Сугатхакумарі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сугатхакумарі
малаял. സുഗതകുമാരി
Народилася 3 січня 1934(1934-01-03)
Aranmulad, Pathanamthitta districtd, Керала, Індія
Померла 23 грудня 2020(2020-12-23)[1] (86 років)
Тируванантапурам, Індія[2]
·Бронхопневмонія[2] і коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19)
Країна  Британська Індія
 Індія
 Домініон Індія
Діяльність письменниця, правозахисниця, дитяча письменниця, поетка
Alma mater University College Thiruvananthapuramd
Знання мов малаялам і англійська
Magnum opus Ratrimazhad
Батько Bodheswarand
Брати, сестри Hridayakumarid і B Sujatha Devid
У шлюбі з K. Velayudhan Naird
Нагороди

Сугатхакумарі (22 січня 1934 — 23 грудня 2020) — індійська поетеса та активістка, яка була в авангарді екологічних та феміністичних рухів у Кералі, Південна Індія. Її батьками були поет і борець за свободу Бодхесваран і В. К. Картіяїні Амма, дослідниця санскриту. Вона була секретарем-засновницею Пракриті Самракшана Саміті, організації захисту природи, і Абхаї, будинку для знедолених жінок і денного центру для психічно хворих. Сугатхакумарі очолювала жіночу комісію штату Керала.[3] Вона зіграла помітну роль у протесті Save Silent Valley.

Серед визначних робіт Сугатхакумарі були Мутчучіппікал, Патхірапуккал, Крішна Кавітхакал, Ратрімажа та Маналежуту. Вона отримала численні нагороди та визнання, включаючи премію Керала Сахітя Академі (1968), премію Кендри Сахітя Академі (1978), премію Одаккузхала (1982), премію Ваялар (1984), премію Індіри Пріядаршіні Врікша Мітра (1986), премію Асана (1991), Премію Валлатхола (2003), стипендія Керала Сагатія Академі Велловшіп (2004), Ezhuthachan Puraskaram (2009), Saraswati Samman (2012), Літературна премія Mathrubhumi (2014) та Літературна премія ONV (2017). У 2006 році вона була нагороджена Падма Шрі, четвертою найвищою цивільною нагородою країни.

Раннє життя[ред. | ред. код]

Сугатхакумарі народилася в Аранмулі 22 січня 1934 року в сучасному південному індійському штаті Керала (тоді в Королівстві Траванкор). Її батько Кешава Піллаї, відомий як Бодхесваран, був відомим мислителем і письменником Гандизму, який брав участь у боротьбі за свободу країни. В. К. Картіяїні Амма, її мати, була відомою ученою і вчителькою санскриту.[4] Сугатхакумарі була другою з трьох дочок своїх батьків, після старшої сестри на ім'я Хрдаякумарі, і перед молодшою сестрою на ім'я Суджата Деві, обидві вони досягли успіху в літературній сфері. Після закінчення університетського коледжу Тіруванантапурама Сугатхакумарі в 1955 році отримала ступінь магістра філософії в Урядовому жіночому коледжі Тіруванантапурама і три роки досліджувала тему «Порівняльне вивчення концепції мокші в індійських філософських школах», але не завершила дисертацію.[5] Сугатхакумарі була віце-президентом штату Керала Students Uniun KSU... ..вона працювала в KSU 3 роки: 1959-1962 рр.

Літературна кар’єра[ред. | ред. код]

Сугатхакумарі під час церемонії вручення премії Фоккани, Тіруванантапурам (1994)
О.Н.В. Куруп і Сугатхакумарі у вересні 2013 року

Перший вірш Сугатхакумарі, який вона опублікувала під псевдонімом у щотижневому журналі в 1957 році, привернула широку увагу.[6] У 1968 році Сугатхакумарі отримала премію Керала Sahitya Akademi Award за поезію за свою роботу Pathirappookal (Квіти півночі).[7] Раатрімажа (Нічний дощ отримав премію «Оскар» Кендри Сахітя у 1978 році.[8] Інші її колекції включають Paavam Manavahridayam, Muthuchippi, Manalezhuth, Irulchirakukal та Swapnabhoomi.[9][10] Попередня поезія Сугатхакумарі здебільшого стосувалась трагічних пошуків кохання і вважається більш ліричною, ніж її пізніші твори, в яких тиха, лірична чуттєвість замінюється все більш феміністичними реакціями на соціальний безлад і несправедливість.[11][12] Екологічні проблеми та інші сучасні проблеми також гостро зображені в її поезії.[13][14]

