Антоніо Абетті: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Rausch (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 4: Рядок 4:
| зображення_розмір =
| зображення_розмір =
| зображення_підпис =
| зображення_підпис =
| дата народження = 19.6.1846
| місце народження = [[Шемпетер-при-Гориці|П'єтро-ді-Горіція]], [[Італія]]<br>(тепер [[Словенія]])
| місце народження = [[Шемпетер-при-Гориці|П'єтро-ді-Горіція]], [[Італія]]<br>(тепер [[Словенія]])
| дата смерті = 20.2.1928
| місце смерті = [[Арчетрі]], поблизу [[Флоренція|Флоренції]], [[Італія]]
| місце смерті = [[Арчетрі]], поблизу [[Флоренція|Флоренції]], [[Італія]]
| резиденція =
| резиденція =

Версія за 20:25, 20 квітня 2019

Антоніо Абетті
італ. Antonio Abetti
Народився 19 червня 1846(1846-06-19)[1][2]
П'єтро-ді-Горіція, Італія
(тепер Словенія)
Помер 20 лютого 1928(1928-02-20)[1][2] (81 рік)
Арчетрі, поблизу Флоренції, Італія
Країна  Королівство Італія
Діяльність астроном, фізик, інженер
Alma mater Падуанський університет
Галузь астрономія
Заклад Обсерваторія Арчетрі
Падуанський університет
Флорентійський університет
Аспіранти, докторанти Джорджо Абетті
Членство Національна академія дей-Лінчей
Брати, сестри Maria Abettid
Діти Джорджо Абетті

CMNS: Антоніо Абетті у Вікісховищі

Антоніо Абетті (італ. Antonio Abetti; 19 червня 1846 — 20 лютого 1928) — італійський астроном, член Національної академії деї Лінчеї.

Біографічні відомості

Родився в П'єтро-ді-Горіція. Закінчив Падуанський університет в 1867, отримав диплом інженера. Проте вже наступного року залишив роботу інженера, щоб присвятити себе астрономії. У 1868—1893 працював в обсерваторії Падуанського університету. З 1894 — директор обсерваторії Арчетрі (поблизу Флоренції) і професор астрономії Флорентійського університету. Здійснив реконструкцію обсерваторії Арчетрі. Пішовши у відставку в 1921, продовжував астрономічні дослідження.

Основні наукові роботи відносяться до позиційної астрономії. Виконав численні визначення положень малих планет, комет, зірок; займався обчисленнями орбіт комет. У складі італійської експедиції в Індії вперше спостерігав (1874) за допомогою спектроскопа проходження Венери по диску Сонця. Провів низку досліджень з метою підвищення точності позиційних спостережень і їхньої обробки.

Син Антоніо Абетті, Джорджо, продовжив діло батька і теж став відомим астрономом. Кратер Абетті на Місяці та астероїд[3] названі на честь і Антоніо, і його сина Джорджо.

Примітки

  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Gran Enciclopèdia CatalanaGrup Enciclopèdia, 1968.
  3. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела

  • Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Антоніо Абетті. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)