54-й окремий розвідувальний батальйон (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
54-й окремий розвідувальний батальйон
54 ОРБ.png
Нарукавний знак батальйону
На службі з 8 березня 1943
Країна  Україна
Вид Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Роль Військова розвідка
Гарнізон/Штаб  Житомирська область
Новоград-Волинський
Гасло «За життя на смерть»
Війни/битви Друга світова війна,
Російська збройна агресія проти України
Командування
Визначні
командувачі
Лєфєров Олексій Васильович гв. капітан

54-й окремий розвідувальний батальйон (54 ОРБ, в/ч А2076) — формування військової розвідки України. Входить до складу Сухопутних військ України.

Історія формування[ред. | ред. код]

87-й окремий мотоциклетний батальйон (1943—1944)[ред. | ред. код]

8 березня 1943 року в Костеревських танкових таборах Московського автобронетанкового центру розпочалося створення 87-го окремого мотоциклетного батальйону. 28 травня 1943 року його створення було завершено.[1]

Батальйон увійшов до складу 2-ї танкової армії (2-ї ТА) Центрального фронту і 5 липня 1943 року розпочав виконання бойових завдань у районі станції Понирі на Курсько-Орловському напрямку наступу радянських військ. Протягом липня-серпня 1943 року батальйон успішно здійснював розвідку угруповань противника, тим самим забезпечував високу ефективність наступальних дій 2] ТА. Зокрема, 26 серпня 1943 року воїни батальйону першими увірвались до міста Севськ та сприяли його визволенню радянськими військами.

У вересні 1943 року після важких боїв 2 ТА була виведена у резерв Ставки Верховного Головнокомандування на доукомплектування та переформування. 10 січня 1944 року згідно з новим штатом до складу батальйону увійшла рота середніх танків.

18 січня 1944 року 2 ТА була включена до складу 1-го Українського фронту і брала участь у відбитті контрударів німецьких військ у Корсунь-Шевченківській наступальній операції.

На початку березня 1944 року 2 ТА наступала у напрямку міста Умань. У свою чергу, 87 окремий мотоциклетний батальйон добував відомості про противника з метою забезпечення розвідданими командування армії. При цьому батальйон успішно поєднував ведення розвідки з маневровими та рейдовими діями. 11 березня 1944 року батальйон підійшов до річки Південний Буг. Діючи попереду радянських військ, 15 березня 1944 року в районі станції Вапнярка батальйон отримав наказ висуватись у напрямку міста Ямпіль, захопити переправу через річку Дністер та утримувати її до підходу головних сил 2 ТА.

Продовжуючи наступ, батальйон вийшов до державного кордону з Румунією по річці Прут, форсував її та отримав новий наказ — вести розвідку в напрямку румунського міста Ясси.

24 квітня 1944 року наказом Верховного Головнокомандувача СРСР за відвагу і хоробрість особовий склад частини при переході державного кордону з Румунією та форсування річки Прут батальйону присвоєно звання Прутського.

До червня 1944 року батальйон брав участь у бойових діях на території Румунії.

16 окремий гвардійський мотоциклетний батальйон (1944—1953)[ред. | ред. код]

За успішні дії батальйону в Люблінській операції присвоєно звання «Гвардійської» і згідно з наказом Президії Верховної Ради СРСР від 20 листопада 1944 року батальйон був перейменований в 16-й окремий гвардійський мотоциклетний батальйон.[1]

У Варшавсько-Познанській операції дії 2 гв. ТА відзначались високою стрімкістю: за 15 діб вона пройшла з боями понад 700 км від Вісли до Одеру. У цій операції батальйон діяв як розвідувальний загін на правому фланзі армії та викрив угруповання противника в районі Варшави.

10 лютого 1945 року Указом Президії Верховної Ради СРСР за зразкове виконання завдань у боях з німецькими загарбниками, за участь у визволенні міста Варшава та проявлені при цьому доблесть та відвагу батальйон нагороджений орденом Олександра Невського.

Під час Померанської операції батальйон, діючи у складі передового загону армії, 27 січня 1945 року форсував річку Нетце, перетнув німецько-польський кордон та першим увійшов на територію Померанії. Продовжуючи виконувати завдання, батальйон захопив переправу поблизу міста Накель та ввечері 3 лютого 1945 року оволодів цим містом.

5 квітня 1945 року наказом Верховного Головнокомандувача за перехід державного кордону Німеччини та Польщі та вступ на територію Померанії батальйону присвоєно найменування «Померанський».

Після цього, згідно з наказом командувача 2-ї гв. ТА, батальйон вийшов у тил противника в районі міста Шнайдемюль. Під час виконання завдання відважні розвідники оволоділи містом Мротшен, завдавши ворогові істотних втрат, та дезорганізували управління тилом гітлерівців, чим сприяли просуванню радянських військ. Пробувши більше ніж 4 доби в тилу ворога, батальйон з незначними втратами повернувся до розташування армії.

