Координати: 69° пн. ш. 148° сх. д. / 69° пн. ш. 148° сх. д. / 69; 148

Східносибірська низовина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Східносибірська низовина

69° пн. ш. 148° сх. д. / 69° пн. ш. 148° сх. д. / 69; 148
Країна  Росія
Тип низовина і Russian Large Landscaped
Східносибірська низовина. Карта розташування: Росія
Східносибірська низовина
Східносибірська низовина
Східносибірська низовина (Росія)
Мапа

Східносибірська низовина(рос. Восточно-Сибирская низменность) або Яно-Колимська низовина — величезна рівнина на північному сході Сибіру, Росія.[1] В адміністративному відношенні входить до складу республіки Якутія.

Через суворість клімату Східносибірська низовина в основному не заселена. Населені центри невеликі і широко розкидані. Чокурдах, Оленегорськ, Нижньоянськ[en], Руське Устя, Зирянка, Середньоколимськ, Аргахтах[en] та Андрюшкіно[en] є одними з небагатьох міст у цьому районі.

Географія

[ред. | ред. код]

Східносибірська низовина — великий регіон, розташований на крайньому північному сході Сибіру. Має приблизно трикутну форму і протягується близько 1300 км зі сходу на захід та 1100 км з півночі на південь, поступово піднімаючись і звужуючись на південь, глибше на континент. За винятком невеликої ділянки на південному кінці, низовина лежить майже повністю на північ від Полярного кола. Низовина має у своєму складі низовини Яно-Індигірську, Колимську та Абийську, великі алювіальні рівнини, заболочені та всіяні тисячами озер[1]. Ці менші рівнини другого порядку обмежені хребтами: Кюндюлюн[en], Полоусний, Улахан-Сіс[en], Кондаковське плоскогір'я[en] і Суор-Уята[en], а також ізольованими сопками, на кшталт Кігілях-Тас[en] над річкою Алазея.[2]

На півночі Східносибірська низовина обмежена неглибокими крайовими морями Північного Льодовитого океану: море Лаптєвих та Східносибірське море. Новосибірські острови та менші Ведмежі острови, є продовженням рівнини на континентальному шельфі. На заході, півдні та південному заході низовина обмежена Східносибірськими горами, а саме: Верхоянським хребетом, хребтом Черського та їх передгір'ями, а також Алазейським плоскогір'ям, а на сході західним кінцем Анадирського хребта та Юкагірського плоскогір'я.

Низовину перетинають річки, що течуть переважно на північ. Основними з них є Яна, Індигірка та Колима та їх притоки, а також менші річки Алазея, Сундрун[en] та Хрома. За винятком дуже великих, взимку більшість річок низовини замерзають до дна.

На Східносибірській низовині розповсюджена вічна мерзлота, а також формації пов'язані з нею: аласи, термокарстові западини та байджарахи[en].[3]

Геологія

[ред. | ред. код]

Геологічно низовина в основному складається з відкладень морського походження. вони сягають часів, коли терен низовини займало Верхоянське море, древнє море, яке займало більшу частину басейну сучасної річки Яна та верхів'я Індигірки в пермський період. Верхоянське море було розташоване на східному краю Сибірського кратону. З плином століть більша частина території поступово заповнювалася алювіальними відкладами сучасних річок.[4]

Клімат, флора і фауна

[ред. | ред. код]

Клімат, що панує в низині, субарктичний і суворий, що характеризується тривалими, дуже холодними зимами. Середня температура січня на березі моря становить -32° C, а на суходолі -36° C. У липні середня температура на березі моря досягає 0° C, але у внутрішній зоні залишається холодно -12° C. Більша частина низовини вкрита тундрою. Лише на півдні верхів'їв Колими є область, де може рости модринова тайга.[5][6]

На берегах річки Сундрун[en] можна знайти стада диких північних оленів, які мають річний характер міграції. Загальна популяція північних оленів у Східносибірській низовині, проте, невелика порівняно з іншими районами, такими як Канадійська Арктика.[7]. Річки та озера рясні рибою: палія арктична, сиг сибірський, чир, муксун, нельма та омуль.[5]. Влітку на водно-болотних угіддях мешкають великі популяції мігруючих птахів: журавель білий, казарка чорна, лебідь чорнодзьобий та Somateria fischeri[8]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. а б Yana-Indigirka and Kolyma lowlands (physical map, scale 1: 2 500 000) [Архівовано 26 вересня 2020 у Wayback Machine.] // National Atlas of Russia . — M .: Roskartografiya, 2004. — T. 1. — S. 260—261. — 496 p. — ISBN 5-85120-217-3
  2. Topographic map — Chokurdakh
  3. Permafrost dynamics in the 20th and 21st centuries along the East Siberian transect. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 22 жовтня 2020.
  4. Sea basins and land of the East Siberian Lowland. Архів оригіналу за 30 липня 2021. Процитовано 22 жовтня 2020.
  5. а б Indigirka [Архівовано 29 червня 2021 у Wayback Machine.] / Great Russian Encyclopedia in 35 vols. / Ch. ed. Yu.S. Osipov . — M, 2004—2017
  6. Kolyma // Great Soviet Encyclopedia: in 30 vols. / Ch. ed. A.M. Prokhorov . — 3rd ed. — M .: Soviet Encyclopedia, 1969—1978.
  7. Ivan Sivtsev , The Sundrun population of wild reindeer, The Ninth North American Caribou Workshop, Kuujjuaq, Québec, Canada.
  8. Wetlands in Russia — Vol.4 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 квітня 2021. Процитовано 22 жовтня 2020.

Література

[ред. | ред. код]
  • (рос.) Равнины и горы Сибири. — М. : Наука, 1975.

Посилання

[ред. | ред. код]