Сугатхакумарі була описана як одна із найчутливіших і найбільш філософських осіб серед сучасних малаяламських поетів.[6] Її поезія виказувала її смуток. В інтерв’ю вона сказала: «Написати мене надихнули переважно мої емоційні потрясіння; деякі з моїх віршів можна назвати радісними. Але в ці дні я відчуваю, що повільно віддаляюся від усього цього, у світ, який є марним або безглуздим»[15]. До найвідоміших робіт Сугатхакумарі належать Раатрімажа, Амбаламані (храмовий дзвін) і Маналежуту. Сугатхакумарі також писала дитячу літературу, отримавши нагороду за прижиттєвий внесок у дитячу літературу, засновану Державним інститутом дитячої літератури, у 2008 році. Вона також переклала багато творів на малаялам.[9]

Сугатхакумарі отримала численні інші нагороди за свої літературні роботи, включаючи премію Ваялара та Ezhuthachan Puraskaram, найвищу літературну нагороду від уряду Керали. У 2004 році вона отримала стипендію Керала Sahitya Akademi Fellowship. У 2012 році Сугатхакумарі виграла Сарасваті Самман, будучи лише третьою письменницею на малаялам, якій це вдалося. Вона також отримала премію Pandit Karuppan Award.[5] Сугатхакумарі була директором штату Керала Джавахар Балабхаван, Тіруванантапурам. Вона була засновницеюThaliru, дитячого журналу, що видається Державним інститутом дитячої літератури Керали.[5]

Громадська активність[ред. | ред. код]

Сугатхакумарі у 2017 році

Віддана охорониця природи, Сугатхакумарі обіймала посаду секретарки Товариства охорони природи Тіруванантапурама. Наприкінці 1970-х років вона очолила успішний загальнонаціональний рух, відомий як Save Silent Valley, щоб врятувати деякі з найстаріших природних лісів країни, Silent Valley в Кералі від занурення в результаті запланованого проекту гідроелектростанції. Її вірш Marathinu Stuthi (Ода дереву) став символом протесту з боку інтелектуальної спільноти і став піснею відкриття більшості зустрічей кампанії Save Silent Valley.[16] Вона була секретаркою-засновницею Пракриті Самракшана Самітхі, організації захисту природи. Вона також брала активну участь у різноманітних жіночих рухах 1970-х років і була головою жіночої комісії штату Керала.[3]

Сугатхакумарі також заснувала Abhaya (притулок), організацію, яка надає притулок жінкам з психічними захворюваннями, після того, як вовна була вражена умовами в державній психіатричній лікарні в Тіруванантапурамі. Три жінки на чолі з громадською активісткою і художницею Г. Гітою вимагали розслідування щодо зґвалтування ув'язненої з далитів двома консультантами та наглядачем гуртожитку «Абхая» у 2002 році.[17][18][19][20][21]

За її зусилля у збереженні навколишнього середовища та лісорозведенні Сугатхакумарі отримала першу премію Індіри Пріядаршіні Врікша Мітра від уряду Індії, премію Бхаттіа за соціальні науки, міжнародну премію Sacred Soul, премію Лакшмі за соціальне служіння.[6]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Чоловік Сугатхакумарі, доктор К. Велаюдхан Наїр (помер у 2003 р.) був педагогом і письменником, який був експертом з педагогічної психології.[22] У них народилася дочка Лекшмі Деві.[13] Старша сестра Сугатхакумарі Хрідаякумарі була літературною критикинею, ораторкою й освітянкою.[21][23] На її 84-й день народження уряд Керали оголосив дім предків Сугатхакумарі, Важувелі Тараваду, охоронюваним пам'ятником.[24]

Сугатхакумарі померла 23 грудня 2020 року від ускладнень, викликаних COVID-19 під час пандемії COVID-19 в Індії, в Урядовому медичному коледжі Тіруванантапурама, за тридцять днів до свого 87-го дня народження.[10][25][26] Того ж дня вона була кремована з повними державними почестями в крематорії Сантікавадам у Тіруванантапурамі.

