Реактивна система залпового вогню: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 18: | Рядок 18: | ||
Після Індії на території [[Китай|Китаю]] був розроблений пристрій для стрільби [[феєрверк]]ами. Наприкінці 18-го століття їх використовували проти [[Британська Ост-Індська компанія|Британської Ост-Індської компанії]] й [[британці]] цю ідею принесли до Європи. Перше велике використання «гранатомету» в Європі, відбулося [[4 квітня]] 1807 року, коли Англія з моря обстріляла місто [[Копенгаген]] і місто було у вогні. [[Вільям Конгрев]] (1772—1828) розробив ідею ведення вогню ракетами під час наполеонівських війн. Як наслідок, ці одиниці зброї були у Франції, Росії, Австрії та Швейцарії, США і створювались для саксонців. |
Після Індії на території [[Китай|Китаю]] був розроблений пристрій для стрільби [[феєрверк]]ами. Наприкінці 18-го століття їх використовували проти [[Британська Ост-Індська компанія|Британської Ост-Індської компанії]] й [[британці]] цю ідею принесли до Європи. Перше велике використання «гранатомету» в Європі, відбулося [[4 квітня]] 1807 року, коли Англія з моря обстріляла місто [[Копенгаген]] і місто було у вогні. [[Вільям Конгрев]] (1772—1828) розробив ідею ведення вогню ракетами під час наполеонівських війн. Як наслідок, ці одиниці зброї були у Франції, Росії, Австрії та Швейцарії, США і створювались для саксонців. |
||
Одним з перших сучасних РСЗВ був німецький [[ |
Одним з перших сучасних РСЗВ був німецький [[Небельверфер|реактивний міномет «Nebelwerfer»]] 1930-х років, по суті, маленька буксирована артилерійська гармата. В [[СРСР]] напередодні [[Друга світова війна|Другої світової війни]] була створенна перша сучасна РСЗВ Бм-13 «Катюша». Лише пізніше після [[Друга світова війна|Другої світової війни]] союзники почали розробляти аналогічну зброю. |
||
Так першими самохідними установками залпового вогню, — і, можливо, самими відомими були радянські «Катюші», відомий також як «орга́н Сталіна», вперше використані під час Другої світової війни й експортувалися згодом для радянських союзників. Це були проста система, в якій установка для запуску включала прості рейки які були встановлені в задній частині вантажівки ЗІС-6. |
Так першими самохідними установками залпового вогню, — і, можливо, самими відомими були радянські «Катюші», відомий також як «орга́н Сталіна», вперше використані під час Другої світової війни й експортувалися згодом для радянських союзників. Це були проста система, в якій установка для запуску включала прості рейки які були встановлені в задній частині вантажівки ЗІС-6. |
||
Версія за 18:30, 21 липня 2014
Реактив́на систе́ма за́лпового вогню́ — один з типів артилерійських систем, призначений для ураження відкритої і укритої живої сили противника, неброньованої техніки і бронетранспортерів в районі зосередження артилерійських і мінометних батарей, командних пунктів і інших цілей, а також для проведення дистанційного мінування місцевості.
В основі дії системи лежить реактивний принцип. Комплекс озброєння включає багатозарядну пускову установку, реактивні снаряди (некеровані ракети, реактивні глибинні бомби), транспортну або транспортно-зарядну машину та інше обладнання. Система несе в собі зазвичай більше десятка реактивних снарядів, кожен з яких має свій окремий ствол для запуску.
Історія
Перший приклад застосування залпової ракетної системи відомий в 1401 році в Китаї при битві біля Джиньхана за правління династії Чосон. Тоді була застосована Хвачха — новітня для того часу корейська зброя.
Походження цього артилерійського типу з Китаю. У 1232 рік відбувся перший документально засвідчений напад феєрверком на місто Кайфен. Після того як порох потрапив до Європи, вчені виявили до нього великий інтерес, і вже в 1410 році француз Friossart розробив ідею ракетних труб для стрільби. В 1591 році Джоном Шмідлапом був розроблений перший ступінь ракети.
Після Індії на території Китаю був розроблений пристрій для стрільби феєрверками. Наприкінці 18-го століття їх використовували проти Британської Ост-Індської компанії й британці цю ідею принесли до Європи. Перше велике використання «гранатомету» в Європі, відбулося 4 квітня 1807 року, коли Англія з моря обстріляла місто Копенгаген і місто було у вогні. Вільям Конгрев (1772—1828) розробив ідею ведення вогню ракетами під час наполеонівських війн. Як наслідок, ці одиниці зброї були у Франції, Росії, Австрії та Швейцарії, США і створювались для саксонців.
Одним з перших сучасних РСЗВ був німецький реактивний міномет «Nebelwerfer» 1930-х років, по суті, маленька буксирована артилерійська гармата. В СРСР напередодні Другої світової війни була створенна перша сучасна РСЗВ Бм-13 «Катюша». Лише пізніше після Другої світової війни союзники почали розробляти аналогічну зброю.
Так першими самохідними установками залпового вогню, — і, можливо, самими відомими були радянські «Катюші», відомий також як «орга́н Сталіна», вперше використані під час Другої світової війни й експортувалися згодом для радянських союзників. Це були проста система, в якій установка для запуску включала прості рейки які були встановлені в задній частині вантажівки ЗІС-6.
Американці створили першу власну РСЗВ на основі танків M4 Sherman. Відмінним було використання трубчастих пускових установкок зверху. Пізніше в США були схожа розробка — T34 Калліопа — ракетний танк, який використовувався тільки в невеликих кількостях.
Сучасні РСЗВ — це високоточні засоби ураження противника, а також засіб стримування від нападу.
Див. також
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Реактивна система залпового вогню |
Посилання
- Реактивные системы залпового огня
- Реактивные системы залпового огня (РСЗО)
- Реактивные системы залпового огня
|
Це незавершена стаття з військової справи. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |