Підсилювач

Підси́лювач (англ. amplifier, нім. Verstärker m) — пристрій, в якому здійснюється збільшення потужності вхідного сигналу за рахунок енергії допоміжного джерела живлення. За видом використовуваної енергії розрізняють електричні, магнітні, гідравлічні, пневматичні і механічні підсилювачі. У пристроях такого типу, на відміну від перетворювачів (див., напр., Перетворювач частоти), зв'язок між вихідними і вхідними величинами безперервний і однозначний. Існують підсилювачі, якими збільшують енергію електромагнітних хвиль (див. Квантовий генератор), підсилюють електричні імпульси, підвищують силу дії основного механізму (див. Бустер) тощо. Підсилювачі застосовують у радіотехніці, автоматиці, телемеханіці та ін.

В електротехніці за характером вхідного сигналу підсилювачі діляться на^[1]: підсилювачі постійного та змінного струму, які в свою чергу, поділяються на підсилювачі:

низької частоти або звукової частоти (ПНЧ, ПЗЧ) (діапазон частот від 10 Гц до 20 кГц);
високої частоти (ПВЧ) (діапазон частот від 20 кГц до 100 Мгц);
ультра високої частоти;

За характером підсилення поділяються на:

широкосмугові
резонансні
диференціальні
операційні
селективні

Див. також

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.

Посилання

↑ Стахів П. Г., Коруд В. І., Гамола О. Є. Основи електроніки: функціональні елементи та їх застосування. Підручник для студентів неелетротехнічних спеціальностей вищих навчальних закладів. — Львів: «Новий Світ — 2000». — 2006. — 208 с.