Лебехівка: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
AHbot (обговорення | внесок) м заміна прапорців відповідно до Special:Diff/14961600 |
AHbot (обговорення | внесок) м стильові правлення |
||
| Рядок 34: | Рядок 34: | ||
}} |
}} |
||
'''Лебехівка''' — колишнє [[село]] в Україні, [[Глобинський район|Глобинському районі]] [[Полтавська область|Полтавської області]]. |
'''Лебехівка''' — колишнє [[село]] в Україні, в [[Глобинський район|Глобинському районі]] [[Полтавська область|Полтавської області]]. |
||
Зараз територія села затоплена водами [[Кременчуцьке водосховище|Кременчуцького водосховища]]<ref name="УМ ПБ">[[Україна Молода]]: [http://www.umoloda.kiev.ua/regions/61/171/0/15828/ Позашлюбний брат]</ref>. |
Зараз територія села затоплена водами [[Кременчуцьке водосховище|Кременчуцького водосховища]]<ref name="УМ ПБ">[[Україна Молода]]: [http://www.umoloda.kiev.ua/regions/61/171/0/15828/ Позашлюбний брат]</ref>. |
||
Версія за 03:29, 2 березня 2015
| село Лебехівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Полтавська область |
| Район | Глобинський район |
| Основні дані | |
| Населення | 778 (1897) |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | |
| Місцева влада | |
Лебехівка — колишнє село в Україні, в Глобинському районі Полтавської області.
Зараз територія села затоплена водами Кременчуцького водосховища[1].
Історичні відомості
За даними на 1859 рік у власницькому селі Кременчуцького повіту Полтавської губернії, мешкало 471 осіб (237 чоловічої статі та 234 — жіночої), налічувалось 85 дворових господарств, існувала православна церква[2].
Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі Мозоліївської волості мешкало 540 осіб, налічувалось 94 дворових господарств, існували православна церква, школа, постоялий будинок і 3 вітряних млини[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 788 осіб (395 чоловічої статі та 393 — жіночої), з яких 775 — православної віри[4].
Під час будівництва Кременчуцького водосховища наприкінці 1950-х років територія села потрапила у зону затоплення. Основну масу мешканців села переселено до села Жуки.[1]
Відомі особи
У селі жили після одруження Михайло Старицький із сестрою Миколи Лисенка — шістнадцятирічною Софією Віталіївною у маєтку родини Старицьких[5][6]
Примітки
- ↑ а б Україна Молода: Позашлюбний брат
- ↑ рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 2330)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-173. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Михайло Старицький та національно-культурний рух в Наддніпрянській Україні другої половини ХІХ ст., А. О. Радчук
- ↑ Цибаньова О. Лаври і терни… Життєвий і творчий шлях Михайла Старицького / О. Цибаньова. — К., 1996. — с. 21.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |