Оділія Ельзаська
Оділія Ельзаська | |
---|---|
Народилася | 662[1][2][3] Оберне, Австразія або Château de Hohenbourgd, Вінген, Віссембур (округ), Нижній Рейн, Q22010895?, Метрополія Франції, Франція[4] |
Померла | 720[1][5][2] Mont Sainte-Odiled, Франкське королівство |
У лику | святий |
Свята Оділія Ельзаська (нім. Odilie, Odile, Ottilie; 660, Ельзас або Бургундія — 720, монастир Нідермюнстер біля Оділієнберґу) — настоятелька монастиря, покровителька Ельзаса і сліпих. Ім'я Оділія є похідним від імені Оттілія, яке походить із давньоверхньонімецької мови, «от» означає генетичний матеріал чи власність.
Легенда про св. Оділію в основному заснована на біографії, яка була написана у X столітті. Згідно цієї історії, Оділія народилася у Гогенбурзі (муніципалітет Оберне; нім. Oberehnheim). Дочка герцога Етіхона (також Атіх, Аттіх, Адальріх чи Адальрік) та його дружини Берсинди (також Бетсвінда або Бересвінде), народилася сліпою. З цієї причини батько хотів її убити, та мати врятувала дівчинку, віддавши дитину в монастир. Мабуть, це був монастир у Бом-ле-Дам на схід від Безансона. Після того як Оділія була охрещена Ерхардом Реґенсбурзьким у дванадцятирічному віці, вона стала зрячою. Дівчина повернулася до батьків, але їй знову довелося тікати від батька і сховатися у печері. Залежно від історичного джерела, ця печера знаходиться або в Арлесгеймі (на південь від Базеля), або в Мусбахталі поблизу Фрайбурга. Принаймі до XV століття можна відслідкувати її почитання у обох місцях. Пізніше Оділія примирилася з батьком, який надав їй у володіння маєток в Гогенбурзі в Ельзасі — згодом Оділієнберґ (фр. Mont Ste.-Odile) — де вона у 690 році заснувала монастир. Оділія померла близько 720 року в монастирі Нідермюнстер, який вона також заснувала біля підніжжя Оділієнберґа. Її могила знаходиться в Оділієнберзі. Оділієнберґ є найважливішим місцем паломництва в Ельзасі; вважається, що джерело є корисним при проблемах із очима.
Історично засвідчено пожертвування Гогенбургзькому монастирю герцогом Етіхоном доньці Оділії. Однак точно невідоме її місце народження (за переказами в Оділієнберзі поблизу Оберне), оскільки її батько не був герцогом Ельзасу до 673 року, але мав володіння в Діжоні. Проте достовірним є її перебування в монастирі Бом-ле-Дам в дитинстві й юності та хрещення Ергардом Регенсбурзьким.
День спомину святої Оділії у євангелічній, римо-католицький та православній церквах — 13 грудня. Канонізована папою Пієм VII у 1807 році.
Оділію особливо шанують у таких місцях:
- всьому Ельзасі: покровителька реґіону і покровителька сліпих і незрячих
- Фрайбурзі: каплиця св. Оділії, яка була побудована приблизно у 1300 році. Сьогоднішня маленька церква святої Оттілії була побудована в 1503 році. Церква була побудована над джерелом. Як стверджують, вміст радону у воді з джерела полегшує проблеми із очима, джерело ще і до сьогодні доступне для відвідувачів у гроті.[6]
- Діллінгені/Саар: покровителька міста; у середньовіччі нинішнє місто належало монастирю в Оділієнберзі в Ельзасі.[7]
- Арлегеймі (кантон Базель-Ландшафт): покровителька села
- Дормаґен-Ґорі: парафіяльна церква святої Оділії; покровительки села. Щорічно проводиться оксава святої. Парафія володіє мощами святої.
- монастирській церкві Святої Марії Магдалини у Вупперталь-Бейенбурзі, куди у 1964 році потрапили у мощі святої. Вони були туди перенесені з урочистою ходою.
- абатстві Святої Оттілії
- Бенедиктинській конгрегації святого Оттілії
- паломницькій церкві баварського хутора Тадінг у районі Ердінг. Там є реліквія святої
- паломницькій церкві Мешенфельд на схід від Мюнхена: обширний цикл зображень її життя
- паломницькій церкві Колльміцберґ, Нижня Австрія
- Швебіш-Гмюнд: церква, посвячений св.Оділії щонайменше з 1411 року, яка є місцем паломництва, особливо для тих, хто страждає від очейних проблем. Єпископ Пауль Вільгельм фон Кепплер був зцілений від серйозних проблем із очима після відвідування церкви.
- Гінольфсі, Оберельсбах, Рен: покровителька католицької церкви
- Плохінгені: каплиця св. Оттілії, побудована в 1328 році на колишньому кельтському джерельному святилищі, вода якого, як кажуть, полегшує та лікує проблеми із очима.
- Рехтмерінзі: каплиця св. Оттілії
- Горбі-ам-Неккарі: каплиця св. Оттілії, побудована в 1431 році на горі над старим містом
- неподалік від Буттішольца, кантон Люцерн, Швейцарія: паломницька церква св. Оттілії, побудована в 1669 році.
- Список церков св. Оділії
- Оділія Кельнська († близько 451 р.) — християнська мучениця
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #11859074X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б GeneaStar
- ↑ католицька церква
- ↑ Académie des sciences, belles-lettres et arts de Besançon — Besac: Académie des sciences, belles-lettres et arts de Besançon et de Franche-Comté, 1889. — P. 188.
- ↑ Catholic Encyclopedia — 1995.
- ↑ Franz Nowacki: Wallfahrtskirche St. Ottilien bei Freiburg im Breisgau. Freiburg, Herder, 1970
- ↑ Baltzer, Georg: Historische Notizen über die Stadt Saarlouis und deren unmittelbare Umgebung, Teil II, Trier 1865, S. 132.
- Eugen Ewig[de]: Die Merowinger und das Frankenreich. Verlag W. Kohlhammer Stuttgart, Berlin, Köln, 1993.
- Marie Thérèse Fischer: Das Leben der heiligen Odilia (10. Jahrhundert) und die späteren Überlieferungen. Editions du Signe, Eckbolsheim [Frankreich] 2007.
- Georg Gresser[de]: Artikel „Odilia vom Elsaß“, in: Lexikon für Theologie und Kirche[de], 3. Auflage, Band 7, Freiburg 1998, Sp. 973–974.
- Simon Kolbecher: Zurückschauen, Hinschauen, Vorausschauen. 700 Jahre Pfarrei Sankt Odilia Gohr 1308–2008, Gohr 2008.
- Reinhard Rinnerthaler[de]: „Hülfe fürs Augenlicht“ – Die heiligen Fürsprecherinnen Ottilia und Lucia; Kunst, Verehrung und Brauchtum (Zeitschrift Salzburger Volkskultur, 24. Jg., April 2000).
- Maria Stoeckle: Das Leben der hl. Odilia. EOS Verlag Erzabtei St. Ottilien, St. Ottilien 1991. ISBN 978-3880966741
- Wilhelm Wiegand. Odilia, die heilige // Allgemeine Deutsche Biographie. Leipzig, 1887, Band 24, S. 149 f.
- Adriaan Breukelaar. Odilia. // Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon., Sp. 1108–1109}}.
- Jakob Streit: Die heilige Odilie. Durch Finsternis zum Licht. Urachhaus, Stuttgart 1997. ISBN 978-3825171544