Перейти до вмісту

Ігор Святославич

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ігор Святославич
Ігор Святославич
Ігор Святославич
Пам'ятник князю Ігорю, Новгород-Сіверський
Ігор Святославич
Прапор
Прапор
Князь путивльський
1161 — 1164
Попередник: Олег Святославич
Наступник: Всеволод Буй-Тур
Прапор
Прапор
Князь сіверський
1178 — 1198
Попередник: Олег Святославич
Наступник: Володимир Ігорович
Прапор
Прапор
Князь чернігівський
1198 — 1202
Попередник: Ярослав Всеволодович
Наступник: Олег Святославич
 
Ім'я при народженні: Георгій
Народження: 2 квітня 1151(1151-04-02)
Новгород-Сіверський
Смерть: 29 грудня 1202(1202-12-29) (51 рік)
Чернігів
Поховання: Спасо-Преображенський собор, Чернігів, Україна
Рід: Рюриковичі (Ольговичі)
Батько: Святослав Ольгович
Мати: Катерина
Шлюб: Єфросинія Ярославна
Діти: Володимир, Олег, Святослав, Роман

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

І́гор Святосла́вич (хрестильне ім'я — Георгій; 2 квітня 1151 — 29 грудня 1202) — руский князь з роду Ольговичів династії Рюриковичів; князь путивльський (1161—1164(?)), курський (1164(?)—1178), сіверський (1178 (1180) — 1198) і чернігівський (1198—1202)[1]. Головний герой визначної пам'ятки рускої літератури, «Слова о полку Ігоревім».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Молоді роки

[ред. | ред. код]

Середній син чернігівського князя Святослава Ольговича, з роду Ольговичів (онук Олега Святославича, праправнук Ярослава Мудрого).

Вже з дитинства батько долучав Ігора до діяльності старших князів. Зокрема 1159 році разом з батьком брав участь у з'їзді чернігівських князів які вирішували долю галицького князя-ізгоя, Івана Берладника.

По смерті Святослава Ольговича у 1164 році за угодою старшого брата Олега з їхнім двоюрідним братом, Святославом Всеволодичем, який обійняв чернігівське княжіння, Ігор Святославич мав одержати від останнього якусь волость, але Святослав не дотримав обіцянки. Ймовірно, Ігор жив разом з братом Олегом у Новгороді-Сіверському, за Л. Войтовичем — князював в Путивлі та Курську.

Князювання

[ред. | ред. код]

У 1169 році взяв участь у поході на Київ, організованому Андрієм Боголюбським. Влітку 1171 року на чолі своєї дружини розбив орди половецьких ханів Кончака і Кобяка під Переяславом. Після битви прибув у Київ, де Роман Ростиславич святкував своє вокняжіння. У знак поваги до нового київського князя вручив йому сайгат (трофеї) та святкував разом з ним та іншими князями день св. Бориса та Гліба у Вишгороді.

У 1173 році разом зі Святославом Всеволодовичем брав участь в поході великої коаліції князів, яку Андрій Боголюбський послав на Київ проти Ростиславичів. Разом з ними невдало облягав Вишгород.

Після смерті брата Олега у 1180 році княжив у Новгороді-Сіверському. Того ж року брав участь у з'їзді чернігівських князів та міжусобиці яку організував Святослав Всеволодович з метою здобуття київського престолу. Разом з половцями Ігор повинен був діяти в Полоцькій землі проти Гліба Рогволдовича Друцького та Давида Ростиславича Смоленського, проте до битви з ними не дійшло й Ігор відступив до Вишгорода де чекав Святослава. Звідти останній послав Ігора разом з половцями до Долобського озера, де він був розбитий Мстиславом Володимировичем, однак зумів врятуватись, переправившись через Дніпро разом з ханом Кончаком.

1183 року здійснив вдалий похід проти половців та розбив їх на Хоролі. Згодом бачимо Ігора в Путивлі де він дав притулок галицькому князю Володимиру Ярославичу (приходився Ігорю швагром) та згодом помирив його з батьком, Ярославом Осмомислом.

1185 року організував спільно з братом Всеволодом, своїм сином, путивльським князем Володимиром і князем рильським Святославом Ольговичем новий похід проти половців. Княжі дружини на Каялі зазнали поразки від орди половецьких ханів Гзи і Кончака, а сам Ігор Святославич потрапив у полон, з якого йому згодом вдалось утекти. Похід Ігоря Святославича на половців послужив сюжетною основою «Слова о полку Ігоревім».

У 1190 році видав свою дочку за князя з чернігівської династії, Давида Ольговича. Того ж року здійснив два походи на половців з яких лише перший був успішним. У 1194 році брав участь у з'їзді чернігово-сіверських князів у Рогові (або Карачеві) де вирішувалось питання походу проти Рязанського князівства, який так і не був організований.

Після смерті Ярослава Всеволодовича у 1198 році Ігор посів Чернігівське князівство у якому правив до своєї смерті у 1202 році.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Сім'я та діти

[ред. | ред. код]

Дружина: з 1183 року — Єфросинія Ярославна, дочка галицького князя Ярослава Осмомисла. Сини:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. За Л. Войтовичем.

Джерела та література

[ред. | ред. код]
Попередник
Олег Святославич
Князь путивльський
1161-1164
Наступник
Всеволод Буй-Тур
Попередник
Олег Святославич
Князь сіверський
1178-1198
Наступник
Володимир Ігорович
Попередник
Ярослав Всеволодович
Князь чернігівський
1198-1202
Наступник
Олег Святославич