Партала Станіслав Юрійович
| Станіслав Партала Станіслав Юрійович Партала | ||
|---|---|---|
 Лейтенант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 5 жовтня 1984 Харків | |
| Смерть | 2 березня 2022 (37 років) Маріуполь, Донецька область, Україна | |
| Псевдо | Метро | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  МВС | |
| Рід військ |  Національна гвардія | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Станісла́в Ю́рійович Парта́ла (позивний — Метро[1]) (5 жовтня 1984 — 2 березня 2022) — лейтенант Національної гвардії України, учасник російсько-української війни. Герой України (посмертно).
Народився 5 жовтня 1984 року у Харкові[2].
Станом на листопад 2016 року сержант Станіслав Партала був старшим інструктором (заступником командира взводу) 1-го відділення взводу розвідки 1-го батальйону оперативного призначення ОЗСП «Азов»[3].
В часі виконання бойового завдання поблизу села Павлопіль — проведення спеціальної операції з пошуку й евакуації одного із загиблих солдатів «Азову», Станіслав Партала ризикуючи власним життям, з групою розвідників й саперів, здійснив спробу забрати тіло бойового побратима. Під час евакуації сапери, котрі рухалися попереду, підірвалися на вибуховому пристрої, два з них зазнали поранень. Групу почали обстрілювати терористи, однак завдяки досвідченості сержанта Партали, вдалося вивести групу, евакуювати двох поранених саперів та винести тіло загиблого[4].
Потому, вже у військовому званні старшини, Станіслав Партала відзначився у районі населеного пункту Зайцево, де завдяки його професіоналізму та вмілому керівництву боєм було вчасно помічено приховане просування ворожої диверсійно-розвідувальної групи з п'яти осіб, що наближалася до позицій батальйонної тактичної групи «Азову», по ним було вчасно відкрито вогонь, внаслідок чого чотирьох бойовиків було знищено, одного — взято у полон[5].
За роки на передовій Станіслав провів сотні вдалих бойових операцій, знищив десятки російських окупантів, навчив військової справи безліч побратимів. Будучи командиром взводу розвідки, цей офіцер належав до еліти бойових підрозділів Національної гвардії України.
27 лютого 2022 року в акваторії Азовського моря з'явилися бойові кораблі рф, які розпочали обстріл узбережжя та спробували висадити морський десант. Бій прийняли морські піхотинці ЗСУ, які успішно відбили три спроби загарбників ступити на берег. Згодом морпіхи були змушені відступити для проведення перегрупування, прикриття їхнього відходу та тимчасове утримання берегових рубежів було доручено побратимам-нацгвардійцям — групі ОЗСП «Азов». Протягом 48 годин «азовці» відбили чотири спроби висадки морського десанту, завдали ворогу суттєвих втрат. Лейтенант Партала особисто знищив вісьмох загарбників та потопив два ворожі плавзасоби.
2 березня 2022 року Станіслав та його підлеглі успішно виконали завдання з мінування можливих шляхів висування ворога й уже поверталися до пункту дислокації, але в районі селища Калинівки «азовці» зіткнулися з групою противника, яка чисельно значно перевищувала нацгвардійців і спробувала їх оточити. Лейтенант Партала вміло організував відбиття нападу, у ході бою нацгвардійці знищили три бронемашини противника (причому дві з них особисто підбив лейтенант Партала), ворог удався до втечі. Командир взводу дістав важке поранення, але попри це продовжував керувати боєм і зумів вивести свій підрозділ у район зосередження. На жаль, медикам не вдалося врятувати життя мужнього командира.
- 29 грудня 2023 року міська рада Харкова ухвалила рішення про перейменування на честь Станіслава Партали вулицю в Шевченківському районі міста (раніше вулиця Мілія Балакірєва)[6].
- Станіславу Парталі була встановлена меморіальна дошка, 18 серпня 2023 року, на фасаді будівлі Харківської гімназії №111[7].
- звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[8].
- орден «За мужність» II ступеня (2020) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу[9].
- орден «За мужність» III ступеня (2016) — за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[10]
- орден «Народний Герой України» (2017)[11].
- ↑ Чествовали народных героев Украины [Архівовано 2022-03-25 у Wayback Machine.] // pr. — 2017. — 7 квітня.
- ↑ У боях за Маріуполь загинув харків'янин із полку «Азов»
- ↑ інтернет-представництво Президента України (21 листопада 2016). Президент нагородив добровольців, які пішли на фронт із Євромайдану. Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація. Процитовано 12 серпня 2020.
- ↑ Народный Герой Украины: Десять бойцов и два врача получат негосударственные награды "Народный Герой Украины" в Мариуполе. Цензор.НЕТ. 01.04.17. Процитовано 12 серпня 2020.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|1=(довідка)(рос.) - ↑ Аваков нагородив державними нагородами працівників системи МВС // Головне. — 2020. — 25 серпня. (рос.)
- ↑ У Харкові з'явилася вулиця Станіслава Партали — харків'янина, який боронив Маріуполь. suspilne.media, 30 грудня 2023.
- ↑ "Медіа група "Об'єктив" (18 серпня 2023). Розвідник від Бога: у Харкові увічнили пам’ять командира Станіслава Партали. www.objectiv.tv (укр.). Процитовано 18 лютого 2024.
- ↑ Указ Президента України від 25 березня 2022 року № 167/2022 «Про присвоєння звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 13 березня 2020 року № 81/2020 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 21 листопада 2016 року № 517/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Чествовали народных героев Украины. Приазовский Рабочий (Мариуполь). 07.04.2017. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 12 серпня 2020.(рос.)
- Коваленко С., Агібалова, В. «Розвідник від Бога» — побратими про загиблого Героя України Станіслава Парталу // АрміяInform. — 2022. — 28 березня.
 |
|---|
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Лейтенанти (Україна)
- Народились 5 жовтня
- Народились 1984
- Померли 2 березня
- Померли 2022
- Померли в Маріуполі
- Герої України — кавалери ордена «Золота Зірка»
- Кавалери ордена «За мужність» II ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Лицарі Ордена «Народний Герой України»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Харкова
- Учасники битви за Маріуполь (2022)