Очікує на перевірку

Орлов Володимир Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Орлов
Орлов Володимир Михайлович
 Солдат
Загальна інформація
Народження25 серпня 1989(1989-08-25)
м. Пустомити, Львівська область, Україна
Смерть20 жовтня 2022(2022-10-20) (33 роки)
с. Торське, Донецька область, Україна
(загинув під час виконання бойового завдання)
Національністьукраїнець
Alma MaterЛьвівський національний університет імені Івана Франка
Псевдо"Орел"
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Формування
 125 ОБрТрО
Війни / битвиРосійсько-українська війна / Битва за Донбас
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
| UKR-MOD – Defender of Ukraine-ribbon
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Орлов.

Володи́мир Миха́йлович Орло́в (25 серпня 1989 - 20 жовтня 2022) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який загинув під час російського вторгнення в Україну. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2023, посмертно). Позивний «Орел».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Володимир Орлов народився 25 серпня 1989 року у місті Пустомити, Львівської області, Україна.

В 1995 році розпочав навчання у першому класі Пустомитівської середньої школи № 2 (зараз — Пустомитівський ліцей  № 2 імені Василя Кучабського Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області), яку закінчив у 2006 році. Після школи здобув здобув освітній рівень спеціаліста (Історик. Викладач історії) на історичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка.

З жовтня 2011 і до липня 2012 року проходив строкову військову службу у 24 окремій механізованій бригаді імені короля Данила.

Після завершення служби працював на посаді продавець - консультант в мережі магазинів «Сувенірний крам». Згодом опанував фах інженера комп'ютерних систем.

Одружився у 2014 році, виховував сина.

У 2018 році почав працювати фахівцем з комп'ютерних мереж і технологій у компанії «GlobalLogic».

З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну в березні 2022 року добровольцем став на захист України. Боровся проти держави-терориста у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ на посаді гранатометника гранатометного відділення. Мав навички бойового медика.

Вірний військовій присязі, загинув 20 жовтня 2022 року при виконанні службового обов'язку по захисту Батьківщини в районі н.п. Торське [1], Донецької області[2].[3]

Похований 26 жовтня 2022 року на кладовищі у м. Пустомити.[4][5]

Дружина Володимира[6] опублікувала книгу спогадів про чоловіка «Острів Орла», всі кошти, виручені з продажу якої, будуть скеровані на волонтерські проекти для забезпечення військових потреб. [7]

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]

В грудні 2022 року в приміщенні школи, де навчався Володимир, відкрито меморіальну дошку на його честь.[8]

24 січня 2023 року відповідно до указу Президента України № 35/2023 Володимир Орлов нагороджений за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[9].

В травні 2024 відповідно до указу Міністра оборони України №786 від 21 травня 2024 року відзначено медаллю "Захиснику України"[10] [11]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Солдат Володимир Орлов поліг у районі села Торське. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 21 квітня 2024.
  2. ↑ Юля, Гриценко (21 жовтня 2022). На війні загинув випускник історичного факультету Володимир Орлов. Львівський національний університет імені Івана Франка (укр.). Процитовано 20 січня 2024.
  3. ↑ Зі сумом повідомляємо про втрату Героя Пустомитівської громади з міста Пустомити Орлова Володимира Михайловича. www.facebook.com. Процитовано 20 січня 2024.
  4. ↑ Золочів.нет (26 жовтня 2022). На Львівщині провели в останню дорогу Захисника України Володимира Орлова. Золочів.нет (укр.). Процитовано 20 січня 2024.
  5. ↑ Провели побратима… «Орел». www.facebook.com. Процитовано 20 січня 2024.
  6. ↑ Відчуваю вашу любов і молитви, — Володимир Орлов, Герой війни, що поліг за Батьківщину. ucu.edu.ua/news. 21.10.2024.
  7. ↑ "Острів Орла"- історія кохання та пам"ять дружини про чоловіка. pustomyty-gromada.gov.ua (ua) . Процитовано 20 січня 2024.
  8. ↑ "Людина живе доти, поки її пам'ятають". www.facebook.com. Процитовано 20 січня 2024.
  9. ↑ Указ президента України № 35/2023 Про відзначення державними нагородами України
  10. ↑ На Львівщині рідним воїнів 125-ї бригади ТрО, які загинули у боях, вручили медалі «Захиснику України».
  11. ↑ 62 воїни 125 бригади Сил ТРО посмертно отримали нагороди "Захиснику України" від Міністерства оборони. www.facebook.com. Процитовано 6 жовтня 2024.
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Орлов_Володимир_Михайлович&oldid=43731499