Ридзанич Максим Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ридзанич Максим Володимирович
Starshuna h.png Старшина
Максим Ридзанич.jpg
Загальна інформація
Народження 28 грудня 1977(1977-12-28)
УРСР УРСР, Коцюбинське
Смерть 20 березня 2015(2015-03-20) (37 років)
Україна Україна, Опитне
загиблий у бою
Псевдонім «Адам»
Військова служба
Роки служби 2014—2015
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЕ ВДВ (2016).png Десантні війська
Формування
90 ОАеМБ.png
90 ОАеМБ
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Макси́м Володи́мирович Ридзанич (позивний «Адам», нар. 28 грудня 1977(19771228) в смт Коцюбинське Київської області — пом. 20 березня 2015 біля с-ща Опитне Ясинуватського району Донецької області) — український воїн, спецпризначинець, десантник, старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни, спортсмен, підприємець.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у селищі міського типу Коцюбинському на Київщині. Має польське коріння[1]. Перші роки свого життя провів у Бережанах на Тернопільщині, куди приїхав із мамою до її батьків. Повернувшишь до Коцюбинського постійно приїздив на канікули до бабусі і дідуся Зіни й Адама Лотоцьких у Бережани. Навчався в школі № 18 смт Коцюбинське, грав у волейбол та баскетбол, співав у хорі, багато читав. Після 11-го класу вступив у коледж, де навчався на геодезиста. Ходив із друзями у походи по різних куточках України.

У 1996 вступив на строкову військову службу, яку проходив у Криму, в м. Сімферополі, у батальйоні спецпризначення Нацгвардії, в/ч 2209. Отримав «краповий» берет, демобілізувався у званні гвардії старшини.

Після армії почав займатися у школі бойових мистецтв «Пересвіт». Чемпіон України з карате, займався боксом. Працював особистим охоронцем іноземця-француза. Добре володів англійською мовою, почав вивчати французьку. По тому працював на державній службі та в комерційних структурах. Здобув вищу юридичну освіту.

Мешкав із сім'єю у місті Буча. Реалізував себе як успішна людина, підприємець, директор власної фірми. Був активістом громадської організації «Нові обличчя» та постійним учасником громадського життя Приірпіння. Кожного року з дітьми проводив у походах — сплавлялися на катамаранах та байдарках, піднімалися в гори у Криму й Карпатах.

На фронт пішов добровольцем у вересні 2014 року. Старшина, головний сержант роти — командир взводу снайперів 1-ї аеромобільної десантної роти 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади.

Взяв собі позивний «Адам» на честь свого діда — кулеметника, ветерана Другої світової війни. Під час підготовки на Житомирському полігоні у с. Перлявка особисто тренував бійців, кожного ранку бігав з ними по 3 км. У жовтні зі своїм підрозділом вирушив на Схід, — у Костянтинівку, і далі в Піски та Донецький аеропорт.

Пройшов дві ротації у старому та новому терміналах аеропорту, під час найважчих боїв зими 2014—2015. 23 січня останнім виходив зі своїми бійцями з території аеропорту, вже після руйнування нового терміналу, — з позиції «Пожарка», що біля злітної смуги. В лютому повернувся у Водяне. Біля позиції «Мурашник», разом зі своїм товаришем Володимиром Гнатюком знищив ворожого коригувальника вогню. 26 лютого Гнатюк загинув. Максим дуже важко переніс втрату друга, їздив на його похорон і тоді ж, на початку березня в останнє побував удома.

Обставини загибелі[ред.ред. код]

Загинув 20 березня 2015 під час бойового зіткнення з російськими диверсантами поблизу с-ща Опитне Ясинуватського району Донецької області. Вранці, разом із двома бійцями взводу та розвідниками 81-ї бригади виїхав на бойове завдання проти ДРГ противника, яка підібралась до спостережного пункту. Під час обстеження території розділилися на групи. Наймолодший боєць взводу 20-річний Олександр з позивним «Малиш» повідомив по рації, що поранений і бачить поблизу двох диверсантів. Ридзанич одразу ж пішов на допомогу, і коли наблизився до посадки, його прошила автоматна черга. Куля зайшла під бронежилет і завдала смертельного поранення у груди. Ще один боєць взводу з позивним «Живчик» дістав поранення. У тому ж бою загинув розвідник Євгеній Рєпін.

23 березня похований на кладовищі смт Коцюбинське[2].

Залишились батьки, дружина Ірина та троє дітей, — двоє синів 12-річний Рінат і 9-річний Єгор та 10-річна донька Каріна. Дружина за фахом лікар. Старший син Рінат займається боксом.

Нагороди та відзнаки[ред.ред. код]

  • Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3].
  • Рішенням 33-ї сесії Бучанської міськради 4 вересня 2017 року присвоєне звання «Почесний громадянин міста Буча» (посмертно)[4][5].

Пам'ять[ред.ред. код]

З метою увічнення пам'яті жителя міста Бучі, учасника антитерористичної операції на Сході країни, рішенням Бучанської міської ради за № 2282-72-VI від 25 червня 2015 вулиця Петровського перейменована у вулицю Максима Ридзанича, провулок Петровського — у провулок Максима Ридзанича[6].

20 вересня 2015 на будівлі Ірпінської ЗОШ І-ІІІ ст. № 18 у Коцюбинському, відкрито меморіальну дошку на честь випускника школи Максима Ридзанича[7].

3 жовтня 2015 в м. Буча пройшов Всеукраїнський професійний турнір зі змішаних єдиноборств MMA PRO UKRAINE-2. Захід було присвячено пам'яті Максима Ридзанича[8].

28 грудня 2015 у Коцюбинському, на будинку, де мешкав Максим Ридзанич, за адресою вул. Доківська, 39, відкрито меморіальну дошку на його честь[9].

7 квітня 2017 в м. Бережани на Тернопільщині на будинку, де пройшли дитячі роки Максима Ридзанича, за адресою вул. Пирогова, 5, йому встановлено меморіальну дошку[10].

Максиму Ридзаничу присвячений вірш «Небо плаче…»[11].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Думка на два серця // Dziennik Kijowski
  2. Приірпіння плаче за Героєм. Українська Народна Рада Приірпіння. 2015-03-23. 
  3. Указ Президента України від 23 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. Відбулася позачергова сесія Бучанської міськради // Ірпінь, 2014-09-05
  5. Є у сучасній історії імена, вписані золотою фарбою і є такі, що випечені болем втрати матерів і дружин // facebook Бучанська міська рада. Офіційна сторінка, 2017-09-17
  6. Офіційно: У Бучі перейменовуться існуючі та нові вулиці. Сайт міста Буча. 2015-07-03. 
  7. Відкрили меморіальну дошку Максиму Ридзаничу. «Правда Ірпеня». 2015-09-21. 
  8. Фото: професійний турнір MMA PRO — 2. «Правда Ірпеня». 2015-10-03. 
  9. Відкриття пам'ятної дошки "кіборгу" Максиму Ридзаничу. 5 канал. 2015-12-28. 
  10. На Тернопільщині вшанували "кіборга" Максима Ридзанича. «ДеПо.Хмельницький». 2017-04-30. 
  11. Небо плаче…. Мистецький портал «Жінка-українка». Процитовано 2015-12-30. 

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]