Отто Улльманн

Отто Улльманн
нім. Otto Ullmann
Народився	21 вересня 1899(1899-09-21) Гомбург, Німеччина
Помер	29 вересня 1955(1955-09-29) (56 років)
Діяльність	військовослужбовець
Членство	СС
Військове звання	Бригадефюрер СС,  генерал-майор поліції
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди	Залізний хрест 2-го класу Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Сілезький Орел 1-го ступеня Сілезький Орел 2-го ступеня Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років в НСДАП» Медаль «За вислугу років в НСДАП» Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Цивільний знак СС Йольський свічник СС Почесний кут старих бійців Спортивний знак СА Кільце «Мертва голова»

Отто Улльманн (нім. Otto Ullmann; 21 вересня 1899, Гомбург, Німецька імперія — 29 вересня 1955, табір Войково біля Іваново, РРФСР) — німецький офіцер, бригадефюрер СС і генерал-майор поліції.

Біографія

Син лікаря. Після закінчення школи в 1917 році вступив в Імперську армію. Учасник Першої світової війни. Після війни був членом фрайкору, потім отримав атестат зрілості і здобув освіту електротехніка. З 1925 року — інженер енергетичної компанії.

1 листопада 1930 року вступив в НСДАП (квиток №357 322) і заснував районний відділ партії. Після навчання в орденському замку Крессінзе Улльманн звільнився з роботи, щоб стати повноцінним офіцером СС. В липні 1936 року Карл Вольф, з яким Улльманн познайомився під час війни, направив його в Берлін і призначив шеф-ад'ютантом Головного управління СС. Тоді ж Улльманн був прийнятий в СС (посвідчення №276 658). З жовтня 1936 року — тимчасовий, з жовтня 1937 року — постійний начальник відділу особистого штабу рейхсфюрера СС. На цій посаді підкорявся особисто Вольфу і став одним з найважливіших співробітників Генріха Гіммлера, оскільки відповідав за координацію його інструкцій і наказів в СС.

На початку Другої світової війни служив у військах СС, проте згодом перейшов у поліцію. На початку 1942 року призначений інформатором в поліцію Гамбурга, потім переведений в головне управління поліції порядку, а в березні 1943 року — в Головне імперське управління безпеки. В середині 1943 року призначений президентом поліції Бреслау.

Після війни взятий в полон радянськими військами. Помер в таборі.

Сім'я

Був двічі одружений, мав 4 дітей.

Звання

• Фанен-юнкер (квітень 1917)
• Єфрейтор (1918)
• Унтерофіцер (1918)
• Фенріх (30 жовтня 1918)
• Гауптштурмфюрер СС (1 липня 1936)
• Штурмбаннфюрер СС (30 січня 1937)
• Оберштурмбаннфюрер СС (9 листопада 1937)
• Штандартенфюрер СС (30 січня 1939)
• Штандартенфюрер військ СС (1 січня 1940)
• Оберфюрер військ СС (9 листопада 1941)
• Генерал-майор поліції (13 травня 1942)
• Бригадефюрер СС (15 травня 1943)
• Президент поліції (28 жовтня 1943)
• Оберфюрер резерву військ СС (31 грудня 1943)

Нагороди

• Залізний хрест 2-го класу (березень 1918)
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
• Сілезький Орел 2-го і 1-го класу (1921)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (1934)
• Цивільний знак СС
• Йольський свічник
• Почесний кут старих бійців
• Спортивний знак СА в бронзі (1 грудня 1937)
• Почесна шпага рейхсфюрера СС (1 грудня 1937)
• Медаль «За вислугу років у НСДАП»
  • в бронзі (10 років; 30 січня 1940)
  • в сріблі (15 років)
• Кільце «Мертва голова» (30 січня 1942)
• Хрест Воєнних заслуг
  • 2-го класу з мечами (1942)
  • 1-го класу з мечами (20 квітня 1942)

Література

• Julien Reitzenstein: Himmlers Forscher. Wehrwissenschaft und Medizinverbrechen im „Ahnenerbe“ der SS. Schöningh, Paderborn 2014, ISBN 978-3-657-76657-4.
• Jens Westemeier: Himmlers Krieger. Joachim Peiper und die Waffen-SS in Krieg und Nachkriegszeit (teilw. zugl.: Potsdam, Univ., Diss., 2009). Schöningh, Paderborn 2014, ISBN 978-3-506-77241-1.

Посилання

• Біографічні дані.
• Фотографія Улльманна.