Географія Киргизстану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Географія Киргизстану Picto infobox map.png
Географічне положення Киргизстану
Географічне положення Киргизстану
Географічне положення
Континент Азія
Регіон Центральна Азія
Координати 41°00′ пн. ш. 75°00′ сх. д. / 41.000° пн. ш. 75.000° сх. д. / 41.000; 75.000
Територія
Площа 199 951 км² (87-ме)
 • суходіл 96 %
 • води 4 %
Морське узбережжя 0 км
Державний кордон 4573 км
Рельєф
Тип гірський
Найвища точка гора Пік Перемоги (7439 м)
Найнижча точка уріз річки Карадар'я (132 м)
Клімат
Тип помірний
Внутрішні води
Найдовша річка Чу (1300 км)
Найбільше озеро Іссик-Куль (6236 км²)
Інше
Природні ресурси гідроенергія, золото, рідкісноземельні елементи, кам'яне вугілля, вуглеводні, нефелін, ртуть, руди кольорових металів
Стихійні лиха снігові лавини, снігопади, посухи, селі, землетруси
Екологічні проблеми забруднення вод, засолення ґрутів

Киргизстан — центральноазійська країна, що знаходиться в глибині континенту і не має виходу до вод Світового океану . Загальна площа країни 199 951 км² (87-ме місце у світі), з яких на суходіл припадає 191 801 км², а на поверхню внутрішніх вод — 8 150 км²[1]. Площа країни у 3 рази менша за площу України.

Назва[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Киргизька Республіка, Киргизстан (кон. Кыргыз Республикасы, Кыргызстан; рос. Киргизская Республика, Киргизстан)[2]. Назва країни походить від комбінації двох тюркських слів, «кирк» — 40 і «уз» — рід, плем'я племена, та іранського «стан», що означає земля, край, країна, тобто «країна 40 племен»[3]. Або тих 40 племен, що їх об'єднав легендарний національний киргизький герой Манас, або тих 40 племен, що були переселені джунгарами з їхньої історичної батьківщини в Хакасії в XVIII столітті. Існує спрощене пояснення назви країни від етноніму народу, що її населяє, тобто Киргизстан — Країна киргизів[2].

Історія дослідження території[ред. | ред. код]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Карта Киргизстану від ООН (англ.)

Киргизстан — центральноазійська країна, що межує з чотирма іншими країнами: на півночі — з Казахстаном (спільний кордон — 1212 км), на сході — з Китаєм (1063 км), на півдні — з Таджикистаном (984 км), на заході — з Узбекистаном (1314 км)[1]. Загальна довжина державного кордону — 4573 км[1]. Країна не має виходу до вод Світового океану[4][5].

Крайні пункти[ред. | ред. код]

Час[ред. | ред. код]

Докладніше: Час у Киргизстані

Час у Киргизстані: UTC+6 (+4 години різниці часу з Києвом)[6].

Геологія[ред. | ред. код]

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Надра Киргизстану багаті на ряд корисних копалин: золото, рідкісноземельні метали, кам'яне вугілля, нафту, природний газ, нефелін, ртуть, бісмут, свинець, цинк[7].

Сейсмічність[ред. | ред. код]

Вулканізм[ред. | ред. код]

Рельєф[ред. | ред. код]

Киргизстан — гірська країна, розташована в межах Тянь-Шаню і Паміро-Алаю. Територія Киргизстану характеризується висотами понад 500 м, а ⅓ її площі — понад 3000 м. Середні висоти — 2988 м; найнижча точка — уріз води річки Карадар'я (132 м); найвища точка — гора Пік Перемоги, або Дженгіш-Чокусу (7439 м), розташований в Тянь-Шані на сході країни, на кордоні з Китаєм.

