Сачков Володимир Володимирович
| Сачков Володимир Володимирович | |
|---|---|
| Народився | 12 (25) січня 1913 Москва, Російська імперія |
| Помер | 17 грудня 1994 (81 рік) Москва, Росія |
| Поховання | Нове Донське кладовище |
| Країна |  СРСР Росія |
| Діяльність | науковець |
| Alma mater | Московський авіаційний інститут |
| Заклад | АТ «ВПК «НВО машинобудування»d |
| Нагороди |             |
Володимир Володимирович Сачков (12 (25) січня 1913, м. Москва, РРФСР, СРСР — 17 грудня 1994, місто Москва, Росія) — радянський конструктор електрообладнання ракетної техніки, Герой Соціалістичної Праці (1963).
Народився 12 (25) січня 1913 року у Москві. 1933 року закінчив Московський технікум точної індустрії. У 1932—1933 роках одночасно з навчанням працював конструктором в ОКБ Управління військових винаходів Червоної Армії.
У 1933—1940 роках обіймав посаду конструктора ОКБ авіазаводу № 1 (місто Москва). Брав участь у проєктуванні та розробці обладнання для радянських винищувачів І-15, І-16 та І-153, розвідувальних літаків Р-5 та Р-Z, інших літаків. У 1940—1953 роках — конструктор, інженер-конструктор, заступник начальника та, нарешті, начальник сектору обладнання, начальник бригади ОКБ авіазаводу № 51 (місто Москва, в 1941—1943 роках — місто Новосибірськ). Брав участь у проєктуванні та розробленні обладнання для винищувачів конструкції Миколи Полікарпова, а також для безпілотних літаків-снарядів конструкції Володимира Челомея.
У 1953—1958 роках Володимир Сачков працював на посаді начальника бригади ОКБ А. І. Мікояна. Керував розробленням електрообладнання винищувачів МіГ-17, МіГ-19 та МіГ-21, а також їх модифікацій. У 1956 році закінчив Московський авіаційний інститут.
У липні 1958 році перейшов на посаду заступника головного конструктора ОКБ-52 (з січня 1967 — ЦКЛ машинобудування) де працював 19 років. У липні 1977 року перейшов до ЦКЛ машинобудування, де працював заступником генерального конструктора. З грудні 1979 року по січень 1986 року знову працював в ЦКЛ машинобудування заступником головного конструктора. За цей час створив і тривалий час керував приладовим комплексом, що дозволяє проводити розроблення, комплексний аналіз та випробування обладнання ракетно-космічних систем. Під його керівництвом було створено понад 4 000 приладів, систем управління та програмних механізмів, понад 60 типів механізованих антен, які застосовувалися на крилатих ракетах для підводних човнів, міжконтинентальних балістичних ракетах і ракетах-носіях, штучних супутниках «Протон-1, −2, −3, −4» та орбітальних станціях Салют-2, Салют-3 та Салют-2.
У 1987—1989 роках працював провідним конструктором ЦНДІ «Комета». Брав участь у розробці різних космічних інформаційно-управлінських систем та комплексів спеціального призначення.
Жив у Москві. Помер 17 грудня 1994 року на 82-му році життя. Похований на Донському цвинтарі у Москві.
- Герой Соціалістичної Праці — Указом Президії Верховної Ради СРСР (з грифом «не підлягає опублікуванню») від 28 квітня 1963 року «за великі заслуги у справі створення та виробництва нових типів ракетного озброєння, а також атомних підводних човнів і надводних кораблів, оснащених цією зброєю, і переозброєння кораблів Військово-Морського Флоту» з вручениням ордена Леніна та золотої медалі Серп і Молот[1][2]
- орден Леніна (28.04.1963)
- орден Жовтневої Революції (15.09.1976)
- орден Трудового Червоного Прапора
- орден «Знак Пошани»
- медалі
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Социалистического Труда работникам, особо отличившимся при создании новых кораблей с ракетным вооружением для Военно-Морского Флота» от 28 апреля 1963 года
- ↑ «За большие заслуги в деле создания и производства новых типов ракетного вооружения, а также атомных подводных лодок и надводных кораблей, оснащенных этим оружием, и перевооружения кораблей Военно-Морского Флота Президиум Верховного Совета СССР Указами от 28 апреля 1963 года присвоил звание Героя Социалистического Труда 36 ведущим конструкторам, ученым, инженерам и рабочим, наградил орденами и медалями СССР более 6 тысяч рабочих, конструкторов, ученых, руководящих, инженерно-технических работников и военнослужащих Военно-Морского Флота, а также наградил орденами СССР ряд научно-исследовательских институтов, конструкторских бюро и заводов», Ведомости Верховного Совета СССР, 1963, № 19, стр. 510
- Сачков Володимир Володимирович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
|
- Народились 25 січня
- Народились 1913
- Уродженці Москви
- Померли 17 грудня
- Померли 1994
- Померли в Москві
- Поховані на Донському кладовищі
- Випускники Московського авіаційного інституту
- Герої Соціалістичної Праці
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Жовтневої Революції
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Нагороджені медаллю «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
- Нагороджені медаллю «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Тридцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Ветеран праці»