Мощі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
св. Бернадетта Субіру із восковою маскою на обличчі та аналогічним покриттям шаром воску на руках[1][2].

Нетлі́нні мо́щі (мощі, святі мощі) — тіла святих християнської (православної і католицької) церкви, що залишилися після смерті нетлінними — тобто не проявляють ознак гниття і розкладу.

Нетлінні мощі у християнській традиції[ред. | ред. код]

З раннього середньовіччя є об'єктами культового вшанування. Часто саме нетлінність була головним аргументом при канонізації святих. При цьому Церква керується спеціальними юридичними процедурами.

Святим мощам у християнській традиції приписують допомогу при зціленні від хвороб, здатність захищати від раптової або насильницької смерті. Саме з метою захисту в Середні Віки практикувалася фрагментація мощей з подальшим їх носінням в нагрудних мощехранильницях або навіть у руків'ї холодної зброї (мечів, шабель тощо).

Між тим, за афонською традицією, якщо тіло померлого не зотліває та на кістках залишається плоть – це вважається, що душа небіжчика недостатньо очистилась від гріхів[3].

Не завжди мощі – це збережені тіла повністю, чи частково але найперше це були кістки які творили чудеса і виганяли бісів. В грамоті Новгородського митрополита Питирима  від 1667 р. читаємо про мощі Ніла Столбенського: «гріб і тіло його святе землі піддано, а мощі святі його цілі всі». Ще з початку християнства в церквах переховували кістки святих і на тих мощах або гробах мучеників будували храми, залишали в основі фундаментів церков, а також святих престолів. На могилах святих служили літургію. Зараз  церква вшановує мощі святих, зберігаючи їх у спеціально оздоблених і прикрашених для цього гробницях–раках, а також поміщуючи їхню часточку у святі антимінси, що лежать на святих престолах–жертовниках, на яких приноситься безкровна жертва Богові й без яких не може відбуватися служба Божа в жодному православному храмі. Є ікони де вставлені частинки мощей тих святих які зображені на них.

Хибно буде вважати, щo нетлiння мoщей є oснoвнoю пiдставoю для канoнiзацiї, i тiлo кoжнoгo святoгo має бути нетлiнним. Хoч дiйснo канoнiзацiї багатьoх святих передувалo вiдкриття їхнiх нетлiнних мoщей, але є багатo святих, у яких тiла часткoвo чи пoвнiстю зiтлiли. Християнська церква oднакoвo вшанoвує тлiннi та нетлiннi oстанки святих, якi прoславилися свoїм життям i вчинками.

94 правило Карфагенського Собору наказує звершувати пам’ять мучеників там де є мощі чи місця їхнього страждання.

Святі отці про мощі[ред. | ред. код]

Схвалення[ред. | ред. код]

Святий Іван Золотоустий: "Не тільки тіла, а й самі гробниці святих виконані благодаті. Бо якщо під час Єлисея відбувалося щось подібне, і мертвий через дотик до гробу його звільнився від уз смерті і повернувся до життя, тим більше тепер, коли благодать рясніше і дії Святого Духа плідніші ... Бог залишив нам мощі святих, бажаючи як би рукою привести нас до тієї ревности, яка була в них і, давши нам деяку пристань, надійну масть що лікує зло, яке звідусіль нас оточує"[4].

Святий Єфрем Сирін: "І по смерті діють вони (мученики) як живі. Зцілюють хворих, виганяють бісів і силою Господа відбивають всякий лукавий їх вплив мучительного панування. Бо святим мощам завжди притаманна чудодійна благодать Святого Духа"[4] "Бог перебуває в костях цих. Ним вони здійснюють всі чудеса"[5].

