Теодор Куллак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Теодор Куллак
Народився 12 вересня 1818(1818-09-12)[1][2][…]
Кротошин, Великопольське воєводство, Республіка Польща
Помер 1 березня 1882(1882-03-01)[1][2][…] (63 роки)
Берлін, Німецька імперія
Країна  Королівство Пруссія
Діяльність піаніст, композитор, музикознавець, музичний педагог
Вчителі Albrecht Agthed, Карл Черні, Отто Ніколаї, Симон Зехтер, Зігфрід Вільгельм Денd і Wilhelm Taubertd[4]
Відомі учні Sara Heinzed, Otto Reinsdorfd[5] і Henning von Kossd[6]
Знання мов німецька[1][7]
Жанр музика епохи романтизму
Брати, сестри Adolph Kullakd
Діти Франц Куллак
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Куллак.

Теодор Куллак (нім. Theodor Kullak; нар. 12 вересня 1818(18180912), Кротошин поблизу Познані, Королівство Пруссія — пом. 1 березня 1882, Берлін, Німеччина) — німецький піаніст польського походження, композитор, музичний педагог і видавець. Брат Адольфа Куллака, батько Франца Куллака.

Життєпис[ред. | ред. код]

Почав навчатися музики в Познані у Альбрехта Агте, концертував з шести років. У 8 років його успіхи у музиці були настільки масштабними, що навіть привернули увагу та інтерес принца Антоні Радзивілла. Завдячуючи талантові Теодор у дитинстві часто отримував матеріальну допомогу у вигляді шляхетного меценатства. У свої одинадцять (1829 рік) за сприяння принца, наприклад, дав концерт для королівського двору в Берліні під час якого він виступив на пару із сопрано-співачкою Зонтаґ Генрієттою[de]. Зазвичай невелемовний король Фрідріх-Вільгельм IV був до такої міри в захваті, що подарував молодому Куллаку тридцять фридрихсдо́рів[en]. Шість тижнів у Берліні були для Теодора справжньою пригодою, яка завершилася навдивовижу вдалим концертом у польському Вроцлаві. Потім доброзичливий принц Радзивілл домігся повної освіти для Куллака, він оплатив навчання у школі міста Сулехува (нині Польща).

Згодом Теодор, переставши бути вундеркіндом, втратив високопоставлених покровителів. З 13 до 18 років вільного доступу до інструменту фортепіано музикант не мав. У 19-річному віці (з бажання батька) він став студентом-медиком в Берліні. У 1842 році знайшов можливість повернутися до музики, переїхав у Відень і став учнем Карла Черні і Отто Ніколаї. 1843 року повернувся в Берлін придворним учителем фортепіано і багато років займався музикою з пруськими принцами і принцесами. У 1846 році був оголошений піаністом Королівського двору.

1844 року заснував Берлінське музичне товариство і багато років займав пост його голови.

У 1848 році разом з Юліусом Штерном стояв біля витоків Берлінської музичної школи, згодом відомої як Консерваторія Штерна, однак досить скоро розійшовся у поглядах зі своїми колегами і у 1851 році заснував інший навчальний заклад — Нову Академію музики (нім. Neue Akademie der Tonkunst), часто звану просто Академією Куллака. Ця Академія була повністю зосереджена на підготовці піаністів і незабаром стала найбільшим приватним музичним інститутом Німеччини. Вихованцями Академії та особисто Куллака були багато видатних піаністи того часу, в тому числі Ксавер Шарвенка, Моріц Мошковський, Микола Рубінштейн, Петро Шостаковський.

Композиторська спадщина Куллака включає фортепіанні концерти, сонати, тріо, романси та транскрипції на мелодії — німецькі, іспанські, російські. Йому належать також етюди, які користувалися широкою популярністю в піаністичній педагогіці другої половини XIX століття, — в тому числі «Школа гри октавами» (нім. Die Schule des Oktavenspiels, 1848 рік), "Школа пальцевих вправ "(нім. Schule der Fingerübungen), «Поради та етюди» (нім. Ratschläge und Studien) та інші.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Фортепіано[ред. | ред. код]