Праці[ред. | ред. код]

  • Mutthuchippi (Pearl and Oyster; 1961)[27]
  • Pathirappookkal (Midnight Flowers; 1967)[28]
  • Paavam Pavam Manava Hrudayam (Poor Human Heart; 1968)[29]
  • Pranamam (Salutation; 1969)[30]
  • Irul Chirakukal (The Wings of Darkness; 1969)[31]
  • Raathrimazha (Night Rain; 1977)[32]
  • Ambalamani (Temple Bell; 1981)[33]
  • Kurinjippookkal (Kurinji Flowers; 1987)[34]
  • Thulaavarshappacha (The Monsoon Green; 1990)[35]
  • Radhayevide (Where is Radha?; 1995)[36]
  • Devadasi (1998)[37]
  • Manalezhuthu (The Writing on the Sand; 2006)[38]
  • Abhisarika[39]
  • Sugathakumariyude Kavithakal (2006)[40]
  • Krishnakavithakal (2008)[41]
  • Megham Vannu Thottappol (2010)[42]
  • Poovazhi Maruvazhi[43]
  • Kaadinu Kaaval[44]

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

Цивільні відзнаки[ред. | ред. код]

Літературні премії[ред. | ред. код]

  • 1968: Kerala Sahitya Akademi Award for Poetry заPathirappookkal[45]
  • 1978: List of Sahitya Akademi Award winners for Malayalam|Kendra Sahitya Akademi Award за Rathrimazha[46]
  • 1982: Odakkuzhal Award за Ambalamani[47]
  • 1984: Vayalar Award за Ambalamani[47]
  • 1990: Asan Smaraka Kavitha Puraskaram[48]
  • 2001: Malayalam Literary Awards#Lalithambika Antharjanam Smaraka Sahitya Award[47]
  • 2003: Vallathol Award[49]
  • 2004: Kerala Sahitya Akademi Fellowship[50][51]
  • 2004: Malayalam Literary Awards#Balamani Amma Award|Balamaniamma Award[52]
  • 2007: Malayalam Literary Awards#P. Kunhiraman Nair Award за Manalezhuthu[53]
  • 2008: Mahakavi Pandalam Keralavarma Poetry Award[54]
  • 2008: Award for Lifetime Contribution to Children's Literature[55]
  • 2009: Ezhuthachan Puraskaram[56]
  • 2009: Basheer Puraskaram[57][58][59]
  • 2012: Saraswati Samman за Manalezhuthu[60]
  • 2013: PKV Award for Literature[61]
  • 2013: Pandit Karuppan Award[62]
  • 2014: V. T. Bhattathiripad Literary Award[63]
  • 2014: Mathrubhumi Literary Award[64]
  • 2014: Thoppil Bhasi Award[65]
  • 2017: O. N. V. Literary Award[66]
  • 2017: P. Kesavadev Literary Award[67]
  • 2019: Kadammanitta Ramakrishnan Award[68]

Інші нагороди[ред. | ред. код]