"На виконання слів Господніх прах ти і до пороху вернешся (Бут. 3, 19), - і частина мощей піддається тлінню: або пальці будь-якої руки або ноги, або що інше. Нещодавно в Зосимовій Пустелі помітили, що труну засновника обителі яка знаходилась у воді, тому що місце сире. Висікли з цілого кряжа труну і зробили нову дерев'яну труну і під час перекладання побачили, що все тіло старця ціле, а ступні ніг піддались тлінню. Ось і рівноапостольного князя Володимира залишилася нетлінною тільки голова, а з усього тіла - одні кістки. При кінці світу з звук сурми Архангела тіло звичайне зміниться і перетвориться в тіло духовне. - Амвросій Оптинський (Гренков).

Опозиція[ред. | ред. код]

Батько чернецтва св. Антоній Великий (356 р.) розпорядився перед смертю, щоб його тіло було поховано в невідомому місці, тим самим заявивши протест проти поклоніння мощам. Св. Афанасій Великій розповідає про це зі схваленням; сам Афанасій замкнув кілька отриманих ним реліквій, щоб вони були недосяжні для поклоніння. Але незабаром цей опір припинилося, зберігшись або у менш впливових людей або у єретиків (наприклад, Вігілантій і Євномій), або у язичницьких опонентів (наприклад, Порфирій і Юліан)[4].

Випадки нетління[ред. | ред. код]

Є безліч випадків тілесного нетління серед українських святих. Серед найбільш відомих це нетлінні мощі Святої Ольги (її мертве тіло було виявлене нетлінним за часів Володимира Великого) та Святого Володимира, тіло якого було виявлено нетлінним через декілька століть у 17 столітті.

Святі і блаженні української греко-католицької церкви, тіла яких були віднайдені нетлінними:Святий Йосафат, Блаженна Йосафата, Василь Величковський. Святі української православної церкви, тіла яких по смерті виявилися нетлінними: Феодосій Чернігівський, Йов Почаївський, Амфілохій Почаївський, Кукша Одеський, Войно-Ясенецький Лука, Антоній Печерський, Йов Угольський, та багато інших. Безліч інших православних святих, найбільш відомі серед яких: Олександр Свірський, Серафим Саровський, Констянтин Меркушинський, Адріан Ондрусівський. Сава Сторожевський, Сергій Радонезький, Йоан Поммер, Меркурій Бригинський.

Серед святих римо-католицької церкви є теж безліч святих, тіла яких були виявлені нетлінними:Бернадетта Субіру, Папа Інокентій XI, Папа Пій IX, Папа Пій X, Альберт Великий, Свята Зіта, Англійські королі Едмунд та Едвард, Святий Казимир, королевич, покровитель молоді у Литві і Польщі, Святий Франциск Ксав'єр — єзуїтський місіонер, його нетлінні мощі зберігаються в Гоа в Індії, та багато інших.

Освячення води мощами[ред. | ред. код]

У Великому Потребнику поміщений «Чин омити мощі святих, або хрест мочити»,[6] зміст його наступний: на стіл священик кладе мощі, хрест і посудину з водою; після прочитання спеціальних молитов, водою омиваються мощі, в цю ж воду занурюється хрест; а потім воду, якої омили мощі і в яку опускали хрест, роздають віруючим, щоб вони єю окроплялися і пили[7][8][9]. Дане священнодійство є освяченням води за допомогою мощей та хреста.[7]

Мандрівник і вчений Адам Олеаріус, в своїй книзі «Опис подорожі Голштиньского посольства в Московію і Персію», перебуваючи у Московській державі в першій половині XVII століття, розповів про спосіб застосування останків святих в медичних цілях, як ліків[10][11]:

Мощі або кістки святих вони опускають у воду або горілку, яку дають пити хворому. Цю обставину помітив і Антоніо Поссевіно: Хворі майже не приймають ніяких ліків, якщо не брати до уваги горілки, а також води, в яку занурюють мощі святих[12][13][14].

Російський історик церкви, професор М. Ф. Каптєрєв (1847-1917), висловлюючись з приводу описів о Московії від Адама Олеаріуса та Антоніо Поссевіно, написав наступне:

Спостереження іноземців в цьому випадку були цілком справедливі. «Домострой»[15][16] між іншими засобами лікування вказує і таке: „Молебні співати і води святити Чесним Животворящим Хрестом й зі святих мощів та чудотворних ікон і з чудотворних образів та олією свящатися” [17].

