Перейти до вмісту

Розсош

Координати: 50°11′54″ пн. ш. 39°34′02″ сх. д. / 50.198333333333° пн. ш. 39.567222222222° сх. д. / 50.198333333333; 39.567222222222
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Розсош (значення).
місто Розсош
Россошь
Герб Прапор
КраїнаРосія Росія
Суб'єкт Російської ФедераціїВоронезька область
Муніципальний районРозсошанський
Код ЗКАТУ20 247 501
Код ЗКТМО20 647 101 001 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Час заснування17 століття Редагувати інформацію у Вікіданих
Статус міста1923
Населення62 827 (2018)
Площа59,06 км²
Густота населення1063,7 осіб/км²
Поштові індекси396650
Телефонний код+7 47396
Географічні координати:50°11′54″ пн. ш. 39°34′02″ сх. д. / 50.198333333333° пн. ш. 39.567222222222° сх. д. / 50.198333333333; 39.567222222222
Часовий поясUTC+4
Висота над рівнем моря85 м
Водоймар. Чорна Калитва
Найближча залізнична станціяРозсош
Відстань
До центру регіону (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:
214

Влада
Вебсторінкаwww.rossosh.info
Міський головаМішанков Юрій Валентинович
Мапа
Розсош. Карта розташування: Росія
Розсош
Розсош
Мапа
CMNS: Розсош у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Розсош (рос. Россошь) — місто (з 1923) в Росії, адміністративний центр Розсошанського району Воронезької області.

Знаходиться в межах української етнічної території — Слобідська Україна.

Географія

[ред. | ред. код]

Місто на Слобожанщині, розташоване на лівому березі річки Чорна Калитва (басейн Дону), за 214 км від Воронежа. Місто обласного підпорядкування і районний центр Воронезької області.

Назва походить від українського слова розсоха — «розвилка». Місто знаходиться у місці, де ріка Чорна Калитва приймає притоку, а при рухові вгору по течії тут створюється враження роздвоєння русла, утворення розсохи, що, зокрема, відображено і на гербі міста.

Крім того існує думка, що слово «розсош» може тут також означати заплавну луковину, що просохла після весняної повені, на березі річки або озера. Якщо це й так, до дане значення слова «розсош» у даній місцевості має бути вторинним.

Населення

[ред. | ред. код]

Чисельність

[ред. | ред. код]
  • 1767 року чисельність населення складала 3 250 осіб.[1]
  • 1859 — 5 544[2]
  • 1897 — 8 772[3]
  • 1926 — 16 300[4]
  • 1931— 20 500[4]
  • 1939 — 17 200[4]
  • 1959 — 30 184[5]
  • 1970 — 36 000[6]
  • 1979 — 44 019[7]
  • 1989 — 57 029[8]
  • 2001 — 64 400[4]
  • 2010 — 62 865[9]
  • 2020 — 62 625[10]
  • 2025 — 59 568[11]

Національний склад

[ред. | ред. код]

Населення становить 62 538 осіб за даними 2014 року (62,4 тис. 2005).

1926 року українці в місті Розсош становили 85,7 % (у волості — 95,8 %, у повіті — 71,9 %). Свого часу Олександр Довженко писав: «У Розсоші українську мову частіше почуєш, як у Києві».[12] Однак, після 1933 жодної україномовної газети чи школи в Розсоші не було.

Як і інші українські етнічні території що опинилися у складі РСФСР була русифікована, вже в 1939 році перепис показав 69% українців та 29% росіян. У переписі 2010 українців налічили лише 13%, а за десять років менше 2%.[13][14][15]

Історія

[ред. | ред. код]

За даними 1859 року у власницькій слободі Острогозького повіту Воронізької губернії мешкало 848 осіб (2701 чоловічої статі та 2813 — жіночої), налічувалось 812 дворових господарства, існували православна церква, винокурний, цегельний і кінський заводи.[16]

Станом на 1886 у колишній власницькій слободі, центрі Розсошанської волості, мешкало 5436 осіб, налічувалось 1021 дворове господарство, існували православна церква, школа, каплиця, богодільня, лікарня, 2 постоялих двори, 2 лавки, 4 цегельних і кінський заводи, відбувались базари й 2 ярмарки на рік.[17]

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 8772 осіб (4285 чоловічої статі та 4487 — жіночої), з яких 8668 — православної віри.[18]

За проектом адміністративно-територіального устрою УНР, до якої б мало входити місто, територія довкола Розсоша належала до землі Подоння з центром у місті Острогозьку.