Фортепіано соло

  • Два концертних етюди, Op. 2
  • Великий блискучий вальс, Op. 3
  • Сон, Салонна пісня, Op. 4
  • Танець ельфів, Op. 5
  • 12 транскрипцій, Op. 6
  • Велика соната Фа дієз мінор, Op. 7
  • 12 транскрипцій або парафазів, Op. 9
  • Концертна фантазія Фрайшютц, Op. 11
  • Велика фантазія на тему "Дівчина полку", Op. 13
  • Велика фантазія на тему "Преціоза", Op. 14
  • Велика фантазія на тему "Jessonda", Op. 15
  • Велика фантазія на "Дівчину полку" Доніцетті, Op. 16
  • Мистецтво атаки, вправи на пальці, Op. 17
  • Каприс-фантазія, Op. 19
  • Музичне портфоліо №1, ор. 20
  • Газель, Op. 22
  • Квітка Польщі, блискучий полонез, Op. 24
  • 6 Соло для фортепіано, Op. 25
  • Симфонія-соната у мі бемоль мажорі, Op. 27
  • Данаїдес, фантазія, Op. 28
  • Північ і Південь, 2 ноктюрни, Op. 29
  • Велика фантазія на тему 'Північна зірка', Op. 30
  • Парафраза на 4-й акт 'Дому Себастьяна', Op. 31
  • 3 Мазурки, ор. 34
  • Ноттурно, ор. 35
  • Пісня про Осіана, Op. 36
  • Піна з бісеру, фантазія, Op. 37
  • Лібелла, Тема та етюд, Op. 38
  • Промені та тіні, 6 п'єс, Op. 39
  • Каприс-фантазія та тему "Північна зірка", Op. 40
  • 2 Парафрази Ернані Верді, Op. 43
  • Прекрасна Амазонка, рондо та полонез, Op. 44
  • П'єси, ор. 45
  • Південні квіти, 6 п’єс, Op. 46
  • Школа гри октав, Op. 48
  • Сальтарелло Римський, Op. 49
  • Червона Шапочка, Op. 50
  • Музичне портфоліо №2, ор. 51
  • Експромт, Op. 52
  • Іскри, теми та дослідження, Op. 53
  • Балада, ор. 54
  • Букет із 12 руських (русинських) мелодій, Op. 56
  • Музей Les Fleurs, Op. 57
  • Романтична варіація, Op. 58
  • Allegro di Bravoura, Op. 59
  • Пророк, 7 транскрипцій концерту, Op. 60
  • Школа пальцевих вправ, Op. 61
  • Сцени дитинства, Op. 62
  • Салонний галоп, Op. 63
  • Салонний вальс, Op. 64
  • Романс Даргомижського, Op. 65
  • Романс Глінки, Op. 66
  • Імпровізація "Фея троянд", Op. 67
  • 2 угорські мелодії, Op. 68
  • 2 п’єси, ор. 71
  • Богемні національні арії, Op. 72
  • Поради та навчання, Op. 74
  • 5 ідилій, Op. 75
  • Шехерезада, Op. 78
  • Пісні з давніх часів, Op. 80/1
  • Імпровізаційна драматургія "Північна зірка", Op. 80/2
  • Леонор, Балада, Op. 81/1
  • Сцени дитинства, Op. 81/2
  • Парафраза коринтського місця (фр. Paraphrase du Siège de Corinthe), Op. 82
  • Петрарка і Лаура, 3 п'єси, Op. 84
  • Гімн, ор. 85
  • Бравурне болеро, ор. 86
  • Салонний вальс, Op. 87
  • Душа, Етюд фантастичний, Op. 88
  • У Вальді та Флурі, П'єси, Op. 89/1
  • Арпеджіо, концертний етюд, Op. 89/2
  • У травні, Експромт, Op. 90
  • Клер де ла Луне, 2 Ноктюрни, Op. 91
  • 2 шансонети (маленькі пісні), ор. 92
  • Фіалка, п'єси, Op. 93
  • Діалог, Op. 94
  • Св. Гільген, Баркарола-молитва, Op. 95
  • Скерцо, ор. 96
  • Експромт-Каприз, Op. 97
  • Італійські національні арії, Op. 98
  • 2 Вальс-Козероги, ор. 99
  • Співає і звучить, 4 п'єси, Op. 100
  • 2 польські специфіки (фр. 2 Polonaises caractéristiques), Op. 101
  • Романс Соль мажор, Op. 102
  • Данина принцесі королеви Пруссії, 3 п'єси, Op. 103
  • 4 Соло, ор. 104
  • У сільській місцевості, П'єси (нім. Im Grünen, Pieces), Op. 105
  • Витончено, експромтом, Op. 106
  • Руські (русинські) народні пісні, Op. 108
  • Полонез та Вальс-Експромт, Op. 109
  • Мазурка-Каприз, ор. 110
  • Пісні з давніх часів, Op. 111
  • Ундіна (фр. Ondine), ор. 112
  • 6 п’єс, ор. 113
  • Вальсе-Каприз, ор. 115
  • Болеро, ор. 116
  • Марш коронації Меєрбера, Op. 117
  • Милий вальс, Op. 118
  • Солдатська пісня, ор. 119
  • Аркадієн, п'єси, Op. 120
  • Концертний етюд для фортепіанної школи Леберта і Старка, Op. 121
  • Концертний етюд, Op. 122
  • Баркарола, ор. 123
  • Фантазія (нім. Fantasiestück), Op. 124
  • Скерцо Соль мажор, Op. 125
  • Концертна мазурка, ор. 126
  • Каватина Роберта-Диявола Меєрбера
  • Скерцо
  • Романс Варламофа (транскрипція Варламофа)

Оркестрова музика[ред. | ред. код]

  • Концерт для фортепіано До мінор, Op. 55 (фортепіано з оркестром) (написаний близько 1850 р.)

Камерна музика[ред. | ред. код]

  • Анданте для скрипки та фортепіано, ор. 70
  • Фортепіанне тріо Мі мажор, Op. 77

Пісні[ред. | ред. код]

  • Чотири пісні, Op. 1

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в SNAC — 2010.
  3. ↑ а б в International Music Score Library Project — 2006.
  4. ↑ Grove Music Online — OUP. — ISBN 978-1-56159-263-0 — doi:10.1093/GMO/9781561592630.ARTICLE.27560
  5. ↑ Г. Риман Рейнсдорф // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 3. — С. 1095.
  6. ↑ Г. Риман Кос // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 2. — С. 679.
  7. ↑ CONOR.Sl

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
AAR: 12454396 · Autoritats UB: a1138883 · BNE: XX1734588 · BNF: 147942725 · CANTIC: 981058618086106706 · CONOR.SI: 76121699 · FAST: 1944987 · Freebase: /m/030169 · GND: 116607157 · ISNI: 000000010872698X · J9U: 987007264052705171 · LCCN: nr88002873 · MAK: 9810571219205606 · NKC: ola2004235620 · NLA: 1224073 · NLI: 000079236 · NTA: 089382854 · NUKAT: n2009149695 · PTBNP: 1378960 · RISM: people/61249 · SUDOC: 124316808 · VIAF: 15036522 · WorldCat: lccn-nr88002873


Це незавершена стаття про музиканта або музикантку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Теодор_Куллак&oldid=40487550