Існує також, письмове свідоцтво архідиякона Павла Алеппського, який, відвідавши Москву в середині XVII сторіччя, брав участь в обряді «чину омивання мощів». Перераховуючи різні реліквії Благовіщенського собору Московського кремля, він описав ціловану псову голову святого Христофора[18][19]:

Ось назви мощів тих святих, яких ми могли утримати в пам'яті: <...> глава мученика Христофора з обличчям точнісінько як у собаки, з довгим ротом; вона тверда як кремінь — наш розум був вражений подивом: тут немає місця сумніву! <...> Омивши їх таким чином, патріарх знову поклав їх на таріль, що управитель забрав назад.

Критика[ред. | ред. код]

св. Вікторія Римська

Особливо критикують поклоніння мощам протестанти. Критики культу мощей стверджують, що в Біблії не говориться про зцілення живих людей через торкання до останків праху праведників, а чудо описане з мертвими кістками Єлисея сталося від дотику з мерцем (2 Цар. 13:21). Після такого єдиного випадку, у Священному Писанні немає повчань людям навмисно повторювати що-небудь подібне з тілами спочилих праведників (2 Цар. 23:18)[20] та тим більш їх розчленування[21] для використання як релігійного фетишу[22][23]. Шанування праху померлих, як у Старому Заповіті (1 Сам. 25:1; 1 Цар. 13:31), так і у Новому Заповіті (Мт. 14:12; Дії 8:2), виконувалося з обов'язковим похованням в землю (1 М. 3:19; Екл. 12:7)[24][25].

Явище нетлінності останків релігійних діячів і їх подальше вшанування фіксується також в інших, не пов'язаних з християнством релігійних традиціях — зокрема в індуїзмі та буддизмі — що дозволяє припустити наявність раціональних причин цього явища. Існує багато наукових гіпотез з цього приводу.

Наукою встановлено, що при особливих умовах (сухе повітря, низька температура і т. ін.), в яких не розвиваються гнильні бактерії, останки померлих можуть залишатися нетлінними довгий час.[26] Наприклад, за свідченням археолога і музейника Надії Лінки, у 1931–1933 роках неодноразово проводили мікробіологичний аналіз муміфікованих трупів Ближніх і Дальніх печер Києво-Печерської лаври. Тоді було встановлено причини муміфікації: а) печери висічено у пісковику, який поглинає вологу; б) температура у печерах була сталою, не більше +8°C; в) мінімальний доступ повітря у час, коли у печерах проводили захоронення (до 17 століття).[27]

