Острови Адміралтейства

Острови Адміралтейства англ. Admiralty Islands
2°5′ пд. ш. 146°57′ сх. д.
Архіпелаг	Архіпелаг Бісмарка
Акваторія	Тихий океан
Кількість островів	40
Найбільший острів	Манус
Загальна площа	2170 км²
Найвища точка	720 м
Населення (2011 рік)	50 321 осіб
Густота населення	23,189 осіб/км²
Країна	Папуа Нова Гвінея
Регіон	Манус
Острови Адміралтейства
Острови Адміралтейства у Вікісховищі

Адміралте́йства острови́ — група коралових та вулканічних островів Меланезії, на північний схід від Нової Гвінеї.

Загальна площа 2170 км²; населення — 16 200 осіб (1957); 50 321 особа (2011).

Головний острів — Манус.

Острови Адміралтейства відкрив голландський мореплавець Віллем Схаутен в 1616 році і назвав їх «21 острів». У 1767 Філіп Картерет дав їм сучасну назву.

Корінне населення — папуаси.

Економіка

Вивіз бавовни, перлів, перламутру.

Приналежність

Належать до Папуа Нової Гвінеї.

Цікавинки

Існують суттєві відмінності гендерних культур за типом статевої моралі. Найбільш загальний принцип класифікації культур за типом їх статевої моралі, прийнятий в етнографічній літературі, це розподіл їх на антисексуальні типи і просексуальні типи, або репресивні (суворі) і пермісивні (терпимі). Приклад репресивної антисексуальної моралі — мікронезійці, що заселяють острови Яп (західна частина Каролінських островів). Ці люди не вважали секс гріхом, але вірили, що статеве життя шкідливе. Негативне ставлення до сексуальності характерне і для традиційної культури папуасів племені манус (острови Адміралтейства).

(Статева диференціація // Москаленко В. В. Соціальна психологія. Підручник. Видання 2-ге, виправлене та доповнене — К.: Центр учбової літератури, 2008. — 688 с. — ISBN 978-966-364-591-9)

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Адмиралтейства острова // Большая российская энциклопедия
• М. М. Миклухо-Маклай. Острови Адміралтейства. Нариси з подорожі в західну Мікронезію і північну Меланезію. — СПб, 1877.