Туркестанський хребет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Туркестанський хребет
Країна Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан
Довжина 340 км
Найвища точка
 - координати 39°35′ пн. ш. 69°45′ сх. д. / 39.583° пн. ш. 69.750° сх. д. / 39.583; 69.750
 - висота 5621 м
CMNS: Туркестанський хребет у Вікісховищі
Туркестанський хребет. Ріка Зеравшан.

Туркестанський хребет — гірський хребет Гісаро-Алайської системи в Центральній Азії.

Загальна інформація

[ред. | ред. код]

Хребет простягнувся від гірського вузла Матча(інші мови) на сході (звідси також розходяться Алайський та Зеравшанський хребти) до Самаркандської оази на заході, обмежує з півдня Ферганську долину та Голодний степ. Довжина 340 км, висоти до 5509 м, в найсхіднішій частині до 5621 м.

В західній частині від Туркестанського хребта відгалужується у північно-західному напрямку хребет Мальгузар, межа з яким проходить по долині річки Заамінсу(інші мови) та перевалу Гуралаш, що веде з долини Заамінсу в долину річки Санзар(інші мови). Верхня течія останньої спершу має широтне спрямування та відділяє найзахіднішу частину Туркестанського хребта, що носить назву Чумрактау, від хребта Мальгузар.[1][2]

Через перевал Шахрістан (3378 м) проходить автомобільний тракт Худжанд — Душанбе.

Геологічний склад

[ред. | ред. код]

Складається з різноманітних піщано-глинистих порід крейдової і третинної систем; подекуди виходять на поверхню палеозойські відклади; в області головного підняття(інші мови) виступають кристалічні породи та метаморфічні сланці;

У передгір'ях до 1500 м — напівпустельна і степова рослинність, на висоті 1500—2000 м — злакові луки та ліси з арчі, які вище (3000 м) переходять в альпійські луки.

Гідрографічна мережа

[ред. | ред. код]

Південний схил хребта обернений до витягнутої в широтному напрямку долини річки Зеравшан (відділяє Туркестанський хребет від Зеравшанського).

Північний схил хребта дренують, зокрема, такі річки як Басманда, Каттасой(інші мови), Шахристансай, Заамінсу(інші мови), численні ліві притоки Санзару, що належать до лівобережної частини сточища Сирдар'ї (втім, наразі Каттасой, Шахристансай та Заамінсу повністю розбираються для господарських потреб). За рахунок стоку з північного схилу наповнюються такі значні водосховища, як Заамінське, Каттасойське та Даханасойське.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Путешествие в Заамин 14-15 января 2012 года: Заамин - Дугаба - Урикли. www.orient-tracking.com. Процитовано 6 липня 2024.
  2. Том_1_основні_2022 (PDF).