Оскар Каллас
Оскар Каллас | |
---|---|
ест. Oskar Kallas | |
Народився |
25 жовтня 1868 Каарма-Кірікукюла, Сааремаа |
Помер |
26 січня 1946 (77 років) Стокгольм, Швеція |
Громадянство | Естонія |
Національність | естонець |
Діяльність | дипломат, лінгвіст, фольклорист |
Alma mater |
Тартуський університет Гельсінський університет |
Знання мов | естонська[1] |
Заклад | Імператорський Санкт-Петербурзький університетd |
Партія | Народна партія Естонії |
У шлюбі з | Айно Каллас |
Оскар Каллас (ест. Oskar Kallas, нар. 25 жовтня 1868, Каарма-Кірікукюла, Сааремаа — пом. 26 січня 1946, Стокгольм, Швеція) — естонський дипломат, лінгвіст та фольклорист.[2] Чоловік фінської письменниці Айно Каллас.
Освіта[ред. | ред. код]
Оскар був наймолодшою дитиною в сім'ї. З самого дитинства проявляв зацікавленість естонським фольклором та фінно-угорськими мовами. Каллас допомагав Якобу Гурту у зборі епічної колекції естонської поезії. 1889 року він відвідав Фінляндію, яка дуже вразила його. З 1887 по 1892 рік вивчав класичну філологію в Тартуському університеті. З 1892 по 1893 рік вивчав фінський фольклор та фінно-угорські мови в Гельсінському університеті.
Естонське національне пробудження[ред. | ред. код]
Каллас, будучи студентом, був політично активною людиною. Разом із своїм другом Яаном Тиніссоном, який згодом став політиком та главою держави, був залучений до Націоналістичної студентської асоціації (Eesti Üliõpilaste). Був важливою фігурою у боротьбі Естонії за незалежність від Російської імперії.
Після закінчення університету Каллас працював вчителем в школах Нарви та Санкт-Петербурга. Тоді ж, 1886 року, разом з Яаном Тиніссоном, заснував престижну газету «Postimees», яка опонувала русифікації Естонії.
Особисте життя[ред. | ред. код]
Навчаючись в Гельсінському університеті, Каллас познайомився з фольклористом Каарле Кроном, під керівництвом якого захистив докторську дисертацію 1901.
6 серпня 1900 року одружився із сестрою Крона - Айно. З 1901 по 1903 працював викладачем лінгвістики Санкт-Петербурзького університету.
Кар'єра[ред. | ред. код]
В 1903 році Каллас працював журналістом газети «Postimees», поєднуючи це з вчителюванням в одній з шкіл Тарту. Був першим директором першої в Естонії дівочої школи (сьогодні Гімназія Мііни Герми), яка була заснована 1906 року. 1909 року став одним із засновників Естонського національного музею (Eesti Rahva Muuseum) в Тарту. Каллас також відомий тим, що досліджував мову та культуру естонських сіл.
Дипломатія[ред. | ред. код]
Із здобуттям Естонією незалежності 1918 року, Каллас став дипломатом та представляв Естонію у Фінляндії. А з 1922 до 1934 року був дипломатичним представником Естонії у Великій Британії.
Екзиль[ред. | ред. код]
З приходом радянських військ Каллас із родиною емігрував до Швеції, де і прожив решту свого життя.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Toivo Miljan, Historical Dictionary of Estonia, Scarecrow Press 2004
|
- Народились 25 жовтня
- Народились 1868
- Померли 26 січня
- Померли 1946
- Уродженці Ліфляндської губернії
- Естонські мовознавці
- Естонські фольклористи
- Дипломати Естонії
- Естонські журналісти
- Естонські педагоги
- Уродженці Сааремаа
- Політичні емігранти
- Персоналії:Гельсінкі
- Випускники Гельсінського університету
- Померли у Стокгольмі
- Естонські емігранти до Швеції