12 квітня 1945 року батальйон дістав завдання — організувати систему рухомих спостережних пунктів на плацдармі вздовж річки Одер, під час прориву оборони противника вести розвідку в напрямку Зеело — Дрейцен — Бад-Фрайнвальде, відрізаючи шляхи відходу нацистських військ на північ. Завдання батальйон успішно виконав.

З 20 квітня по 4 травня 1945 року батальйон виконував розвідувальні завдання північніше Берліна та в його передмісті. У цілому в Берлінській стратегічній наступальній операції 2 гв. ТА відзначилась під час прориву оборонних рубежів гітлерівців довкола Берліна та в ході штурму міста.

24 квітня 1945 року Указом Президії Верховної Ради СРСР за сміливі та рішучі дії в тилу противника і оволодіння містом Накель батальйон нагороджений орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня.

11 червня 1945 року Указом Президії Верховної Ради СРСР за успішне виконання бойових завдань у Берлінській операції батальйон нагороджений орденом Михайла Кутузова 3-го ступеня. Після закінчення війни батальйон було уведено до складу Прикарпатського військового округу.

16-й окремий гвардійський розвідувальний батальйон (1953—1957)[ред. | ред. код]

1 червня 1953 року 87-й окремий гвардійський мотоциклетний Прутсько-Померанський, орденів Олександра Невського, Богдана Хмельницького 3-го ступеня та Михайла Кутузова 3-го ступеня батальйон було переформовано у 16-й окремий гвардійський розвідувальний Прутсько-Померанський, орденів Олександра Невського, Богдана Хмельницького 3-го ступеня та Михайла Кутузова 3-го ступеня батальйон.

104-та окрема гвардійська розвідувальна рота (1957—1962)[ред. | ред. код]

У травні 1957 року згідно з директивою Міністра оборони СРСР 16-й окремий гвардійський розвідувальний Прутсько-Померанський, орденів Олександра Невського, Богдана Хмельницького 3-го ступеня та Михайла Кутузова 3-го ступеня батальйон було розформовано. На його базі створено 104-ту окрему гвардійську розвідувальну роту.

54-й окремий гвардійський розвідувальний батальйон (з 1962)[ред. | ред. код]

10 квітня 1962 року 104-ту окрему гвардійську розвідувальну роту було розформовано та на її базі створено 54-й окремий гвардійський розвідувальний Прутсько-Померанський, орденів Олександра Невського, Богдана Хмельницького 3-го ступеня та Михайла Кутузова 3-го ступеня батальйон.

Зі здобуттям Україною незалежності батальйон був перепідпорядкований Міністру оборони України. Особовий склад частини присягнув на вірність Українському народові, брав участь у багатьох навчаннях, за що отримував високі оцінки керівництва.

Починаючи з 1992 року, особовий склад батальйону бере активну участь у миротворчих операціях, до яких залучаються Збройні Сили України. Географія участі представників 54-го орб в миротворчих операціях охоплює Балкани, Африку та Близький Схід.

Склад батальйону на початок 2014 року[ред. | ред. код]

  • штаб
  • 1 розвідувальна рота
  • 2 розвідувальна рота
  • рота глибинної розвідки
  • взвод технічних засобів розвідки
  • розвідувальний взвод нагляду
  • взвод зв'язку
  • ремонтний взвод
  • взвод матеріального забезпечення, фінансово-економічна служба

Участь у АТО (з 2014 р.)[ред. | ред. код]

Загиблі під час АТО[ред. | ред. код]

Прізвище, Ім'я та по-батькові Військове звання Дата загибелі Описання
Поліщук Юрій Васильович Прапорщик 20 травня 2014 р. Загинув внаслідок отриманої травми
Юрченко Ігор Петрович Солдат 17 листопада 2014 р Загинув під час надання допомоги та евакуації поранених поблизу населеного пункту Новоорловка Шахтарського району Донецької області.
Кіріс Василь Васильович Солдат 10 грудня 2014 р Загинув у вогневому бою з противником поблизу населеного пункту Кам'янка Дебальцевського району Донецької області.
Свищ Сергій Сергійович Старший лейтенант 25 січня 2015 р. Загинув у бою на опорному пункті «Валера» (висота 307,5) поблизу села Санжарівка (Донецька область) в районі Дебальцеве.
Венгер Олександр Анатолійович Старшина 25 січня 2015 р. Загинув у бою на опорному пункті «Валера» (висота 307,5) поблизу села Санжарівка (Донецька область) в районі Дебальцеве.
Гринчук Юрій Петрович Старшина 14 липня 2015 р. Загинув під час мінометного обстрілу опорного пункту біля смт. Луганське Донецької області.
Трофимчук Валерій Васильович Солдат 4 серпня 2015 р. Загинув в результаті мінометного обстрілу спостережного пункту на териконі шахти «Южна» поблизу смт. Ленінське.
Левін Костянтин Владиславович молодший сержант 13 квітня 2016 Бої під Горлівкою.
Жордочкін Вадим Вікентійович старший солдат 18 квітня 2016 загинув під час виконання службових обов'язків поблизу села Широкине (Волноваський район)[2]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]