Нижній Карабут
| село Нижній Карабут | |
|---|---|
| Нижний Карабут | |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | Воронезька область |
| Муніципальний район | Розсошанський |
| Поселення | Алейніковське сільське поселення |
| Код ЗКАТУ: | 20247804017 |
| Код ЗКТМО: | 20647404161 |
| Основні дані | |
| Населення | 409 |
| Поштові індекси | 396612 |
| Телефонний код | +7 47396 |
| Географічні координати: | 50°16′06″ пн. ш. 39°57′28″ сх. д. / 50.268333333333° пн. ш. 39.957777777778° сх. д. |
| Часовий пояс | UTC+4 |
| Водойма | р. Дон |
| Мапа | |
  Нижній Карабут | |
|
| |
Нижній Карабут (рос. Нижний Карабут) — село Розсошанського району Воронезької області. Адміністративний центр Алейніковського сільського поселення.
Населення становить 409 осіб за переписом 2010 року (485 осіб 2005 року).
Село розташоване у східній частині району, за 35 км від районного центру, на правому березі річки Дон.
За 3 км на південь від села виявлено одне із 3 на території Воронезької області городище періоду Хазарського каганата.
Хутір Карабут засновано близько 1760 року українськими селянами-переселенцями. Перша писемна згадка міститься у зверненні мешканців до Воронезького єпископа від 1780 року із проханням про дозвіл на побудову храму.
За даними 1859 року у казенній слободі Острогозького повіту Воронізької губернії мешкало 837 осіб (412 чоловічої статі та 425 — жіночої), налічувалось 131 дворове господарство, існували православна церква й винокурний завод[1].
Станом на 1886 рік у колишній державній слободі Старо-Калитв'янської волості мешкало 1283 особи, налічувалось 205 дворових господарств, існували православна церква, 2 лавки, 28 вітряних млинів[2].
Уточнення Нижнє з'явилось наприкінці XIX після появи однойменного хутора за 50 км вище за течією Дону.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1254 осіб (611 чоловічої статі та 643 — жіночої), з яких всі — православної віри[3].
В селі народився:
- Віктор Будаков (нар.1940) — радянський, російський письменник.
- (рос.) Нижній Карабут
- (рос.) Нижній Карабут [Архівовано 7 квітня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ рос. дореф. Воронежская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ IX. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1865 — IV + 157 с., (код 2316)
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 199.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-32. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
| Повітове місто | _(1781).png) | |
|---|---|---|
| Волості | Айдарська • Білогірська • Владимировська • Всесвятська • Гниловська • Дальнє-Полубянська • Євдаковська • Євстратовська • Кам'янська • Караяшніковська • Карпенковська • Колибельська • Лізіновська • Лисянська • Лушніковська • Марковська • Мар'євська • Ново-Калитв'янська • Ново-Сотенська • Ольховатська • Подгоренська • Рібенсдорфська • Ровеньковська • Розсошанська • Сагуновська • Семейська • Старо-Калитв'янська • Тростянська • Шапошніковська • Щучанська | |
| Основні поселення (від 900 мешканців на 1859 рік) | Айдар • Владимировка • Кам'янська • Карабут • Колибелка • Кулаковка • Лізіновка • Лозна • Нова Калитва • Ольховатка • Рібенсдорф • Ровеньки • Розсош • Сагуни • Стара Калитва • Терновка | |
|
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
