Бойчукісти: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
м додана Категорія:Бойчук Михайло Львович за допомогою HotCat |
зображення |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Бойчукісти 1920.jpg|200px|міні|<small>Сидять: [[Падалка Іван Іванович|І.Падалка]], О.Кричевська, А.Лисецька, [[Бойчук Михайло Львович|М.Бойчук]]; стоять: [[Трубецька Марія Володимирівна|М.Трубецька]], [[Бойчук Тимофій Львович|Т.Бойчук]], О.Просяниченко, [[Колос Сергій Григорович|С.Колос]], [[Іванова Антоніна|А.Іванова]], [[Лісовський Роберт Антонович|Р.Лісовський]]</small>]] |
|||
'''Бойчукісти''' — плеяда малярів-монументалістів, учнів і послідовників [[Бойчук Михайло Львович|Бойчука Михайла Львовича]]. |
'''Бойчукісти''' — плеяда малярів-монументалістів, учнів і послідовників [[Бойчук Михайло Львович|Бойчука Михайла Львовича]]. |
||
Першими прихильниками митця (в його паризький період) були [[Налепинська-Бойчук Софія Олександрівна|С. Налепінська]], С. Сегно, [[Бодуен де Куртене Софія|С. Бодуен де Куртене]], [[Касперович Микола Іванович|М. Касперович]], Є. Бачинський, Я. Леваковська, Г. Шрамм, О. Шагінян. [[1910]] року на Паризькій виставці в Салоні незалежних їхні твори були представлені як «школа Бойчука» під загальною назвою «Відродження візантійського мистецтва». Найталановитішими послідовниками львівського періоду Бойчука були [[Музика Ярослава Львівна|Я. Музика]] і [[Федюк Микола Іванович|М. Федюк]]. |
Першими прихильниками митця (в його паризький період) були [[Налепинська-Бойчук Софія Олександрівна|С. Налепінська]], С. Сегно, [[Бодуен де Куртене Софія|С. Бодуен де Куртене]], [[Касперович Микола Іванович|М. Касперович]], Є. Бачинський, Я. Леваковська, Г. Шрамм, О. Шагінян. [[1910]] року на Паризькій виставці в Салоні незалежних їхні твори були представлені як «школа Бойчука» під загальною назвою «Відродження візантійського мистецтва». Найталановитішими послідовниками львівського періоду Бойчука були [[Музика Ярослава Львівна|Я. Музика]] і [[Федюк Микола Іванович|М. Федюк]]. |
||
У [[1917]]–[[1922]] роках у майстерні монументального мистецтва Бойчука в [[Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури|Українській Академії мистецтв]] у [[Київ|Києві]] вчилися [[Седляр Василь Теофанович|Василь Седляр]], [[Падалка Іван Іванович|Іван Падалка]], [[Бойчук Тимофій Львович|Т. Бойчук]], [[Павленко Оксана Трохимівна|О. Павленко]], [[Іванова Антоніна|Антоніна Іванова]], [[Сахновська Олена Борисівна|О. Сахновська]], [[Трубецька Марія Володимирівна|Марія Трубецька]], [[Липківський Іван Васильович|Іван Липківський]], Н. Іванченко, [[Лісовський Роберт Антонович|Р. Лісовський]], [[Мандельштам Надія Яківна|Н. Хазіна (Мандельштам)]], [[Бізюков Онуфрій Терентійович|Онуфрій Бізюков]], [[Бура-Мацапура Віра Іванівна|Віра Бура-Мацапура]] та інші. До другого покоління учнів належали О. Мизін |
У [[1917]]–[[1922]] роках у майстерні монументального мистецтва Бойчука в [[Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури|Українській Академії мистецтв]] у [[Київ|Києві]] вчилися [[Седляр Василь Теофанович|Василь Седляр]], [[Падалка Іван Іванович|Іван Падалка]], [[Бойчук Тимофій Львович|Т. Бойчук]], [[Павленко Оксана Трохимівна|О. Павленко]], [[Іванова Антоніна|Антоніна Іванова]], [[Сахновська Олена Борисівна|О. Сахновська]], [[Трубецька Марія Володимирівна|Марія Трубецька]], [[Липківський Іван Васильович|Іван Липківський]], Н. Іванченко, [[Лісовський Роберт Антонович|Р. Лісовський]], [[Мандельштам Надія Яківна|Н. Хазіна (Мандельштам)]], [[Бізюков Онуфрій Терентійович|Онуфрій Бізюков]], [[Бура-Мацапура Віра Іванівна|Віра Бура-Мацапура]] та інші. До другого покоління учнів належали О. Мизін, [[Шехтман Мануїл Йосипович|Мануїл Шехтман]], [[Рокицький Микола Андрійович|М. Рокицький]], [[Холостенко Євген В'ячеславович|Є. Холостенко]], Н. Ріхерт, [[Єлева Костянтин Миколайович|К. Єлева]]. До них слід додати харківських та одеських монументалістів, які перебували у сфері впливу Бойчука і співпрацювали з ним. |
||
До другої половини [[1920-ті|20-х]] років позиції бойчукістів були міцними, чому сприяв їхній успіх на міжнародних виставках. У [[1930-ті|30-ті]] ж роки переважну більшість цих митців, як і самого Бойчука, було репресовано за «контрреволюційний традиціоналізм» і «національну форму», а чимало їхніх творів знищено. |
До другої половини [[1920-ті|20-х]] років позиції бойчукістів були міцними, чому сприяв їхній успіх на міжнародних виставках. У [[1930-ті|30-ті]] ж роки переважну більшість цих митців, як і самого Бойчука, було репресовано за «контрреволюційний традиціоналізм» і «національну форму», а чимало їхніх творів знищено. |
||
== Див. також == |
|||
* [[Бойчукізм]] |
|||
== Література == |
== Література == |
||
Версія за 22:14, 9 грудня 2017
Бойчукісти — плеяда малярів-монументалістів, учнів і послідовників Бойчука Михайла Львовича.
Першими прихильниками митця (в його паризький період) були С. Налепінська, С. Сегно, С. Бодуен де Куртене, М. Касперович, Є. Бачинський, Я. Леваковська, Г. Шрамм, О. Шагінян. 1910 року на Паризькій виставці в Салоні незалежних їхні твори були представлені як «школа Бойчука» під загальною назвою «Відродження візантійського мистецтва». Найталановитішими послідовниками львівського періоду Бойчука були Я. Музика і М. Федюк.
У 1917–1922 роках у майстерні монументального мистецтва Бойчука в Українській Академії мистецтв у Києві вчилися Василь Седляр, Іван Падалка, Т. Бойчук, О. Павленко, Антоніна Іванова, О. Сахновська, Марія Трубецька, Іван Липківський, Н. Іванченко, Р. Лісовський, Н. Хазіна (Мандельштам), Онуфрій Бізюков, Віра Бура-Мацапура та інші. До другого покоління учнів належали О. Мизін, Мануїл Шехтман, М. Рокицький, Є. Холостенко, Н. Ріхерт, К. Єлева. До них слід додати харківських та одеських монументалістів, які перебували у сфері впливу Бойчука і співпрацювали з ним.
До другої половини 20-х років позиції бойчукістів були міцними, чому сприяв їхній успіх на міжнародних виставках. У 30-ті ж роки переважну більшість цих митців, як і самого Бойчука, було репресовано за «контрреволюційний традиціоналізм» і «національну форму», а чимало їхніх творів знищено.
Див. також
Література
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.