Рєпін Євгеній Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рєпін Євгеній Вікторович
 Солдат
Загальна інформація
Народження18 серпня 1994(1994-08-18)
Україна Коршів, Рівненська область
Смерть20 березня 2015(2015-03-20) (20 років)
Україна Опитне, Донецька область
(загиблий у бою)
ПохованняРівне
ПсевдоГеркулес
Військова служба
Роки служби2014—2015
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Десантні війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»

Євге́н (Євгеній) Ві́кторович Рє́пін (Логвине́нко, нар. 18 серпня 1994(19940818), с. Коршів, Здолбунівський район, Рівненська область, Україна — пом. 20 березня 2015, с-ще Опитне, Ясинуватський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, десантник, солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Псевдо «Геркулес».

Життєвий шлях

[ред. | ред. код]

Був єдиним сином у матері. З дитинства мріяв стати військовим. З 13 років почав заробляти — розвантажував товари на базарі. По закінченні Рівненської загальноосвітньої школи № 23 продовжив навчання в технічному коледжі Національного університету водного господарства та природокористування м. Рівне, за спеціальністю «Обслуговування та ремонт обладнання підприємств хімічної і нафтогазопереробної промисловості». Займався спортом.

Активний учасник Революції Гідності.

У часі війни, попри вмовляння матері та адміністрації коледжу, полишив навчання й у вересні 2014 добровольцем пішов до армії, підписав контракт у Новограді-Волинському. Листопадом зарахований до 81-ї окремої десантно-штурмової бригади на посаду кулеметника розвідувальної роти. Це була рота добровольців УНСО, яка раніше воювала в районі Донецького аеропорту у складі 54-го розвідбатальйону, а на той час вже була переведена у новостворену 81-шу десантну бригаду. Євгеній став членом УНСО та отримав хрест УНСО. Після війни хотів закінчити навчання у коледжі, а потім вступити до військового училища.

Після перебування на базі у Дружківці рота в січні 2015 повернулась під Донецьк.

Обставини загибелі

[ред. | ред. код]

Загинув 20 березня 2015 під час бойового зіткнення з російськими диверсантами поблизу с-ща Опитне Ясинуватського району Донецької області. Вранці до спостережного пункту 90-го штурмового батальйону 81-ї бригади підійшла ДРГ противника. Для її нейтралізації виїхала група розвідників розвідроти разом із снайперами взводу старшини Максима Ридзанича. Під час прочісування території зав'язався ближній бій. Прикриваючи пораненого товариша, солдат Рєпін потрапив під кулеметний вогонь з близької відстані (до 20 м). Куля влучила у шию, він помер миттєво на початку бою. Від автоматної черги загинув Ридзанич, ще п'ятеро бійців дістали поранення[1].

Похований у Рівному, на кладовищі «Нове» («Молодіжне»), на Алеї Героїв[2][3], неподалік від могили унсовця Сашка Білого.

Залишились мати Рєпіна Тетяна Василівна та батько Логвиненко Віктор Іванович.

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].
  • Нагороджений відзнакою УПЦ КП — медаллю «За жертовність і любов до України» (посмертно).
  • Рішенням Рівненської міської ради № 5756 від 17 вересня 2015 року присвоєне звання «Почесний громадянин міста Рівне» (посмертно)[5].
  • Хрест УНСО.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
  • 14 жовтня 2015 року в центрі Рівного на перехресті вулиць Соборної та 16 Липня відкрито дошку пам'яті дев'ятнадцятьом Героям Рівного, де є і світлина Євгенія[6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Рівненський снайпер загинув, рятуючи життя пораненому другу // ERVE.UA, 25 березня 2015 [Архівовано 24 вересня 2017 у Wayback Machine.]
    Рівнянин Євген Рєпін загинув в АТО, рятуючи інших // ОГО, 26 березня 2015
    Навіки в пантеоні слави // stepovuy.livejournal, Свирид Пацанівський зі слів учасників та свідків подій, 28 листопада 2015
  2. У Рівному прощалися із загиблими Героями // Голосно, 25 березня 2015. Архів оригіналу за 24 вересня 2017. Процитовано 24 вересня 2017.
  3. Рівне прощалося з героями АТО // Томат, 25 березня 2015
  4. Указ Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. Рішення Рівнеради № 5756 Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Рівного» // 7 днів, 1 жовтня 2015. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 24 вересня 2017.
  6. Дев'ятнадцятьом Героям Рівного відкрили дошку пам'яті // Голосно, 14 жовтня 2015. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 24 вересня 2017.

Джерела

[ред. | ред. код]