Рейхсляйтер: відмінності між версіями
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
[перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
правопис |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Рейхсляйтер''' ({{lang-de|Reichsleiter}}; державний/імперський керівник) – вищий партійний функціонер, керівник одної з головних сфер діяльності [[НСДАП]]. |
'''Рейхсляйтер''' ('''Райхсляйтер''', {{lang-de|Reichsleiter}}; державний/імперський керівник) – вищий партійний функціонер, керівник одної з головних сфер діяльності [[НСДАП]]. |
||
[[Файл: Reichsleiter 1941.svg|right|180px|thumb|Штандарт рейхсляйтера після 1941 року]] |
[[Файл: Reichsleiter 1941.svg|right|180px|thumb|Штандарт рейхсляйтера після 1941 року]] |
||
Рядок 36: | Рядок 36: | ||
[[Категорія:Історія Німеччини]] |
[[Категорія:Історія Німеччини]] |
||
[[Категорія: |
[[Категорія:Посади Третього Райху]] |
||
[[de:Struktur der NSDAP#Die Reichsleiter]] |
[[de:Struktur der NSDAP#Die Reichsleiter]] |
Версія за 11:24, 25 червня 2015
Рейхсляйтер (Райхсляйтер, нім. Reichsleiter; державний/імперський керівник) – вищий партійний функціонер, керівник одної з головних сфер діяльності НСДАП.
Як правило, рейхсляйтер, очолював одне з головних управлінь у нацистській партії в системі Імперського керівництва НСДАП («Рейхсляйтунг»). Цей ранг надавався особисто Адольфом Гітлером, і не був напряму пов’язаний з партійною посадою. Це був, свого роду, титул, який вказував на належність особи до вищої еліти партії. До краху Німеччини у 1945 році це звання було присвоєно 25 партійним керівникам. Під час війни п’ятеро з них були позбавлені цього титулу (Бальдур фон Ширах, Рудольф Гесс, Вільгельм Грім, Ганс Франк, Ріхард Дарре)
В 1940 році в партії був 21 рейхсляйтер:
- Рудольф Гесс — заступник фюрера по НСДАП;
- Мартін Борман — начальник Штабу заступника фюрера;
- Макс Аманн — партійне видавництво;
- Філіп Боулер — начальник Канцелярії керівника партії;
- Вальтер Бух — голова Вищого партійного суду НСДАП;
- Ріхард Дарре — голова Імперського управління НСДАП з аграрної політики;
- Отто Дітрих — прес-секретар НСДАП;
- Франц Ксавер фон Епп — голова Військово - колоніального управління НСДАП;
- Карл Філер — голова Головного управління муніципальної політики НСДАП;
- Ганс Франк — голова Юридичного управління НСДАП;
- Вільгельм Фрік — голова депутатської фракції НСДАП в Рейхстазі;
- Йозеф Геббельс — голова Управління пропаганди рейху (Reichspropagandaleiter);
- Константин Хірль — голова Імперської служби праці;
- Генріх Гіммлер — рейхсфюрер СС;
- Адольф Хюнляйн — голова Націонал-соціалістичного автокорпусу (NSKK);
- Роберт Лей — голова Організаційного управління НСДАП і одночасно — голова Німецького трудового фронту;
- Віктор Лютце — начальник штабу СА;
- Альфред Розенберг — голова Зовнішньополітичного управління НСДАП і одночасно — уповноважений фюрера по контролю за загальним духовним і світоглядним вихованням НСДАП;
- Бальдур фон Ширах — голова Гітлерюгенд;
- Франц Ксавер Шварц — імперський казначей НСДАП;
- Вільгельм Грім — голова 2-ї палати Вищого партійного суду НСДАП.