Кезма Тауфік Гаврилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тауфік Гаврилович Кезма
0021Kezma.jpg
Тауфік Гаврилович Кезма
Народився 7 липня 1882(1882-07-07)
Дамаск, Османська Сирія, Османська імперія
Помер 9 квітня 1958(1958-04-09) (75 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання
Громадянство Туреччина ТуреччинаСРСР СРСР
Національність сирієць
Місце проживання Сирія, Україна
Діяльність сходознавець, арабіст, іраніст, тюрколог
Alma mater Київська духовна семінарія[d]
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Конфесія православний
У шлюбі з Ольга Павлівна Новікова

Тауфік Гаврилович Кезма (7 липня 1882, Дамаск, Османська Сирія, Османська імперія — 9 квітня 1958, Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський науковець, сходознавець, арабіст, іраніст, тюркознавець сирійського походження.

Біографія[ред. | ред. код]

Кезма Тауфік
Новікова Ольга і Кезма Тауфік

Народився в 1882 році в Дамаску, Османська Сирія. Завершив Назаретську семінарію. Завершив Київську духовну семінарію та Київську Духовну Академію (1906).

З 1907 — помічник проректора Київського університету св. Володимира, викладав церковно-слов'янську мову, грецьку мову, давньоєврейську мову, латину.

З 1913 по 1915 надштатний викладач арабської та тюркської мови Київського комерційного інституту. У 1914 перебував в Персії, де вдосконалював перську мову. З 1917 додатково викладав османську та перську мови.

В радянський період науковий співробітник ВУАН, займався арабською філологією. Результатом його наукової діяльності столо створення у 1920-1930-х роках разом з Агатангелом Кримським української орієнталістичної школи і підготовка спеціалістів-сходознавців, дипломатів та науковців.

«Значение арабистики для востоковеда, — писав Т.Кезма, — и целого ряда других наук трудно переоценить. Известно, что сочинения историков и географов, писавших на арабском языке, являются одним из ценнейших источников для изучения Киевской Руси, о международных связях этого могущественнейшего славянского государства, о жизни и быте древних славян, о возникновении письменности на Руси… Изучение арабского Востока имеет огромное значение».

Високу оцінку поміж спеціалістів отримує написаний ним підручник арабської мови. Протягом 40 років (з перервами) викладав арабську мову студентам київських вузів та аспірантам Академії Наук. У 1930-х його звільнили з роботи «за відсутність наукової кваліфікації», відновити справедливість спробував А. Ю. Кримський.

У 1938—1939 заарештований. Після війни до нього, в його «келію на Андріївському», тече потік молодих людей, які бажають оволодіти арабською та турецькою мовами. До самої смерті Тауфік Кезма був старостою Андріївської церкви.

До 1958 викладав арабську філологію в Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка.

У 1958 помер в Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Твори[ред. | ред. код]

  • Сборник турецких рассказов и пословиц со специальным к ним словарем. Составили В. С. Щербина и Т. Г. Кезма. Киев, 1918 г.
  • Т. Кезма переклав на російську мову деякі оповідання Михайла Нуайме («Подарок», «Бесплодная» та інші)
  • Оповідання арабського історика XI віку Абу-Шоджі: Рудраверського про те як охрестилася Русь. Київ, 1927 (спільно з А. Кримським); (Тауфік-Кезма). Елементарні основи арабської мови в популярному викладі: Із лекцій, прочитаних членам Київського відділення Всесоюзної наукової асоціації східознавців. Київ, 1928.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Видатному сходознавцю присвячено одну з вітрин Музею Однієї Вулиці. У музеї знаходиться солідний архів Т. Кезми, а також наукові праці та особисті речі вченого.

Література[ред. | ред. код]

  • Ковалевский А. П. Тауфик Гаврилович Кезма // Украинский исторический журнал. 1958. № 4;
  • Бейліс В. Запис про знайомство Т. Г. Кезми з А. Ю. Кримським // СС. 1993. № 1. С. 48-49;
  • Гуцало С., Плачинда В. Науковий семінар, присвячений 110-річчю від народження Тауфіка Гавриловича Кезми // Там же. № 2 С. 177—179;
  • Ю. Кочубей, Л. Матвєєва. Тауфік Гаврилович Кезма // Близькосхідний кур'єр. 1998. № 2;
  • Д. Шленский, А. Браславец. Андреевский спуск. Культурологический путеводитель. Киев, изд. «Амадей», 1998;
  • Д. Шленский, А. Браславец. Музей Одной Улицы. Путеводитель, изд. «Центр Европы». Львов-Киев, 2002;
  • Д. Шльонський, О. Браславець. Андріївський узвіз, його історія та путівник по Музею Однієї Вулиці. Вид-во «Центр Європи», Львів-Київ, 2008, 2009

Посилання[ред. | ред. код]