Нуйно
| село Нуйно | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Волинська область |
| Район | Камінь-Каширський район |
| Громада | Сошичненська сільська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1463 |
| Населення | 1681 |
| Площа | 1414,81 км² |
| Густота населення | 37,51 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 44540 |
| Телефонний код | +380 3357 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°32′53″ пн. ш. 24°54′14″ сх. д. / 51.54806° пн. ш. 24.90389° сх. д.Координати: 51°32′53″ пн. ш. 24°54′14″ сх. д. / 51.54806° пн. ш. 24.90389° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
165 м |
| Найближча залізнична станція | Нуйно-Старе Нуйно-Нове |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 44540, Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, с. Нуйно, вул. Лесі Українки, 86 |
| Карта | |
  Нуйно | |
 Нуйно | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Ну́йно — село в Україні, у Сошичненській громаді Камінь-Каширського району Волинської області. Населення становить 1681 особу.
Історія[ред. | ред. код]
« НУЙНО або НЮЙНО, с., Ковельський пов., Сошичанська вол., при старому тракті з Ковля до Каменя Коширського. Село складалося з вулиць і кутків: Янівка, Попачи, Суха Воля, Залісся і Лука. Урочища: Могилянка, де був великий курганів могильник (понад 100 курганів), Татарська гора, Попів млинок, Задвір’я, Королівка, Кінський брід. На ґрунтах села джерела: Тихораж, Янівка і Залісся, з яких виливаються потоки. В кінці 19 ст. було там 171 домів і 1352 жителів, дерев’яна церква з 18 ст. на місці старої з 16 ст., де переховувалися рукописні книжки, початкова школа, водяний млин. Колись село належало до ковельського староства. Найстарша згадка про с. Н. з 1463р., як власности кн. Сангушків під назвою «Нюйно» (Архів Сангушків, т. 3, ст. 11). В 1543р. кн.. Михайло Сангушко добровільно замінявся з Королевою Боною на м. Ковель і багато сіл, а в цьому і Нуйно. По смерті кор. Бони, разом з іншими маєтками, Н. перейшло до Королівщини. В 1564р. с. Н. належало до кн. А. Курбського, а по ньому перейшло до Сімашків. В 1590 р. належало до О. Фірлея, а від нього переходило часто з рук до рук, аж у 1831 р. сконфісковане царським урядом. За переписом 1911 р. в с. Н. було 1932 жителів, одноклясова школа, 1 крамниця, горілчана державна крамниця, два кредитові товариства. З великої колись земельної власности в 1911 р. залишилося лише 220 дес.. На захід від села, за залізничною лінією Ковель-Камінь Коширський, на піскових надмах зустрічаються кремінні знаряддя зі старшої кам. доби, а також з часів т. зв. хвалибоговицької і тарденуаської культур мезоліту. На північ від цієї піскової надми, в ур. «Татарська гора» цілий терен засипаний черепками з пізнього середньовіччя. За переказом у ці околиці під час татарських нападів втікали люди з Волині і тут перебували, аж допоки татарські загони відійшли у степи.»
Примітка: подано оригінальний авторський текст
О. Цинкаловський, «Стара Волинь і Волинське Полісся», т. 2, ст. 154-155
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1652 особи, з яких 781 чоловік та 871 жінка.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1670 осіб.[2]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,82 % |
| російська | 0,12 % |
| молдовська | 0,06 % |
Церкви[ред. | ред. код]
У селі є дві церкви: церква Преображення Господнього та покрови Богородиці. Церква покрови Богородиці зведена в першій половині XIX століття, на цвинтарному пагорбі стараннями уродженця села Антонія Рафальського, на той час єпископ Варшавський. В церкві — у крипті поховано прах його батьків.[4]
-
Покровська церква — вигляд із заходу з дзвіницею -
Вигляд із заходу -
Вигляд із півдня -
Охоронна дошка
Преображенська церква в селі походить ще з XVI ст. (за іншими даними — з 1600 року). Правда, то була інша з вигляду церква, адже з другій половині ХІХ ст. над бабинцем надбудували дерев'яну дзвіницю. Вівтар і бабинець церкви збереглися оригінальними (не перебудованими).
Як часто буває на Волині, церква розташовується на місці давнього цвинтаря. Сьогодні церква стоїть в центрі Нуйно, на схід від головної дороги, поблизу школи і повороту до села Залісся, між забудовою. Тривалий час зовнішній вигляд церкви не змінний. Пам'ятка архітектури національного значення.
29 липня 2019 року стало відомо, що розпорядженням ОДА церкву передано в постійне користування громаді Православної Церкви України.[5]
На захід від села розташований Вутвицький ботанічний заказник.
Відомі люди[ред. | ред. код]
- 19.02.1789 в селі народився Антоній Рафальський (в миру Григорій Антонович Рафальский), надалі єпископ Російської православної церкви; та перший член Священного Синоду.
- Какалюк Віктор Васильович (1972-2023) – солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Загинув у місті Вугледар в Донецькій області. Похований 21 лютого 2023 року на місцевому кладовищі села Нуйно.
- Шумік Назарій Григорович (2000-2023) – солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Загинув 13 вересня 2023 року у населеному пункту Кремінна в Луганській області. Похований 19 вересня 2023 року на місцевому кладовищі села Нуйно.
- Парфелюк Дмитро Федорович (1990-2023) – солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Загинув у населеному пункті Першотравневе в Харківській області. Похований 19 листопада 2023 року на місцевому кладовищі села Нуйно.
- Самсонюк Михайло Володимирович (1983-2024) – солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Загинув на Сході України. Похований 17 лютого 2024 року на місцевому кладовищі села Нуйно.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
- ↑ Віктор Вербич (2001-11-31). стаття Столиці Польщі та Росії схилялися перед уродженцем Волинського Полісся. на сайті газети "Сім'я і дім". Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 17 березня 2011.
- ↑ На Волині ПЦУ передали пам’ятку національного значення. Релігійно-інформаційна служба України. Процитовано 28 липня 2019.
Література[ред. | ред. код]
- Ну́йно // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.268
Посилання[ред. | ред. код]
- Nujno, ... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 311. (пол.)
- Погода в селі Нуйно
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Волинської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |