Ігор Святославич
| Ігор Святославич д.-рус. Игорь Ст҃ославичь | |||
 | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1161 — 1164 | |||
| Попередник: | Олег Святославич | ||
| Наступник: | Всеволод Буй-Тур | ||
| |||
| 1164 — 1178 | |||
| Попередник: | Олег Святославич | ||
| Наступник: | Всеволод Буй-Тур | ||
| |||
| 1178 — 1198 | |||
| Попередник: | Олег Святославич | ||
| Наступник: | Олег Святославич | ||
| |||
| 1198 — 1202 | |||
| Попередник: | Ярослав Всеволодович | ||
| Наступник: | Олег Святославич | ||
| Народження: |
2 квітня 1151 Новгород-Сіверський | ||
| Смерть: |
29 грудня 1202 (51 рік) Чернігів | ||
| Поховання: | Спасо-Преображенський собор, Чернігів, Україна | ||
| Хрещене ім'я: | Георгій | ||
| Рід: | Рюриковичі (Ольговичі) | ||
| Батько: | Святослав Ольгович | ||
| Мати: | Катерина | ||
| Шлюб: | Єфросинія Ярославна | ||
| Діти: | Володимир, Олег, Святослав, Роман | ||
І́гор Святосла́вич (д.-рус. Игорь Ст҃ославичь; хрещене ім'я — Георгій; 2 квітня 1151 — 29 грудня 1202) — руський князь з роду Ольговичів династії Рюриковичів; князь путивльський (1161—1164(?)), курський (1164(?)—1178), сіверський (1178 (1180)—1198) і чернігівський (1198—1202)[1]. Головний герой визначної пам'ятки давньоруської літератури та української мови — «Слова о полку Ігоревім».
Середній син чернігівського князя Святослава Ольговича, з роду Ольговичів (онук Олега Святославича, праправнук Ярослава Мудрого).
Вже з дитинства батько долучав Ігоря до діяльності старших князів. Зокрема, у 1159 році разом з батьком брав участь в з'їзді чернігівських князів, які вирішували долю галицького князя-ізгоя, Івана Берладника.
По смерті батька у році за угодою старшого брата Олега з їхнім двоюрідним братом, Святославом Всеволодичем, який обійняв чернігівський стіл, Ігор Святославич мав одержати від останнього якусь волость, але Святослав не дотримав обіцянки. Ймовірно, Ігор жив разом з братом Олегом у Новгороді-Сіверському, за Леонтієм Войтовичем — князював в Путивлі та Курську.
У 1169 році взяв участь в поході великої коаліції князів на Київ, яку організував Андрій Боголюбський. Влітку 1171-го на чолі своєї дружини розбив орди половецьких ханів Кончака і Кобяка під Переяславом. Після битви прибув до Києва, де Роман I Ростиславич святкував своє вокняжіння. В знак поваги до нового київського князя вручив йому сайгат (трофеї) та святкував разом з ним та іншими князями день св. Бориса та Гліба у Вишгороді.
1173 року разом зі Святославом Всеволодовичем брав участь в поході другої коаліції князів, яку Андрій Боголюбський послав на Київ проти Ростиславичів. Разом з ними невдало облягав Вишгород.
Після смерті брата Олега у 1180 році посів княжий стіл в Новгороді-Сіверському. Того ж року брав участь у з'їзді чернігівських князів та міжусобиці, яку організував Святослав Всеволодович з метою здобуття київського престолу. Разом з половцями Ігор повинен був діяти в Полоцькій землі проти Гліба Рогволдовича Друцького Друцького та Давида Ростиславича Смоленського, проте до битви з ними не дійшло й Ігор відступив до Вишгорода, де чекав Святослава. Звідти останній послав Ігоря разом з половцями до Долобського озера, де він був розбитий Мстиславом Володимировичем, однак зумів врятуватись, переправившись через Дніпро разом з ханом Кончаком.
У 1183 здійснив вдалий похід проти половців та розбив їх на Хоролі. Згодом бачимо Ігоря в Путивлі? де він дав притулок галицькому князю Володимиру Ярославичу (приходився Ігорю швагром) та згодом помирив його з батьком, Ярославом Осмомислом.
У 1185 році організував спільно з братом Всеволодом, своїм сином, путивльським князем Володимиром і князем рильським Святославом Ольговичем новий похід проти половців. Княжі дружини на Каялі зазнали поразки від орди половецьких ханів Гзи і Кончака, а сам Ігор Святославич потрапив у полон, з якого йому згодом вдалось утекти. Похід Ігоря Святославича на половців послужив сюжетною основою «Слова о полку Ігоревім».
1190 року видав свою дочку за князя з чернігівської династії, Давида Ольговича. Того ж року здійснив два походи на половців з яких лише перший був успішним. У 1194 році брав участь в з'їзді чернігово-сіверських князів у Рогові (або Карачеві) де вирішувалось питання походу проти Рязанського князівства, який так і не був організований.
Після смерті Ярослава Всеволодовича у 1198 році Ігор посів Чернігівське князівство, в якому правив до своєї смерті у 1202-му.
16 грудня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2021 році», в якій зазначається про урочисте відзначення на державному рівні 2021 року «870 років із часу народження князя Ігоря Святославича (1151-1202)»[2]
- Пам'ятник у Новгороді-Сіверському.
- Поблизу Станиці Луганської йому встановлено пам'ятник.
- У місті Полтава є вулиця Князя Ігоря Святославича.
- У місті Дружківка є вулиця Князя Ігоря Святославича.
Дружина: з 1183 року — Єфросинія Ярославна, дочка галицького князя Ярослава Осмомисла. Сини:
- Володимир (1171—1212) у хрещенні — Петро: князь путивльський (1185—1211), галицький (1206—1207, 1210—1211).
- Олег (1175—1205) у хрещенні — Павло
- Святослав (1177—1211) у хрещенні — Андрій: князь волинський (1206—1207), перемиський (1209, 1210—1211).
- Роман (?—1211): князь звенигородський (1206—1207, 1210—1211), галицький (1207—1209).
- Ростислав (?—1211) — існування дискусійне,[3] оскільки згадується лише один раз і ця згадка може бути помилкою переписування літописів.[4]
- NN Ігорівна (?—?): дружина Давида Ольговича.
- ↑ За Л. Войтовичем.
- ↑ Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2021 році. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 31 травня 2026.
- ↑ Княжа доба: портрети еліти, 2006, с. 407.
- ↑ Ярослав Книш, 2017, с. 121—122.
- Леонтій Войтович. Княжа доба: портрети еліти. — Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський, 2006. — 782 с. — ISBN 966-4585-52-4.
- Ярослав Книш. Галицька трагедія Ігоревичів // Галич: збірник наукових праць. — Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2017. — Вип. 2. — С. 117–126.
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000.
- Довідник з історії України [Архівовано 10 квітня 2009 у Wayback Machine.]. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К. : Генеза, 1993.
- Котляр М. Ф. Ігор Святославич [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 412. — ISBN 966-00-0610-1.
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- Прохоров Г. М., Творогов О. В. Игорь Святославич // Энциклопедия «Слова о полку Игореве».
- Ігор Святославич // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т. — Т.3: І—Л : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2013. — С. 66.
| Попередник Олег Святославич |
 |
Князь путивльський 1161-1164 |
|
Наступник Всеволод Буй-Тур |
| Попередник Олег Святославич |
_(1780).png) |
Князь курський 1164-1178 |
|
Наступник Всеволод Буй-Тур |
| Попередник Олег Святославич |
 |
Князь сіверський 1178-1198 |
|
Наступник Олег Святославич |
| Попередник Ярослав Всеволодович |
 |
Князь чернігівський 1198-1202 |
|
Наступник Олег Святославич |
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
