Туркестанський хребет
Туркестанський хребет
| ||||
 | ||||
| Країна | Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан | |||
|---|---|---|---|---|
| Довжина | 340 км | |||
| Найвища точка | ||||
| - координати | 39°35′ пн. ш. 69°45′ сх. д. / 39.583° пн. ш. 69.750° сх. д. | |||
| - висота | 5621 м | |||
 | ||||
 Туркестанський хребет у Вікісховищі | ||||
Туркестанський хребет — гірський хребет Гісаро-Алайської системи в Центральній Азії.
Хребет простягнувся від гірського вузла Матча на сході (звідси також розходяться Алайський та Зеравшанський хребти) до Самаркандської оази на заході, обмежує з півдня Ферганську долину та Голодний степ. Довжина 340 км, висоти до 5509 м, в найсхіднішій частині до 5621 м.
В західній частині від Туркестанського хребта відгалужується у північно-західному напрямку хребет Мальгузар, межа з яким проходить по долині річки Заамінсу та перевалу Гуралаш, що веде з долини Заамінсу в долину річки Санзар. Верхня течія останньої спершу має широтне спрямування та відділяє найзахіднішу частину Туркестанського хребта, що носить назву Чумрактау, від хребта Мальгузар.[1][2]
Через перевал Шахрістан (3378 м) проходить автомобільний тракт Худжанд — Душанбе.
Складається з різноманітних піщано-глинистих порід крейдової і третинної систем; подекуди виходять на поверхню палеозойські відклади; в області головного підняття виступають кристалічні породи та метаморфічні сланці;
У передгір'ях до 1500 м — напівпустельна і степова рослинність, на висоті 1500—2000 м — злакові луки та ліси з арчі, які вище (3000 м) переходять в альпійські луки.
Південний схил хребта обернений до витягнутої в широтному напрямку долини річки Зеравшан (відділяє Туркестанський хребет від Зеравшанського).
Північний схил хребта дренують, зокрема, такі річки як Басманда, Каттасой, Шахристансай, Заамінсу, численні ліві притоки Санзару, що належать до лівобережної частини сточища Сирдар'ї (втім, наразі Каттасой, Шахристансай та Заамінсу повністю розбираються для господарських потреб). За рахунок стоку з північного схилу наповнюються такі значні водосховища, як Заамінське, Каттасойське та Даханасойське.
- ↑ Путешествие в Заамин 14-15 января 2012 года: Заамин - Дугаба - Урикли. www.orient-tracking.com. Процитовано 6 липня 2024.
- ↑ Том_1_основні_2022 (PDF).
|
Це незавершена стаття з географії Киргизстану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з географії Таджикистану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з географії Узбекистану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (серпень 2012) |