  • 1986: Премія Індіри Пріядаршіні Врікша Мітра
  • 2006: Панампіллі Пратхібха Пураскарам [69]
  • 2007: Премія Стрізакті [70]
  • 2007: Премія К. Кунхірами Курупа [71]
  • 2009: Премія М.Т.Чандрасенана [72]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б https://indianexpress.com/article/india/sugathakumari-dead-7116387/lite/
  2. ↑ а б https://www.deshabhimani.com/english/news/kerala/sugathakumari-passes-away/3356
  3. ↑ а б Status of women declining: Sugathakumari. The Hindu. Thiruvananthapuram, India. 3 листопада 2000. Архів оригіналу за 29 January 2002. Процитовано 27 травня 2013.
  4. ↑ Tharu, Susie J.; Lalita, Ke, ред. (1993). Women Writing in India: The twentieth century. Women Writing in India: 600 B.C. to the Present. Т. 2. Feminist Press. с. 399. ISBN 978-1-55861-029-3. Процитовано 11 жовтня 2011.
  5. ↑ а б в Saraswati Samman for Sugathakumari. Kerala Kaumudi. Kaumudiglobal.com. 18 березня 2013. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 27 травня 2013.
  6. ↑ а б в Mohan Lal (ред.). Encyclopaedia of Indian Literature: sasay to zorgot, Volume 5. Sahitya Akademi. с. 4211, 4212.
  7. ↑ Sugathakumari (1934- 2020): A nature loving poet, liberal feminist and activist. OnManorama. Процитовано 24 грудня 2020.
  8. ↑ Malayalam poet-activist Sugathakumari dies of COVID-19. Sify (англ.). Процитовано 24 грудня 2020.
  9. ↑ а б Raju, Anupama (1 лютого 2018). An evergreen voice in verse. The Hindu (en-IN) . ISSN 0971-751X. Процитовано 24 грудня 2020.
  10. ↑ а б Renowned Malayalam poet-activist Sugathakumari dies of covid-19 complications. Indian Express. 23 грудня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
  11. ↑ Sugathakumari, Eminent Malayalam Poet And Activist Dies. NDTV.com. Процитовано 24 грудня 2020.
  12. ↑ Tharu, Susie J.; Lalita, Ke (1991). Women Writing in India: The twentieth century (англ.). Feminist Press at CUNY. ISBN 978-1-55861-029-3.
  13. ↑ а б Eminent poet-activist Sugathakumari no more. Outlook India. Процитовано 24 грудня 2020.
  14. ↑ PTI (23 грудня 2020). Eminent poet-activist Sugathakumari passes away. National Herald (англ.). Процитовано 24 грудня 2020.
  15. ↑ а б A pleasant surprise. The Hindu. Thiruvananthapuram, India. 27 січня 2006. Архів оригіналу за 6 September 2006. Процитовано 27 травня 2013.
  16. ↑ Sridevi Mohan (24 April 2004). "Bio-reserve nonpareil". The Hindu. Retrieved 5 May 2014.
  17. ↑ Kerala: holy cows in sex scandals. The Milli Gazette (англ.). 1 січня 2005. Процитовано 21 березня 2021.
  18. ↑ The NI Interview. New Internationalist (англ.). 5 січня 1996. Процитовано 24 грудня 2020.
  19. ↑ Abhaya- a home for the homeless - celebrating 30th anniv. Mathrubhumi. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 24 грудня 2020.
  20. ↑ Poet Sugathakumari's Abhaya is a lifeline for Kerala's blighted souls | Outlook India Magazine. Outlook India. Процитовано 24 грудня 2020.
  21. ↑ а б Sugathakumari, a pensive poet who fought for nature and mankind, passes away. The News Minute (англ.). 23 грудня 2020. Процитовано 24 грудня 2020.
  22. ↑ Educationist Velayudhan Nair dead. The Times of India. Indiatimes.com. 22 вересня 2013. Архів оригіналу за 3 November 2013. Процитовано 27 травня 2013.
  23. ↑ Poet Sugathakumari passes away. Mathrubhumi (англ.). Архів оригіналу за 23 грудня 2020. Процитовано 24 грудня 2020.
