Григорій Жаткович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
м Muchachevo перейменував сторінку з Григорій Жаткович на Жаткович Григорій |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Жаткович Григорій''' (1886–1967) — адвокат, один із лідерів [[Закарпаття|закарпатської]] еміграції в [[США]]. |
|||
'''Жаткович Григорій''' (1886–1967) — адвокат, один із лідерів закарп. еміграції в США. Н. в с. Голубине (нині село Свалявського р-ну Закарп. обл.). У п'ятирічному віці з батьками переселився до США. Навчався в коледжах Нью-Йорка і Піттсбурга (шт. Пенсільванія). Закінчив юрид. ф-т Пенсільванського ун-ту (Філадельфія). Як голова Американської народної ради угро-русинів 1918 вів переговори з президентом США Т.-В.Вільсоном і майбутнім президентом Чехословаччини Т.-Г.Масариком. Один з ініціаторів проведення в листоп. 1918 плебісциту серед своїх амер. земляків, у ході якого вони більшістю голосів (67 %) висловилися за приєднання Закарпатської України до ЧСР. Весною 1919 на чолі делегації амер. русинів перебував у Парижі, Празі й Братиславі з метою ознайомлення провідних діячів союзницьких д-в та громадськості з волею амер. русинів, а також у самому Закарпатті, де сприяв організації Рус. клубу в Ужгороді та прийняттю рішення Центральною руською народною радою від 8 трав. про приєднання краю до Чехословаччини на правах автономії. У серп. 1919 був призначений чехословац. владою головою Директорії Підкарпатської Русі — першого автономного уряду Закарпаття, а 5 трав. 1920 президент ЧСР призначив його першим (тимчасовим) губернатором краю. В берез. 1921 Ж. склав повноваження губернатора на знак протесту проти позиції чехословац. властей, що не погоджувалися на надання Закарпаттю автономії, приєднання до нього Пряшівщини та на участь закарпатців у виборах до парламенту, і знову повернувся до США, де зайнявся адвокатською практикою. У 1930-х рр. відмовився від ідеї нац. окремішності закарп. русинів, яких став вважати складовою ч. рос. нації. Під час Другої світової війни змінив свої античехословац. погляди, очолив Амер. карпаторус. центр. конференцію і видавав газ. «Карпатець» (1941—43), на сторінках якої пропагував необхідність об'єднання Закарпаття з Чехословаччиною. |
|||
== Біографія == |
|||
⚫ | |||
Народився в селі [[Голубине]] (нині село [[Свалявський район|Свалявського району]] [[Закарпатська область|Закарпатської області]]). У п'ятирічному віці з батьками переселився до США. Навчався в коледжах [[Нью-Йорк]]а і [[Піттсбург]]а (штат [[Пенсильванія]]). Закінчив юридичний факультет [[Пенсильванський університет|Пенсільванського університету]] ([[Філадельфія]]). |
|||
Як голова [[Американська народна рада угро-русинів|Американської народної ради угрорусинів]] 1918 року вів переговори з президентом США [[Вудро Вільсон]]ом і майбутнім президентом [[Чехословаччина|Чехословаччини]] [[Масарик Томаш Ґаріґ|Томашем Масариком]]. Один з ініціаторів проведення в листопаді [[1918]] року плебісциту серед своїх американських земляків, у ході якого вони більшістю голосів (67%) висловилися за приєднання [[Закарпаття|Закарпатської України]] до Чехословацької Республіки (ЧСР). |
|||
⚫ | |||
Весною [[1919]] року на чолі делегації американських русинів перебував у [[Париж]]і, [[Прага|Празі]] й [[Братислава|Братиславі]] з метою ознайомлення провідних діячів союзницьких держав та громадськості з волею американських русинів, а також у самому Закарпатті, де сприяв організації Руського клубу в [[Ужгород]]і та прийняттю рішення [[Центральна Руська Народна Рада|Центральною руською народною радою]] від [[8 травня]] про приєднання краю до Чехословаччини на правах автономії. |
|||
⚫ | Віднянський С., Петрище П. Політична діяльність закарпатської еміграції в США наприкінці 19-го — на початку 20-го ст. та її вплив на долю рідного краю. «Українська діаспора», |
||
У серпні 1919 року був призначений чехословацькою владою головою [[Директорія Підкарпатської Русі|Директорії Підкарпатської Русі]] — першого автономного уряду Закарпаття, а [[5 травня]] [[1920]] року президент ЧСР призначив його першим (тимчасовим) губернатором краю. |
