Близькосхідний інститут: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Shynkar (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Shynkar (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Близькосхідний інститут''' (відомий ще як "'''Інститут східних мов'''"). Заснований у [[Київ|Києві]] навесні 1918 зусиллями професорів [[Сташевський Євген Дмитрович|Є.Сташевського]], [[Богаєвський Петро Михайлович|П.Богаєвського]] та І.Бабата (вони ж були, послідовно, його ректорами). Мав у своєму складі консульський і комерційний факультети, призначався для підготовки дипломатичних кадрів незалежної України. Програмою передбачалось опанування студентами мов, історії та культури [[Близький Схід|близько]]-, [[Середній Схід|середньосхідних]] та [[Східна Європа|балканських країн]]. Арабські і турецькі мови викладав [[Кезма Тауфік Гаврилович|Т.Кезма]], перську – М.Джафар та П.Лозієв, історію – [[Кримський Агатангел Юхимович|А.Кримський]]. 1920 '''Б.і.''' реорганізовано в Інститут зовнішніх зносин з навчальними циклами: близькосхідним, англосаксонським, германським, романським, слов'янським. У подальшому інститут перетворено на Торгово-промисловий технікум, при якому з 1924 функціонував Вищий семінар сходознавства ім. [[Наріман Наріманов|Н.Наріманова]], де читалися лекції, доповіді, захищалися дипломні роботи. Доробок семінару – видання "Востоковедение. Etudes orientales" (1925), що містило матеріали Л.Левитського, [[Курц Борис Григорович|Б.Курца]], І.Фальковича та ін. 1925 семінар об'єднався з аналогічним семінаром, що діяв при [[Київський інститут народного господарства|Київському інституті народного господарства]], після чого центр орієнталістики став незабаром філіалом утвореної 1926 в Харкові Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства. |
'''Близькосхідний інститут''' (відомий ще як "'''Інститут східних мов'''"). Заснований у [[Київ|Києві]] навесні 1918 зусиллями професорів [[Сташевський Євген Дмитрович|Є.Сташевського]], [[Богаєвський Петро Михайлович|П.Богаєвського]] та І.Бабата (вони ж були, послідовно, його ректорами). Мав у своєму складі консульський і комерційний факультети, призначався для підготовки дипломатичних кадрів незалежної України. Програмою передбачалось опанування студентами мов, історії та культури [[Близький Схід|близько]]-, [[Середній Схід|середньосхідних]] та [[Східна Європа|балканських країн]]. Арабські і турецькі мови викладав [[Кезма Тауфік Гаврилович|Т.Кезма]], перську – М.Джафар та П.Лозієв, історію – [[Кримський Агатангел Юхимович|А.Кримський]]. 1920 '''Б.і.''' реорганізовано в [[Інститут зовнішніх зносин]] з навчальними циклами: близькосхідним, англосаксонським, германським, романським, слов'янським. У подальшому інститут перетворено на Торгово-промисловий технікум, при якому з 1924 функціонував Вищий семінар сходознавства ім. [[Наріман Наріманов|Н.Наріманова]], де читалися лекції, доповіді, захищалися дипломні роботи. Доробок семінару – видання "Востоковедение. Etudes orientales" (1925), що містило матеріали Л.Левитського, [[Курц Борис Григорович|Б.Курца]], І.Фальковича та ін. 1925 семінар об'єднався з аналогічним семінаром, що діяв при [[Київський інститут народного господарства|Київському інституті народного господарства]], після чого центр орієнталістики став незабаром філіалом утвореної 1926 в Харкові Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства. |
||
== Див. також == |
|||
* [[Інститут зовнішніх зносин]] |
|||
== Джерела та література == |
== Джерела та література == |
||
* ''Черніков І.Ф.'' [http://history.org.ua/?termin=Blyzkoskhidnyj_instytut Близькосхідний інститут] // {{ЕІУ|1| }} |
* ''Черніков І.Ф.'' [http://history.org.ua/?termin=Blyzkoskhidnyj_instytut Близькосхідний інститут] // {{ЕІУ|1| }} |
||
Версія за 07:11, 5 січня 2018
Близькосхідний інститут (відомий ще як "Інститут східних мов"). Заснований у Києві навесні 1918 зусиллями професорів Є.Сташевського, П.Богаєвського та І.Бабата (вони ж були, послідовно, його ректорами). Мав у своєму складі консульський і комерційний факультети, призначався для підготовки дипломатичних кадрів незалежної України. Програмою передбачалось опанування студентами мов, історії та культури близько-, середньосхідних та балканських країн. Арабські і турецькі мови викладав Т.Кезма, перську – М.Джафар та П.Лозієв, історію – А.Кримський. 1920 Б.і. реорганізовано в Інститут зовнішніх зносин з навчальними циклами: близькосхідним, англосаксонським, германським, романським, слов'янським. У подальшому інститут перетворено на Торгово-промисловий технікум, при якому з 1924 функціонував Вищий семінар сходознавства ім. Н.Наріманова, де читалися лекції, доповіді, захищалися дипломні роботи. Доробок семінару – видання "Востоковедение. Etudes orientales" (1925), що містило матеріали Л.Левитського, Б.Курца, І.Фальковича та ін. 1925 семінар об'єднався з аналогічним семінаром, що діяв при Київському інституті народного господарства, після чого центр орієнталістики став незабаром філіалом утвореної 1926 в Харкові Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства.
Див. також
Джерела та література
- Черніков І.Ф. Близькосхідний інститут // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- І. Ф. Черников. Близькосхідний інститут // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.