  24. ↑ Poet Sugathakumari's ancestral home declared protected monument | Thiruvananthapuram News - Times of India. The Times of India. TNN (англ.). 23 січня 2018. Процитовано 26 грудня 2019.
  25. ↑ Eminent poet-activist Sugathakumari no more. Outlook. 23 грудня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
  26. ↑ കവി സുഗതകുമാരി അന്തരിച്ചു; കൊവിഡ് ബാധിതയായിരുന്നു. Asianetnews.com.
  27. ↑ Sugathakumari (1961). Muthuchippi. Mathrubhumi Books. с. 104. ISBN 9788182667174.
  28. ↑ Sugathakumari: The Artist of Poetic Skills and a Classic Example of Feminism Activist. Be An Inspirer (амер.). 3 січня 2018. Процитовано 23 січня 2019.
  29. ↑ Помилка Lua у Модуль:Citation/CS1 у рядку 370: attempt to concatenate a boolean value.
  30. ↑ Помилка Lua у Модуль:Citation/CS1 у рядку 370: attempt to concatenate a boolean value.
  31. ↑ Помилка Lua у Модуль:Citation/CS1 у рядку 370: attempt to concatenate a boolean value.
  32. ↑ Sugathakumari (1977). Raathrimazha. DC Books.
  33. ↑ Sugathakumari (1981). Ambalamani. National Book Stall. с. 200. ASIN B01MSHM39L.
  34. ↑ Помилка Lua у Модуль:Citation/CS1 у рядку 370: attempt to concatenate a boolean value.
  35. ↑ DC Books-Online BookStore. onlinestore.dcbooks.com. 23 січня 2019. Архів оригіналу за 23 січня 2019. Процитовано 23 січня 2019.
  36. ↑ Sugatakumāri (1995). Rādhayevitde?. Kottayam: ḌC Books. ISBN 8171304540. OCLC 33357448.
  37. ↑ Sugatakumāri (1998). Dēvadāsi. Kottayam: Ḍi. Si. Buks. ISBN 8171308007. OCLC 42737193.
  38. ↑ Sugathakumari. Manalezhuth.
  39. ↑ Raju, Anupama (1 лютого 2018). An evergreen voice in verse. The Hindu (en-IN) . Процитовано 23 січня 2019.
  40. ↑ Помилка Lua у Модуль:Citation/CS1 у рядку 370: attempt to concatenate a boolean value.
  41. ↑ Помилка Lua у Модуль:Citation/CS1 у рядку 370: attempt to concatenate a boolean value.
  42. ↑ 1934–, Sugathakumari (2010). Megham Vannu Thottappol. Kottayam: DC Books. ISBN 9788126426065. OCLC 607660686.
  43. ↑ Sugathakumari. Poovazhi Maruvazhi. DC Books. с. 74. ASIN B077P56ZP6.
  44. ↑ Sugathakumari. Kaadinu Kaaval. DC Books.
  45. ↑ "Kerala Sahithya Akademi Winners for Poetry (1959–2003)". Kerala Sahithya Akademi. Retrieved 27 May 2013.
  46. ↑ Kendra Sahitya Academy Awards (Malayalam). Public Relations Department, Government of Kerala. Архів оригіналу за 24 травня 2007. Процитовано 11 квітня 2011.
  47. ↑ а б в Sugathakumari, the 'greenest' poet of Kerala who fought for nature and women. The Week (англ.). Процитовано 24 грудня 2020.
  48. ↑ Asan Memorial Association Awards. Asan Memorial Association. Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 23 грудня 2020.
  49. ↑ Sugatha Kumari gets Vallathol prize | Thiruvananthapuram News - Times of India. The Times of India (англ.). PTI. 4 жовтня 2003. Процитовано 24 грудня 2020.
  50. ↑ Award for Sugathakumari. The Hindu. Trichur, India. 13 березня 2004. Архів оригіналу за 4 травня 2004. Процитовано 27 травня 2013.
  51. ↑ Antony to present Akademi Fellowship. The Hindu. Trichur, India. 10 серпня 2004. Архів оригіналу за 24 вересня 2004. Процитовано 27 травня 2013.
  52. ↑ Smt. Sugathakumari. Kerala Tourism (англ.). Процитовано 24 грудня 2020.
  53. ↑ Winners list of P. Kunhiraman Nair Award. www.keralaculture.org (англ.). Процитовано 24 грудня 2020.