Відомо чимало випадків природної муміфікації трупів. Церква це видає за диво: свідоцтво того, що Бог зберігає тіла осіб, які йому догодили. Разом з тим церковники вдавались і до фальсифікацій, видаючи за нетлінні мощі давно зігнилі останки деяких святих, марно приховуючи їх від очей вірян.[26]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. À chaque exhumation, l'épiderme est lavé à deux reprises avec des détergents. On souhaite exposer le corps, mais «la face noirâtre avec les yeux et le nez excavés auraient produit sans doute sur le public une impression pénible». Aussi charge-t-on un artiste d'exécuter un masque de cire colorée qui, depuis, recouvre le visage de Bernadette. Pour une même raison, les mains subissent un traitement analogue. // Bulletin de l'Association Médicale de N.-D. de Lourdes, mai 1928.
  2. «Cette sorte de trompe-l'œil sculptural en dit long sur la prégnance ecclésiastique et populaire du mythe» de l'incorruptibilité. / Jacques Maître[fr] - Anorexies religieuses, anorexie mentale. Essai de psychanalyse sociohistorique. De Marie de l’Incarnation à Simone Weil, p. 102 // Paris, Cerf[fr], 2000 — 197 p.
  3. Нікітенко М. М. – С. 192-193 Святі гори Київські: побудова сакрального простору ранньохристиянського Києва (кінець X – початок XII ст.) / Нікітенко Мар'яна Михайлівна; [відп. ред. О. О. Кураєв]; НАН України [та ін.]. — Київ, 2013. — 484 с. ISBN 978-966-02-7003-9 // Пещеры Киевской Лавры: их истоки и миссия. / С. 181-188. Византийский временник, Т.64 (№89) М.: Наука, 2005. ISBN 5-02-010301-2
  4. а б в ПОЧИТАНИЕ МОЩЕЙ УГОДНИКОВ БОЖИИХ. apologiya.orthodoxy.ru. Процитовано 2019-06-02. 
  5. Ефрем Сирин Том 3 ЕФРЕМА СИРИНА. svyatye.com. Процитовано 2019-09-26. 
  6. Гл. 33. Большой Потребник «Чин омыти мощи святых, или крест мочити», 1625.
  7. а б Желтов М. С.[ru] - Освящение воды мощами святых (Чин омовения мощей) / С. 81 «Реликвии в Византии и Древней Руси. Письменные источники» ред. А.М. Лидов. М.: «Прогресс-Традиция», 2006. 440 с. ISBN 5-89826-275-Х // С. 86 «И по омывении святых мощей, и Креста в воду влагания, священную воду сию разъемлют вернии, и пиют от нея.»
  8. Никольский К. Т.[ru]«Чин омыти мощи святых, или крест мочити» / (С. 257-286) С. 264 // О службах Русской Церкви, бывших в прежних печатных богослужебных книгах. – СПб.: Тип. Т-ва «Обществ. польза», 1885. – II, 411 с.
  9. Мальцев А. П.[ru]«Чины погребения и некоторые особенные и древние церковные службы Православной Кафолической Восточной Церкви». Берлин, 1898. / Часть II. с.385 Чинъ омыти мощи святыхъ, или крестъ мочити. (С. 393) // Begräbniss-Ritus und einige specielle und alterthümliche Gottesdienste der Orthodox-Katholischen Kirche des Morgenlandes. Deutsch und slawisch unter Berücksichtigung des griechischen Urtextes von Alexios Maltzew. Verlag: Karl Siegismund, Berlin, 1898.
  10. Феномен болезни в сознании и повседневной жизни человека Древней Руси (ХI - начало XVII века) / С. 124 // А. С. Малахова, С. Н. Малахов; АГПА, 2014. — с. 298. — ISBN 978-5-906137-35-7
  11. Олеарий А. - Описание путешествия в Московию / Пер. с нем. А. М. Ловягин. — Смоленск: Русич, 2003. — 480 с. ISBN 5-8138-0374-2С. 292 // Описание путешествия в Московию и через Московию в Персию и обратно — С. 339 / Введ., пер., примеч. и указ. А. М. Ловягина. — Санкт-Петербург : А. С. Суворин, 1906. — 6, XXXII, 528 с., 19 л. ил. : ил.; 29. Перед загл. авт.: Адам Олеарий. Загл. ориг. 1663 года (3-е изд.): Adam Olearil Aussfürliche Beschreibung der kundbaren Reise nach Muscow und Persien, so durch Gelegenheit einer Holsteiníschen Gesandschafft von Gottorff auss an Michael Fedorowitz, den grossen Zaar in Muscow und Schach Sefi, König in Persien, geschehen" Пер. также под загл.: Подробное описание путешествия голштинского посольства в Московию и Персию в 1633, 1636 и 1639 годах