|||
В березні 1921 року Жаткович склав повноваження губернатора на знак протесту проти позиції чехословацької влади, що не погоджувалися на надання Закарпаттю автономії, приєднання до нього [[Пряшівщина|Пряшівщини]] та на участь закарпатців у виборах до парламенту, і знову повернувся до США, де зайнявся адвокатською практикою. |
|||
У [[1930-ті|1930-х]] роках відмовився від ідеї національної окремішності закарпатських русинів, яких став вважати складовою частиною [[росіяни|російської нації]]. Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] змінив свої античехословацькі погляди, очолив [[Американська карпаторуська центральна конференція|Американську карпаторуську центральну конференцію]] і видавав газету «Карпатець» (1941–1943), на сторінках якої пропагував необхідність об'єднання Закарпаття з Чехословаччиною. |
|||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
* ''[[Павло Роберт Маґочій|Магочій П. Р.]]'' Формування національної самосвідомості: Підкарпатська Русь (1848—1948). — Ужгород, 1994. |
|||
== Джерело == |
== Джерело == |
||
* [[Віднянський Степан Васильович|Степан Віднянський]]. Григорій Жаткович // {{ЕІУ/3}} |
* [[Віднянський Степан Васильович|Степан Віднянський]]. Григорій Жаткович // {{ЕІУ/3}} |
||
[[cs:Grigorij Žatkovič]] |
|||
{{редагую}} |
|||
[[en:Gregory Žatkovich]] |
|||
[[pl:Grigorij Żatkowicz]] |
|||
[[ru:Жаткович, Григорий Игнатий]] |
|||
[[rue:Ґріґорій Жатковіч]] |
|||
[[sk:Grigorij Žatkovič]] |
Версія за 23:31, 28 листопада 2012
Жаткович Григорій (1886–1967) — адвокат, один із лідерів закарпатської еміграції в США.
Біографія
Народився в селі Голубине (нині село Свалявського району Закарпатської області). У п'ятирічному віці з батьками переселився до США. Навчався в коледжах Нью-Йорка і Піттсбурга (штат Пенсильванія). Закінчив юридичний факультет Пенсільванського університету (Філадельфія).
Як голова Американської народної ради угрорусинів 1918 року вів переговори з президентом США Вудро Вільсоном і майбутнім президентом Чехословаччини Томашем Масариком. Один з ініціаторів проведення в листопаді 1918 року плебісциту серед своїх американських земляків, у ході якого вони більшістю голосів (67%) висловилися за приєднання Закарпатської України до Чехословацької Республіки (ЧСР).
Весною 1919 року на чолі делегації американських русинів перебував у Парижі, Празі й Братиславі з метою ознайомлення провідних діячів союзницьких держав та громадськості з волею американських русинів, а також у самому Закарпатті, де сприяв організації Руського клубу в Ужгороді та прийняттю рішення Центральною руською народною радою від 8 травня про приєднання краю до Чехословаччини на правах автономії.
У серпні 1919 року був призначений чехословацькою владою головою Директорії Підкарпатської Русі — першого автономного уряду Закарпаття, а 5 травня 1920 року президент ЧСР призначив його першим (тимчасовим) губернатором краю.
В березні 1921 року Жаткович склав повноваження губернатора на знак протесту проти позиції чехословацької влади, що не погоджувалися на надання Закарпаттю автономії, приєднання до нього Пряшівщини та на участь закарпатців у виборах до парламенту, і знову повернувся до США, де зайнявся адвокатською практикою.
У 1930-х роках відмовився від ідеї національної окремішності закарпатських русинів, яких став вважати складовою частиною російської нації. Під час Другої світової війни змінив свої античехословацькі погляди, очолив Американську карпаторуську центральну конференцію і видавав газету «Карпатець» (1941–1943), на сторінках якої пропагував необхідність об'єднання Закарпаття з Чехословаччиною.
Помер у місті Піттсбург.
Література
- Віднянський С., Петрище П. Політична діяльність закарпатської еміграції в США наприкінці 19-го — на початку 20-го ст. та її вплив на долю рідного краю. «Українська діаспора», — Київ—Чикаго, 1993, число 4.
- Магочій П. Р. Формування національної самосвідомості: Підкарпатська Русь (1848—1948). — Ужгород, 1994.
Джерело
- Степан Віднянський. Григорій Жаткович // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.