Гзак Белюкович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
стиль, оформлення
Немає опису редагування
Рядок 45: Рядок 45:
* Пріцак О. Коли і ким було написано «Слово о полку Ігоревім» / О. Пріцак; Український Науковий Інститут Гарвардського Університету; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної Академії наук України; Інститут сходознавства ім. А. Кримського Національної Академії наук України. — К: Обереги, 2008. — С.182
* Пріцак О. Коли і ким було написано «Слово о полку Ігоревім» / О. Пріцак; Український Науковий Інститут Гарвардського Університету; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної Академії наук України; Інститут сходознавства ім. А. Кримського Національної Академії наук України. — К: Обереги, 2008. — С.182


{{Половецькі хани}}
[[Категорія:Половецькі хани]]
[[Категорія:Половецькі хани]]

Версія за 18:20, 4 березня 2017

Гзак
Народився невідомо
Помер після 1185
Діяльність вождь
Титул хан
Попередник Белюк
Наступник Роман Кзич
Конфесія християнство?
Рід бурдж-огли
Батько Белюк
Діти 1 син

Гзак або Гза, Кза (*д/н — після 1185) — половецький хан з приднівпровських половців роду бурд (борш). Згадується у «Слові про полк Ігоров».

Життєпис

Належав до клану бурд-огли (в руських літописах згадуються як бурчевичі). Був сином (можливо старшим) хана Белюка. мав окремі вежі від батька, які було пограбовано 1167 або 1168 року князем Олегом Святославичем, князем Сіверським, під час його спільного походу з Ярославом Всеволодовичем, князем Чернігівським. було захоплено дружину і дітей Гзака.

У 1170-х роках став готувати реванш проти руських князівств, уклавши союз із придонецькими половцями, зокрема Кончаком. У 1185 разом разом із Кончаком та іншими ханами переміг військо Ігоря Святославича. Гзака послав гінця до Києва з пропозицією обмінятися полоненими (Ігоря на дружину і дітей). Тому Гзак відмовився від пропозиції Кончака відпустити полонених, звільнивши лише Ігоря Святославича з його сином — молодим княжичем Володимиром.

Після цього війська Гзака пограбували поселення на Сеймі, що розташовувались поблизу Путивля. Ігор Святославич помстився Гзак, здійснивши проти нього два походи. Проте це не припинило набіги Гзака, який у 1193 році разом з іншими половецькими ханами (можливо, й Оселуком) атакував Переяславське князівство. Про подальше життя відсутні відомості.

Джерела

  • Ипатьевская летопись/ Воспроизведение текста издания 1908 г. // Полное собрание русских летописей. — М.: Восточная литература, 1962. — Т. 2. — С. 675—679 (рос.)
  • Плетнева C. А. Половцы/ C. А. Плетнева; Отв. ред Б. А. Рыбаков; АН СССР. — Серия «Cтраницы истории нашей родины» — М.: Наука, 1990. — С. 148—150 (рос.)
  • Пріцак О. Коли і ким було написано «Слово о полку Ігоревім» / О. Пріцак; Український Науковий Інститут Гарвардського Університету; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної Академії наук України; Інститут сходознавства ім. А. Кримського Національної Академії наук України. — К: Обереги, 2008. — С.182