  12. Юрганов А. Л.[ru] Старицкий мятеж // Вопросы истории. — 1985. № 2. / С. 100–110.
  13. МОСКОВИЯ. КНИГА I. О делах московских, относящихся к религии («De rebus Moscoviticis», p. 5) Поссевино А. - Исторические сочинения о России XVI в. («Московия», «Ливония» и др.), М.: Изд-во Моск. ун-та, 1983. — 272 с. — С. 29
  14. «Aegroti vix ullum remedium adhibent, quam vel cremati vini, vel aquae, in quam Sanctorum reliquias imposuerint potum» Historiae Ruthenicae scriptores: exteri saeculi XVI. 1842—384 страниц / p. 280
  15. «Домострой» Гл. 8. Как христианам врачеваться от болезней и от всяких страданий – и царям, и князьям, и всяких чинов людям. И священникам, и монахам, и всем христианам; Гл. 14. Как в дом свой приглашать священников и иноков для молитвы.
  16. С. 13, Гл. 8. Како врачеватися християномъ отъ болезней и отъ всякихъ скорбей, и царемъ, и княземъ и всякимъ чиновникомъ, и святительскому чину, и священническому и мнишескому, и всемъ християномъ | С. 142, Гл. 8. Как христианам врачеваться от болезней и от всяких страданий — и царям, и князьям, и всяких чинов людям, и священникам, и монахам, и всем христианам / С. 21, Гл. 14. Како священниковъ, и иноковъ, въ домъ свой призывати, и молитися | С. 150, Гл. 14. Как в дом свой приглашать священников и иноков для молитвы // Домострой (Древнерусский текст, Сильвестровская редакция и перевод. Приложения: «Из Измарагда» древнерусский текст и перевод; Статья В. В. Колесова «Домострой как памятник средневековой культуры»; Комментарий; Забытые слова столового обихода); ред. Л. А. Дмитриев; изд. подготовили: В. В. Колесов, В. В. Рождественская. — 3-е изд. СПб.: Наука, 2007. — 400 с., ил. — серия «Литературные памятники» РАН. — Тираж 2000 экз. — ISBN 978-5-02-025216-5
  17. Каптерев Н. Ф.[ru] - Глава 3. Перенесение в Москву святыни с православного Востока / Характер отношений России к православному Востоку в XVI и XVII столетиях. — М.: типография Л.Ф. Снегирева, 1885. — С. 60. — 580 с.
  18. Желтов М. С.[ru] - Путешествие Антиохийского патриарха Макария в Россию в половине XVII века, описанное его сыном, архидиаконом Павлом Алеппским / С.110 (*114) «Реликвии в Византии и Древней Руси. Письменные источники», ред. А.М. Лидов. М.: «Прогресс-Традиция», 2006. 440 с. ISBN 5-89826-275-Х
  19. Павел Алеппский Путешествие Антиохийского патриарха Макария в Россию в половине XVII века / Глава XV. Москва. — Чин омовения мощей в Великую пятницу. Чин плащаницы в Великую субботу.
  20. Шафф Филип[en] - Отношение Реформатской Церкви к мощам и связанными с ними чудесам Из книги «История христианской Церкви», том II, глава VIII, §§87,88.
  21. Парамонова М. Ю. - Реликвии // Словарь средневековой культуры. М., 2003, с. 405-408 «С почитанием мощей была связана и практика расчленения тел святых»
  22. Чайковский А. Е., Капочкина Н. А., Кудрявцев М. С. - История религий: Учебное пособие. Глава 1. Архівовано 21 серпень 2017 у Wayback Machine. «Проявления фетишизма есть и теперь, например, культ святых мощей в христианстве»
  23. Кононенко Б.И. - Большой толковый словарь по культурологии: Фетишизм
  24. Электронная еврейская энциклопедия: Погребение «Израильтяне, как и другие народы древнего Ближнего Востока, придавали огромное значение достойному погребению умершего. Библия неоднократно упоминает о страхе остаться непогребенным (Втор. 28:26 и др.)»
  25. Православная Богословская энциклопедия: Кладбище
  26. а б Кишеньковий словник атеїста. — К., 1978. — 263 с.
  27. Воспоминания Н.В. Линки «Всеукраинский музейный городок» / «ПОСЛЕДНИЕ ЧАСЫ… ДРЕВНЕГО МОНАСТЫРЯ ПРЕВРАТИЛИСЬ В ФАРС»: Создание на территории Киево-Печерской Лавры Всеукраинского музейного городка. 1926–1939 гг. // Альманах «Россия. XX век», 2012 год.