Обернена функція: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 12: Рядок 12:
Щор знайти обернену функцию, потрібно розв'язати [[рівняння]] <math>y = f(x)</math> відносно <math>x</math>. Якщо воно має більше чим один корінь, то функції, оберненої до <math>f</math> не існує. Таким чином, функція <math>f(x)</math> обернена на проміжку <math>(a;b)</math>тоді і тільки тоді, коли на цьому проміжку вона взаємно-однозначна.
Щор знайти обернену функцию, потрібно розв'язати [[рівняння]] <math>y = f(x)</math> відносно <math>x</math>. Якщо воно має більше чим один корінь, то функції, оберненої до <math>f</math> не існує. Таким чином, функція <math>f(x)</math> обернена на проміжку <math>(a;b)</math>тоді і тільки тоді, коли на цьому проміжку вона взаємно-однозначна.


Для [[неперервная функція|неперервной функції]] <math>F(y)</math> виразити <math>y</math> із рівняння <math>x - F(y) = 0</math> можливо тільки в тому випадку, коли функція <math>F(y)</math> строго [[Монотонна функція|монотонна]] (см. [[теорема про неявну функцію]]). Тим не меньше, неперервну функцію завжди можно обернути на проміжках її строгої монотонності. Наприклад, <math>\sqrt{x}</math>є оберненою функцією до <math>x^2</math> на <math>[0, +\infty)</math>, хоча на проміжку <math>(-\infty, 0]</math>обернена функція інша: <math>-\sqrt{x}</math>.
Для [[неперервна функція|неперервної функції]] <math>F(y)</math> виразити <math>y</math> із рівняння <math>x - F(y) = 0</math> можливо тільки в тому випадку, коли функція <math>F(y)</math> строго [[Монотонна функція|монотонна]] (см. [[теорема про неявну функцію]]). Тим не меньше, неперервну функцію завжди можно обернути на проміжках її строгої монотонності. Наприклад, <math>\sqrt{x}</math>є оберненою функцією до <math>x^2</math> на <math>[0, +\infty)</math>, хоча на проміжку <math>(-\infty, 0]</math>обернена функція інша: <math>-\sqrt{x}</math>.


Якщо [[композиція функцій]] f o g = E<sub>''Y''</sub>, де E: ''Y''→''Y'' - [[тотожне відображення]], то f має назву '''лівого оберненого відображення (функції)''' до g, а g - '''правого оберненого відображення (функції)''' до f.
Якщо [[композиція функцій]] f o g = E<sub>''Y''</sub>, де E: ''Y''→''Y'' - [[тотожне відображення]], то f має назву '''лівого оберненого відображення (функції)''' до g, а g - '''правого оберненого відображення (функції)''' до f.

Версія за 05:17, 17 червня 2016

Обернена функція (обернене відображення) до даної функції f — в математиці така функція g, яка в композиції з f дає тотожне відображення.

Функція і обернена їй функція . Якщо , то

Нехай f: XY та g: YX деякі функції (відображення).

Визначення

Функція називається оберненою до функції , якщо виконані наступні рівності:

  • для всіх
  • для всіх

Існування

Щор знайти обернену функцию, потрібно розв'язати рівняння відносно . Якщо воно має більше чим один корінь, то функції, оберненої до не існує. Таким чином, функція обернена на проміжку тоді і тільки тоді, коли на цьому проміжку вона взаємно-однозначна.

Для неперервної функції виразити із рівняння можливо тільки в тому випадку, коли функція строго монотонна (см. теорема про неявну функцію). Тим не меньше, неперервну функцію завжди можно обернути на проміжках її строгої монотонності. Наприклад, є оберненою функцією до на , хоча на проміжку обернена функція інша: .

Якщо композиція функцій f o g = EY, де E: YY - тотожне відображення, то f має назву лівого оберненого відображення (функції) до g, а g - правого оберненого відображення (функції) до f.

Якщо справедливо і f o g = EYі g o f = EX, то g має назву оберненого відображення (оберненої функції) до f і позначається як f-1. Тобто f-1(f(x))=f(f-1(x))=x.

Не слід плутати позначку f-1 з позначенням степеня.

Наприклад, для функції, визначеної як f(x) → 3x + 2, оберненою функцією буде x → (x - 2) / 3. Це часто записується як:

Див. також

Література

  • Колмогоров А. Н., Фомин С. В. Элементы теории функций и функционального анализа. — 4-е изд. — Москва : Наука, 1976. — 544 с. — ISBN 5-9221-0266-4.(рос.)
  • С. Т. Завало (1972). Елементи аналізу. Алгебра многочленів. Київ: Радянська школа.