Гори займають ¾ площі країни. Багато хребтів Тянь-Шаню — Таласський Алатау, Киргизький Алатау, Кюнгей-Ала-Тоо, Терскей-Ала-Тоо і інші мають переважно субширотне простягання. Великий Ферганський хребет орієнтований з північного заходу на південний схід, а хребет Какшал-Тоо — з південного заходу на північний схід (вздовж кордону з Китаєм), з єдиним перевалом в межах Тянь-Шаню Торугарт (3752 м). Між хребтами Кюнгей-Ала-Тоо і Терскей-Ала-Тоо знаходиться міжгірна западина, дно якої зайнято великим озером Іссик-Куль, так званим «Киргизьким морем». На півночі від Киргизького хребта розташована передгірська Чуйська западина, найбільш освоєна і густонаселена частина республіки. Велика Ферганська западина заходиться в межах Киргизстану лише частково. У киргизькій частині Паміро-Алаю переважають субширотні елементи рельєфу — Алайський хребет, Алайська долина, Туркестанський і Заалайський хребти. У східній частині Заалайський хребет перетинається Памірським трактом через перевал Кизил-Арт.

У країні існує понад 20 морфологічних типів рельєфу екзараційного, ерозійного та акумулятивного походження, які розташовані ярусами.

Клімат[ред. | ред. код]

Територія Киргизстану лежить на кордоні помірного і субтропічного кліматичного поясів високогірного типу[8]. На місцевості кліматичні умови здебільшого визначаютья орографією, висотою і напрямком простягання гірських хребтів. Влітку переважають тропічні повітряні маси з антициклонічною погодою, взимку — помірні з циклонічною[9]. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів, значне накопичення снігу, утворюються льодовики[9].

Киргизстан є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[10].

Внутрішні води[ред. | ред. код]

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 23,62 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 10233 км² зрошуваних земель[1].

Річки[ред. | ред. код]

Докладніше: Річки Киргизстану

Річки країни належать безстічним областям Центральної Азії. Значні річки: Чу, Нарин і Талас — беруть початок у високогір'ї. Чу протікає на півночі, по ній протягом 145 км проходить кордон Киргизстану та Казахстану. Річка Нарин, зливаючись з річкою Карадар'я, утворює Сирдар'ю, яка тече на схід, у Ферганську долину. Талас дренує північно-східний Киргизстан.

Озера[ред. | ред. код]

Докладніше: Озера Киргизстану

На території країни близько 3000 озер льодовикового, просадкового і тектонічного походження. Озеро Іссик-Куль — одне з найбільших високогірних озер світу (довжина 182 км, ширина до 58 км, максимальна глибина 702 м).

Болота[ред. | ред. код]

Льодовики[ред. | ред. код]

У Киргизстані у горах поширені льодовики.

Ґрунтові води[ред. | ред. код]

Ґрунти[ред. | ред. код]

Рослинність[ред. | ред. код]

Докладніше: Флора Киргизстану

Земельні ресурси Киргизстану (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 55,4 %,
    • орні землі — 6,7 %,
    • багаторічні насадження — 0,4 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 48,3 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 5,1 %;
  • інше — 39,5 %[1].

Тваринний світ[ред. | ред. код]

Докладніше: Фауна Киргизстану

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Нагірно-Азійської провінції Центральноазійської підобласті Голарктичної області[9].

Охорона природи[ред. | ред. код]

Киргизстан є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха:

Серед екологічних проблем варто відзначити:

  • забруднення вод;
  • водозабір питної води із забруднених джерел без очищення і підготовки;
  • поширення інфекційних хвороб, пов'язаних з відкритими водоймами;
  • зростаюче засолення ґрутів в місцях іригації.

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію Киргизстану можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и Kyrgyzstan, Geography. Factbook
  2. а б Котляков В. М., 2006
  3. Поспелов Е. М., 2005
  4. Атлас світу, 2005
  5. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 14 August. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  7. Киргизстан // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  8. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  9. а б в ФГАМ, 1964
  10. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  11. Ramsar Sites Information Service : [арх. 8 березня 2019 року] : [англ.] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]