Навесні 1918 року Розсош опинилася в прифронтовій смузі перед німецькими військами які в ході наступу дійшли до південних повітів тодішньої Воронезької губернії. Влітку 1919 року у Розсош прийшла армія Денікіна, а 11 грудня 1919 була встановлена влада більшовиків.[1]

1923 було надано статус міста. З 1928 — центр округи.

З 1920-х і до 1933 року в Розсоші діяла радянська українізація.[1]

У другій світовій війні

[ред. | ред. код]

У липні 1942 року місто захопили німецькі війська, а у січні 1943 року у місто знову увійшли радянські війська.

Під час російсько-української війни

[ред. | ред. код]

У грудні 2025 року та у квітні 2026 року відбувалися атаки на місцевий хімічний завод АТ «Мінудобрєнія».[19][20]

Господарство

[ред. | ред. код]

Харчова промисловість, підприємства по обслуговуванню залізничного транспорту, чавуно-ливарний заводи, харчова промисловість:

  • хімічний завод
  • завод пресових вузлів
  • електроапаратний завод
  • завод технооснастки
  • завод будматеріалів
  • м'ясокомбінат
  • молочний комбінат
  • харчовий комбінат
  • завод олійництва

Відомі особи

[ред. | ред. код]

Український фестиваль у Розсоші

[ред. | ред. код]
Емблема фестивалю у Розсоші — єдність українців Дону та Дніпра.

На тлі загального занепаду зорганізованого українського життя на Східній Слобожанщині чи не єдиним заходом є Фестиваль Слобідської української культури, який майже щороку протягом останніх десятьох літ відбувався в місті Розсоші Воронізької області, на Подонні. Виникнення цього свята української культури Східної Слобожанщини, пов'язане, певна річ, не з якими-небудь державними установами Російської Федерації (в лексиконі яких словосполучення «українська культура в Росії» взагалі не існує), а з місцевими аматорами українського слова, краєзнавцями та дослідниками, які ще наприкінці 90-х років ХХ століття висловилися за те, що українська культура на Східній Слобожанщині не має загинути, а має розвиватися, і що саме фестивальний майданчик може стати тим місцем, де представники місцевого українства матимуть можливість зібратися разом, показати свої набутки у галузі збереження перлин рідної культури та обговорити шляхи подальшого розвитку українського життя у важкому протистоянні зі спробами його зросійщення.

Ініціаторами проведення українського фестивалю у Розсоші стали «хранителі місцевої культури і традицій», як їх тут називають, Олексій Дев'ятко, Раїса Дерикіт, Віктор Коліух, Петро Чалий і Тетяна Чала. Звичайно ж, для проведення фестивалю потрібні були гроші, і тут дуже своєчасною стала допомога місцевого підприємця Олександра Бабешка, завдяки якому фестивалі не тільки змогли проводитися щорічно, але й були засновані спеціальні грошові премії для його переможців у різних галузях українського мистецтва. У рамках цієї мистецької акції серед творчих майстрів та виконавців з усіх українських районів Вороніжчини проводяться творчі змагання за численними номінаціями: народні ремесла, хоровий та сольний спів, художнє малярство тощо. Дуже добре, що премії, якими винагороджують найкращих майстрів української культури на цьому фестивалі, мають імена найвідоміших українських діячів, які своєю працею прислужилися українській справі на Східній Слобожанщині. При чому якщо одні премії названі на честь великих українців, чиї імена відомі всій Україні (історики Микола Костомаров і Дмитро Багалій, поет Євген Плужник), то інші носять імена людей, яких не знають на Великій Україні, але яких добре і славно пам'ятають тут, на українському Подонні — місцевого краєзнавця, учителя історії Івана Ткаченка, художника Володимира Цимбалиста. Втішно, що таким чином зберігається пам'ять про цих видатних українців на рідній землі.

