Ожинна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Ожинна
пол. Ożenna

Координати 49°25′40″ пн. ш. 21°27′43″ сх. д.H G O

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Ясельський повіт
Ґміна Крампна
Перша згадка 1581
Населення 96[1]  (2013)
Часовий пояс UTC+1
Поштовий індекс 38-232
Автомобільний код RSJ (Ґміна Кремпна)
Код SIMC 0355476
GeoNames 762765
OSM 2906314 ·R (Ґміна Кремпна)
Ожинна. Карта розташування: Польща
Ожинна
Ожинна
Ожинна (Польща)
Ожинна. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Ожинна
Ожинна
Ожинна (Підкарпатське воєводство)
Мапа

Ожинна (пол. Ożenna) — лемківське село у Ясельському повіті Підкарпатського воєводства Республіки Польща. Територія входить до гміни Кремпна.

Розташування

[ред. | ред. код]

Лежить у Низьких Бескидах над річкою Рияк — правою притокою річки Віслока. Через село проходить воєводська дорога № 992, яка закінчується колишнім прикордонним переходом Ожинна—Нижня Полянка. 17 км до центру гміни Крампної і 36 км до повітового центру Ясло.

Історія

[ред. | ред. код]
Церква св. Василія, збудована у 1867 р., зруйнована у 1953 році.

В 1581 р. село було власністю за волоським правом Миколая Стадницького гербу Шренява, належало до парохії Граб, у селі було 3 господарства і лан солтиса.

18 червня (6 за старим стилем) 1849 року для придушення угорського заколоту зі Змигорода на Бартфельд повз село пройшли основні російські війська під командуванням генерал-лейтенанта Бушена (дванадцята піхотна дивізія, шість саперних рот, три сотні козаків, Донська батарея, австрійська ракетна батарея і Вознесенський уланський полк) і штаб Головнокомандувача Паскевича, наступного дня — резерв під командуванням генерала від інфантерії Чеодаєва[2].

В 1868 р. збудовано дерев'яну церкву св. Василія Великого (зруйнована в 1953 р.). У 1886 році проживало 322 жителі (греко-католики).

Після боїв Першої світової війни в 1915 р. залишилося 3 військові цвинтарі.

Тилявська схизма не торкнулася села, станом на 1936 рік в селі проживало 334 греко-католики.

Під час Другої світової війни в селі було чисто лемківське населення — всі 360 українці[3].

До 1945 р. в селі була греко-католицька церква парохії Граб Дуклянського деканату, до якої також входила і Вишеватка. Метричні книги провадились від 1784 р[4].

Село було дуже знищене під час Другої світової війни, оскільки входило до німецької оборонної лінії. У 1945 році частину мешканців села було переселено на схід України, а решту (72 особи) 29 травня 1947 р. в результаті операції «Вісла» було депортовано на понімецькі землі Польщі[5], на їх місце були поселені поляки. У 1950-х роках землі обробляв Польський сільськогосподарський кооператив. У 1970-х роках у рільничому господарстві працювали в'язні.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. GUS. Bank Danych Lokalnych
  2. Лихутин М.Д. Записки о походе в Венгрию в 1849 году. — Москва, 1875. — С. 53-54.
  3. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 30.
  4. Шематизм греко-католицького духовенства апостольської Адміністрації Лемківщини, с. 65-67
  5. Акція «Вісла». Документи / упор. Євген Місило. — Львів; Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1997. — ISBN 5-7707-8504-7. — С. 443.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]