Східна Європа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Поділ за класифікацією ООН:
   Східна Європа

Схі́дна Євро́па — політичний та історико-географічний регіон Європи.

Історія[ред. | ред. код]

Мапа Європи під час Холодної Війни. Червоні країни вважаються східноєвропейськими

Концепція Східної Європи як єдиного культурного регіону походить з кінця XVIII століття, з епохи Просвітництва[1]. В текстах тогочасних західноєвропейських інтелектуалів та мандрівників цей політично й етнічно стокатий регіон уявлявся як великий напівдикий занедбаний край, затиснутий між Європою та Азією, цивілізацією і варварством; в якому багатство знаті сильно контрастує із бідністю інших станів; населення якого має погані манери, живе в нечистоті й холоді[1].

Напочатку Холодної Війни всі європейські країни, що перебували під впливом СРСР, вважались східноєвропейськими. Термін Східна Європа мав як політичний, так і географічний характер. Під ці критерії підпадали такі країни: СРСР, Албанія, Болгарія, Польща, Чехословаччина, Угорщина, Румунія та НДР. Югославія ніколи не була частиною Радянського Блоку, але теж вважалась східноєвропейською країною. Символічним кордоном між західною та східною Європою була Берлінська стіна.

Стереотипи[ред. | ред. код]

До стереотипів східноєвропейських країн відносять гірші економічні показники, ніж у західноєвропейських країнах. Окремий стереотип пов'язаний з Балканами (Балканський півострів), що включає в себе постійні війни й міжетнічні конфлікти. Як відомо, під час розпаду Югославії на початку 1990-х років відбувалися численні війни.

Сучасність[ред. | ред. код]

Після закінчення Холодної Війни в 1989 р. поняття Східна Європа з кожним роком дедалі більше набуває географічного значення. З приєднанням багатьох східноєвропейських країн до Європейського Союзу на них стало поширюватися поняття Центральна Європа. Чітких кордонів між західним, центральним та східними регіонами Європи не існує. Україну у світі вважають східноєвропейською країною, хоча західні регіони країни знаходяться географічно в Центральній Європі та за культурними критеріями: (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська та Чернівецька області).

Населення (включаючи Балкани)[ред. | ред. код]

Переважна більшість мешканців Східної Європи є слов'янами за лінгвістично-етнічними походженням. Їх кількість становить 133,994,386 осіб, а з європейським населенням Російської Федерації — близько 248 млн. Основні неслов'янські народи Східної Європи — албанці, греки, литовці, латиші, естонці, угорці, румуни та молдавани. Їхня загальна чисельність — 57,632,507 осіб. Причому майже 39 відсотків (22,305,552 ос.) із них становлять румуни.


Балкани[ред. | ред. код]

Балкани — півострів, обмежений річкою Дунай на півночі, Адріатичним морем на заході, Середземним морем на півдні і Чорним морем на сході. Належність Балкан до Східної Європи є дискусійною. Існують три основні погляди сегрегації Балкан на Європейському континенті. Перший — це підрегіон Східної Європи. Другий — це окремий регіон. Третій — це лише політично-культурне поняття.

Балканські країни: Албанія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Греція, Північна Македонія, Румунія, Сербія, Чорногорія.

Останнім часом Словенія і Хорватія не вважаються балканськими країнами через успішні політично-економічні зміни.

Галерея[ред. | ред. код]

Всесвітня книга фактів ЦРУ відносить Азербайджан, Вірменію, Грузію, Казахстан та Туреччину частково або повністю до Азії, а Кіпр — до Близького Сходу:
   Eastern Europe
   Southeastern Europe
   Transcontinental

  • Географічна мапа регіону

  • За EuroVoc

  • За CIA

  • Європейські блоки

  • СНД і ГУАМ

  •    Вільна торгова зона СНД

  • Союзна держава

  • Євразійський союз

Культура[ред. | ред. код]

  • Культурна мапа Європи за нім. Ständiger Ausschuss für geographische Namen

  • Поширення кирилиці у світі

  •    Країни, де східнослов'янська мова є державною

  • Країни та регіони, де російська мова є офіційною та широко поширеною

Релігія[ред. | ред. код]

  • Розділ між східним та західним християнством[2][3]

  • Релігійний розкол 1054 (Схизма)[4]

  • Країни за відсотком східних християн

  • Країни за відсотком західних християн

  • Країни за відсотком протестантів

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Ларі Вулф. Винайдення Східної Європи: Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва. — К.: Критика, 2009.
  2. ↑ Atlas of the Historical Geography of the Holy Land. Rbedrosian.com. Архів оригіналу за 10 червень 2013. Процитовано 23 February 2013. 
  3. ↑ home.comcast.net. Процитовано 23 February 2013. 
  4. ↑ Dragan Brujić (2005). Vodič kroz svet Vizantije (Guide to the Byzantine World). Beograd. с. 51. Архів оригіналу за 10 вересень 2015. 

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Історія Центрально-Східної Європи / за ред. Л. О. Зашкільняка. — Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2001. — 660 с. — ISBN 966-613-037-8
  • Центральна і Східна Європа в XV—XVIII століттях: Питання соціально-економічної та політичної історії / ред.: Л. Зашкільняк, М. Крикун; Львів. держ. ун-т ім. І.Франка. Каф. історії слов'ян. країн. — Л., 1998. — 301 c.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Східна_Європа&oldid=26336865