  54. ↑ Pandalam Kerala Varma award for Sugathakumari. Outlook India. Процитовано 24 грудня 2020.
  55. ↑ Award for Sugathakumari. The Hindu. Thiruvananthapuram, India. 23 квітня 2008. Архів оригіналу за 1 грудня 2008. Процитовано 27 травня 2013.
  56. ↑ Ezhuthachan Puraskaram for Sugathakumari. The Hindu. 14 листопада 2009. Архів оригіналу за 24 листопада 2009. Процитовано 27 травня 2013.
  57. ↑ Award for Sugathakumari. The Hindu. Kochi, India. 5 липня 2009. Архів оригіналу за 9 липня 2009. Процитовано 27 травня 2013.
  58. ↑ Basheer award presented. The Hindu. Kochi, India. 10 грудня 2009. Архів оригіналу за 15 грудня 2009. Процитовано 27 травня 2013.
  59. ↑ Recipients Since 1995. www.pravasidoha.org. 23 січня 2019. Архів оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 23 січня 2019.
  60. ↑ Saraswati Samman for Sugathakumari. The Hindu. New Delhi, India. Press Trust of India. Процитовано 19 березня 2013.
  61. ↑ Помилка Lua у Модуль:Citation/CS1 у рядку 370: attempt to concatenate a boolean value.
  62. ↑ Помилка Lua у Модуль:Citation/CS1 у рядку 370: attempt to concatenate a boolean value.
  63. ↑ VT literary award presented. The Hindu. 17 вересня 2014. Процитовано 24 жовтня 2014.
  64. ↑ Mathrubhumi award for Sugathakumari. The Hindu. 2 жовтня 2014. Процитовано 2 жовтня 2014.
  65. ↑ തോപ്പില്‍ ഭാസി പുരസ്‌കാരം സുഗതകുമാരിക്ക്. DC Books. Архів оригіналу за 2 січня 2015. Процитовано 2 січня 2015.
  66. ↑ O.N.V. Literary Award for Sugathakumari. The Hindu (en-IN) . 3 травня 2017. Процитовано 18 грудня 2020.
  67. ↑ "Poet Sugathakumari receives Kesavadev Literary Award". The Times of India. 20 July 2017. Retrieved 2 March 2021.
  68. ↑ "Sugathakumari receives Kadammanitta Ramakrishnan Award" [Архівовано 2020-06-03 у Wayback Machine.]. Mathrubhumi. 1 April 2019. Retrieved 3 June 2020.
  69. ↑ Award for Sugathakumari. The Hindu. Kochi, India. 26 вересня 2006. Архів оригіналу за 12 October 2007. Процитовано 27 травня 2013.
  70. ↑ Award presented to Sugathakumari. The Hindu. Kochi, India. 2 червня 2007. Архів оригіналу за 29 June 2013. Процитовано 27 травня 2013.
  71. ↑ Award for Sugathakumari. The Hindu. Kozhikode, India. 6 грудня 2007. Архів оригіналу за 9 December 2007. Процитовано 27 травня 2013.
  72. ↑ Award for Sugathakumari. The Hindu. Alappuzha, India. 17 серпня 2009. Архів оригіналу за 21 August 2009. Процитовано 27 травня 2013.

Подальше читання[ред. | ред. код]

  • Помилка Lua у Модуль:Citation/CS1 у рядку 370: attempt to concatenate a boolean value.
  • Помилка Lua у Модуль:Citation/CS1 у рядку 370: attempt to concatenate a boolean value.
  • Mohan Lal (ред.). Encyclopaedia of Indian Literature: sasay to zorgot. Т. 5. New Delhi: Sahitya Akademi. с. 4111, 4112.
  • K. V. Surendran (ред.). 5. Indian Women Poets: Mapping out New Terrains and 8. Man-Woman Relationship in Kamala Das and Sugathakumari. Indian English Poetry: New Perspectives. Т. 5. New Delhi: Sarup & Sons. с. 37—50, 62—70.
  • Susie Tharu, K. Lalita, ред. (1993). Women Writing in India: The Twentieth century. Т. 2. Feminist Press. с. 398—401.
  • Sugathakumari. Kerala Tourism (англ.). 23 січня 2019. Процитовано 23 січня 2019.

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сугатхакумарі&oldid=39879617