Норберт Бурґмюллер
| Норберт Бурґмюллер | |
|---|---|
| нім. Norbert Burgmüller | |
 | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | нім. August Joseph Norbert Burgmüller |
| Дата народження | 8 лютого 1810 |
| Місце народження | Дюссельдорф |
| Дата смерті | 7 травня 1836 (26 років) |
| Місце смерті | Аахен |
| Причина смерті | утоплення |
| Поховання | Північне кладовище (Дюссельдорф)d |
| Громадянство |
 Німецький союз |
| Професія | композитор, піаніст |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанри | класична музика |
| Батько | Johann August Franz Burgmüllerd[1] |
| Мати | Therese Burgmüllerd[2] |
 Файли у Вікісховищі | |
Август Йозеф Норберт Бурґмюллер (нім. August Joseph Norbert Burgmüller; 8 лютого 1810, Дюссельдорф — 7 травня 1836, Аахен) — німецький композитор і піаніст.
Біографія[ред. | ред. код]
Норберт Бурґмюллер народився в родині композитора і диригента Фрідріха Августа Бурґмюллера[de], від якого і отримав перші уроки музики, і співачки та піаніста Анни Терези Фрідеріки фон Цандт[de]. Старшим братом Норберта був композитор Фрідріх Бурґмюллер. Після смерті батька в 1824 році покровителем юнака став граф Франц фон Нессельроде-Ересхофен, яки поселив його у своєму маєтку поблизу Касселя. За фінансової підтримки графа Бурґмюллер отримав гарну музичну освіту; серед його вчителів були Йозеф Крейцер[en], Моріц Гауптман і Луї Шпор.
В кінці 1820-х Бурґмюллер часто виступав як піаніст, а в січні 1830 року дебютував і як композитор, виконавши власний Концерт для фортепіано з оркестром. Він заручився з Софією Роланд, але в 1830 році їх відносини закінчилися, що засмутило Норберта. Наступного року він повернувся в Дюссельдорф до матері, сподіваючись знайти там викладацьку роботу, але це йому не вдалося. У нього проявилися ознаки епілепсії, він почав пити, вів усамітнений спосіб життя, спілкуючись тільки з найближчими друзями, серед яких був поет Крістіан Граббе.
У 1834 році Бурґмюллер познайомився з Мендельсоном, який схвально відгукнувся про його музику і виконував на своїх концертах його Симфонію № 1 і Фортепіанний концерт. Композитор заручився з Жозефіною Коллін, але ці відносини також закінчилися. Після від'їзду Мендельсона в Лейпциг в 1835 році фінансове і суспільне становище Бурґмюллера залишилося нестабільним, і він виношував плани поїхати в Париж, де в той час вже жив і працював його брат. Цим планам не судилося здійснитися: в 1836 році, перебуваючи на курорті в Аахені, Бурґмюллер потонув під час чергового епілептичного нападу.
На ранню смерть Бурґмюллера відгукнувся Роберт Шуман, який написав некролог в «Новій музичній газеті»[ru], де сказав, що це найбільша втрата для музики з часів смерті Франца Шуберта. Мендельсон написав пам'яті Бурґмюллера Траурний марш, тв. 103, під звуки якого його було поховано на кладовищі Гольцхайм в Дюссельдорфі. На початку XX століття могила композитора перенесена на Північне кладовище.
Творча спадщина[ред. | ред. код]
Передчасна смерть та дуже коротка творча кар'єра не дозволила композитору розкрити свій талант в повній мірі. Проте в його музиці чітко простежується розвиток індивідуального стилю. Найбільш ранні твори Бурґмюллера — струнні квартети тв. 4 і тв. 7, романтичні за духом — зазнали впливу Шпора; в написаних пізніше піснях проявилася ясність викладу, яка більш властива класицизму. Фортепіанний концерт, написаний в дуже рідкісній на той час для сольного концерту тональності фа-дієз мінор, відзначається масштабністю форми і нестандартною оркестровкою (наприклад, в повільній другій частині велика сольна партія довірена віолончелі в оркестрі, фактично виводячи її на рівень другого соліста).
З двох симфоній Бурґмюллера була завершена тільки перша, у другій не закінчено фінал, в якому автор написав тільки 58 тактів. Шуман під час свого перебування в Дюссельдорфі збирався завершити цю симфонію, але так і не здійснив свої наміри.
Незабаром після смерті Бурґмюллера його твори були майже забуті. Більшість з них було вперше видано тільки в другій половині XIX століття, а справжнє відродження його музики почалося тільки з 1986 року, коли відзначалося 150-річчя з часу його смерті.
У Дюссельдорфі створено Товариство Норберта Бурґмюллера.
Основні твори[ред. | ред. код]
- Для оркестру
- Концерт для фортепіано з оркестром fis-moll, тв. 1 (1828-29)
- Симфонія № 1 c-moll, тв. 2 (1831-33)
- Симфонія № 2 D-dur, тв. 11 (1834-35, не закінчена)
- Увертюра f-moll, тв. 5 (1825)
- Чотири антракти, тв. 17 (1827-28)
- Камерна музика
- Чотири струнних квартети (d-moll, тв. 4, 1825; d-moll, тв. 7, 1825-26; As-dur, тв. 9, 1826; a-moll, тв. 14, 1835)
- Дует для кларнета і фортепіано Es-dur, тв. 15 (1834)
- Музика для фортепіано
- Соната f-moll, тв. 8 (1826)
- Вальс Es-dur (1827)
- Полонез F-dur, тв. 16 (1832)
- Рапсодія h-moll, тв. 13 (1834)
- Мазурка Es-dur
- Вокальна музика
- Фрагмент незакінченої опери «Діоніс» (1832-34)
- 23 пісні для голосу і фортепіано
Посилання[ред. | ред. код]
- Norbert Burgmüller (англ.). Classical Composers Database. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 27 березня 2016.
- Norbert Burgmüller (англ.). Find a Grave. 22 лютого 2007. Архів оригіналу за 27 квітня 2016. Процитовано 27 березня 2016.
- Maczewski A. Burgmüller, Norbert // A dictionary of music and musicians.
- Норберт Бурґмюллер на сайті AllMusic. Процитовано 27 березня 2016.(англ.)
|
- ↑ Bayerisches Musiker-Lexikon Online
- ↑ Kopitz K. M. Musik und Gender im Internet — Гамбурзька вища школа музики і театру.