Ридзанич Максим Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ридзанич Максим Володимирович
Starshuna h.png Старшина
Максим Ридзанич.jpg
Загальна інформація
Народження 28 грудня 1977(1977-12-28)
Коцюбинське
Смерть 20 березня 2015(2015-03-20) (37 років)
Опитне, Ясинуватський район
Псевдонім «Адам»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
81 ОАеМБр.png
81 ОАеМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Макси́м Володи́мирович Ридзанич (Позивний «Адам») (народився 28 грудня 1977(19771228) в смт Коцюбинське Київської області — помер 20 березня 2015 біля села Опитне Ясинуватського району Донецької області) — український воїн, учасник російсько-української війни, спортсмен, чемпіон України з карате.

Проживав у місті Буча.

Життєпис[ред.ред. код]

Навчався в Коцюбинській школі № 18.[1]

У 1996 вступив на строкову військову службу. Служив у Нацгвардії в Сімферополі в Криму (в/ч 2209) у батальйоні спецпризначення, останнє звання — старшина гвардії.[1]

Здобув дві вищі освіти, геофізик-ядерник і юрист.

Чемпіон України з карате, займався боксом.

Реалізував себе як успішна людина, директор охоронної фірми.

Був активістом громадської організації «Нові обличчя» та постійним учасником громадського життя Приірпіння.

На фронт пішов добровольцем у вересні 2014 року, на Житомирському полігоні тренував бійців, потім вирушив на передову, в оборону Донецького аеропорту.

Був снайпером 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Мав звання «старшина», обіймав посаду «головний сержант — командир відділення».

Загинув 20 березня 2015 у районі аеропорту Донецька, під час бойового зіткнення в районі спостережного поста біля села Опитне Ясинуватського району Донецької області, потрапивши в засідку російських диверсантів і прикриваючи своїх побратимів. Залишилася дружина та троє дітей, двоє синів 12 і 9 років та 10-річна донька.

Похований у селищі Коцюбинському.

Відзнаки[ред.ред. код]

Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Пам'ять[ред.ред. код]

З метою увічнення пам'яті жителя міста Бучі, учасника антитерористичної операції на Cході країни, рішенням Бучанської міської ради за № 2282-72-VI від 25 червня 2015 вулиця Петровського перейменована у вулицю імені Максима Ридзанича, провулок Петровського — у провулок Максима Ридзанича.[2]

20 вересня 2015 Максиму Ридзаничу відкрита меморіальна дошка на школі № 18 у Коцюбинському, у якій він навчався.[3]

Максиму Ридзаничу присвячений вірш «Небо плаче…».[4]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]