Перший фестиваль слобідської української культури у Розсоші відбувся 13 жовтня 2001-го року[25]. Переможцем і володарем головного призу цього фестивалю став фольклорний ансамбль «Витоки Придоння» з Нової Калитви, який крім цієї винагороди отримав також Почесний диплом за найкраще виконання народних пісень на Всеукраїнському святі у Києві «Ми всі — діти твої, Україно». Від того часу фестивалі на розсошанській землі відбуваються щорічно (за винятком 2006-го, 2009-го і 2010-го років). Останній, Восьмий фестиваль, стався у Розсоші 10 грудня 2011-го року, після трирічної перерви[26]. Хочеться вірити, що і Дев'ятий фестиваль відбудеться, не зважаючи на всі труднощі економічного життя і скрізь усі перепони сучасних нелегких україно-російських відносин. «Місто Розсош, в тобі Україна жива» — таким є гасло цього фестивалю[27].

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Официальный сайт администрации городского поселения город Россошь. Историческая справка. www.rossosh.info. Процитовано 7 квітня 2026.
  2. ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып. 9] : Воронежская губерния : ... по сведениям 1859 года. - 1865. elib.shpl.ru. Процитовано 7 квітня 2026.
  3. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (рос.).
  4. ↑ а б в г Народная энциклопедия «Мой город». Россошь.
  5. ↑ Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. www.demoscope.ru. Процитовано 7 квітня 2026.
  6. ↑ Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. www.demoscope.ru. Процитовано 7 квітня 2026.
  7. ↑ Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. www.demoscope.ru. Процитовано 7 квітня 2026.
  8. ↑ Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. www.demoscope.ru. Процитовано 7 квітня 2026.
  9. ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений.
  10. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2020 года.
  11. ↑ Wayback Machine. rosstat.gov.ru. Архів оригіналу за 5 квітня 2026. Процитовано 7 квітня 2026.
  12. ↑ Українське Подоння. umoloda.kyiv.ua (укр.). Процитовано 7 квітня 2026.
  13. ↑ Демоскоп Weekly - Приложение. Всесоюзная перепись населения 1939 года. www.demoscope.ru. Процитовано 7 квітня 2026.
  14. ↑ Итоги::Воронежстат. voronezhstat.gks.ru. Архів оригіналу за 16 жовтня 2015. Процитовано 7 квітня 2026.
  15. ↑ Итоги Всероссийской переписи населения 2020 года. Том 5 - Национальный состав и владение языками. Таблица 1. Национальный состав населения по Воронежской области, городским округам и муниципальным районам.
  16. ↑ рос. дореф. Воронежская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ IX. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1865 — IV + 157 с., (код 2354)
  17. ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 104.
  18. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-36.(рос. дореф.)
  19. ↑ Українські дрони атакували хімічний завод у Воронезькій області — один із цехів зупинив роботу. Militarnyi (укр.). Процитовано 7 квітня 2026.
  20. ↑ ЗСУ вдарили по хімзаводу, що бере участь у виробництві вибухівки для ЗС РФ (відео). ФОКУС (укр.). 7 квітня 2026. Процитовано 7 квітня 2026.
  21. ↑ «Чалый Петр Дмитриевич». // «Раиса Дерикот. Россошанская поэтесса». [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  22. ↑ Петр Чалый. «Поэт Плужник. Свеча неугасимая». // «Коммуна» (Воронеж), № 146 (25183), 03.10. 2008 р. [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  23. ↑ Петр Чалый. «Ой упало солнце». // «Российский писатель». [Архівовано 11 серпня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
  24. ↑ Людмила Найденко. «Лікар людських душ». // Кобза. Українці Росії. Незалежний сайт діаспори. [Архівовано 14 серпня 2014 у Wayback Machine.]
  25. ↑ Воронежская область. В Россоши проходит фестиваль слободской украинской культуры. // «Новости Федерации», 14.10.2001. [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  26. ↑ Новости культуры. // Администрация Россошанского муниципального района, 12.12.2011.[недоступне посилання з липня 2019](рос.)
  27. ↑ Песня родимого дома, звучи для Днепра и для Дона. // Сайт газеты «Россошь». [Архівовано 10 серпня 2014 у Wayback Machine.](рос.)


Земля Це незавершена стаття з географії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Розсош&oldid=47809513