Географія Киргизстану
Географія Киргизстану  | |
|---|---|
 Географічне положення Киргизстану | |
| Географічне положення | |
| Континент | Азія |
| Регіон | Центральна Азія |
| Координати | 41°00′ пн. ш. 75°00′ сх. д. / 41.000° пн. ш. 75.000° сх. д. |
| Територія | |
| Площа | 199 951 км² (87-ме) |
| • суходіл | 96 % |
| • води | 4 % |
| Морське узбережжя | 0 км |
| Державний кордон | 4573 км |
| Рельєф | |
| Тип | гірський |
| Найвища точка | гора Пік Перемоги (7439 м) |
| Найнижча точка | уріз річки Карадар'я (132 м) |
| Клімат | |
| Тип | помірний |
| Внутрішні води | |
| Найдовша річка | Чу (1300 км) |
| Найбільше озеро | Іссик-Куль (6236 км²) |
| Інше | |
| Природні ресурси | гідроенергія, золото, рідкісноземельні елементи, кам'яне вугілля, вуглеводні, нефелін, ртуть, руди кольорових металів |
| Стихійні лиха | снігові лавини, снігопади, посухи, селі, землетруси |
| Екологічні проблеми | забруднення вод, засолення ґрутів |
Киргизстан — центральноазійська країна, що знаходиться в глибині континенту і не має виходу до вод Світового океану 
. Загальна площа країни 199 951 км² (87-ме місце у світі), з яких на суходіл припадає 191 801 км², а на поверхню внутрішніх вод — 8 150 км²[1]. Площа країни у 3 рази менша за площу України.
Назва[ред. | ред. код]
Офіційна назва — Киргизька Республіка, Киргизстан (кон. Кыргыз Республикасы, Кыргызстан; рос. Киргизская Республика, Киргизстан)[2]. Назва країни походить від комбінації двох тюркських слів, «кирк» — 40 і «уз» — рід, плем'я племена, та іранського «стан», що означає земля, край, країна, тобто «країна 40 племен»[3]. Або тих 40 племен, що їх об'єднав легендарний національний киргизький герой Манас, або тих 40 племен, що були переселені джунгарами з їхньої історичної батьківщини в Хакасії в XVIII столітті. Існує спрощене пояснення назви країни від етноніму народу, що її населяє, тобто Киргизстан — Країна киргизів[2].
Історія дослідження території[ред. | ред. код]
Географічне положення[ред. | ред. код]
Киргизстан — центральноазійська країна, що межує з чотирма іншими країнами: на півночі — з Казахстаном (спільний кордон — 1212 км), на сході — з Китаєм (1063 км), на півдні — з Таджикистаном (984 км), на заході — з Узбекистаном (1314 км)[1]. Загальна довжина державного кордону — 4573 км[1]. Країна не має виходу до вод Світового океану[4][5].
Крайні пункти[ред. | ред. код]
Час[ред. | ред. код]
Час у Киргизстані: UTC+6 (+4 години різниці часу з Києвом)[6].
Геологія[ред. | ред. код]
Корисні копалини[ред. | ред. код]
Надра Киргизстану багаті на ряд корисних копалин: золото, рідкісноземельні метали, кам'яне вугілля, нафту, природний газ, нефелін, ртуть, бісмут, свинець, цинк[7].
Сейсмічність[ред. | ред. код]
Вулканізм[ред. | ред. код]
Рельєф[ред. | ред. код]
Киргизстан — гірська країна, розташована в межах Тянь-Шаню і Паміро-Алаю. Територія Киргизстану характеризується висотами понад 500 м, а ⅓ її площі — понад 3000 м. Середні висоти — 2988 м; найнижча точка — уріз води річки Карадар'я (132 м); найвища точка — гора Пік Перемоги, або Дженгіш-Чокусу (7439 м), розташований в Тянь-Шані на сході країни, на кордоні з Китаєм.
Гори займають ¾ площі країни. Багато хребтів Тянь-Шаню — Таласський Алатау, Киргизький Алатау, Кюнгей-Ала-Тоо, Терскей-Ала-Тоо і інші мають переважно субширотне простягання. Великий Ферганський хребет орієнтований з північного заходу на південний схід, а хребет Какшал-Тоо — з південного заходу на північний схід (вздовж кордону з Китаєм), з єдиним перевалом в межах Тянь-Шаню Торугарт (3752 м). Між хребтами Кюнгей-Ала-Тоо і Терскей-Ала-Тоо знаходиться міжгірна западина, дно якої зайнято великим озером Іссик-Куль, так званим «Киргизьким морем». На півночі від Киргизького хребта розташована передгірська Чуйська западина, найбільш освоєна і густонаселена частина республіки. Велика Ферганська западина заходиться в межах Киргизстану лише частково. У киргизькій частині Паміро-Алаю переважають субширотні елементи рельєфу — Алайський хребет, Алайська долина, Туркестанський і Заалайський хребти. У східній частині Заалайський хребет перетинається Памірським трактом через перевал Кизил-Арт.
Рельєф Киргизстану
Супутниковий знімок поверхні країни
Карта країни (англ.)
Гори Тянь-Шань
Пік Перемоги
У країні існує понад 20 морфологічних типів рельєфу екзараційного, ерозійного та акумулятивного походження, які розташовані ярусами.
Клімат[ред. | ред. код]
Територія Киргизстану лежить на кордоні помірного і субтропічного кліматичного поясів високогірного типу[8]. На місцевості кліматичні умови здебільшого визначаютья орографією, висотою і напрямком простягання гірських хребтів. Влітку переважають тропічні повітряні маси з антициклонічною погодою, взимку — помірні з циклонічною[9]. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів, значне накопичення снігу, утворюються льодовики[9].
Сонячна радіація (англ.)
Кліматична карта Киргизстану (за Кеппеном)
Киргизстан є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[10].
Внутрішні води[ред. | ред. код]
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 23,62 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 10233 км² зрошуваних земель[1].
Гідрографічна мережа Киргизстану
Озеро Іссик-Куль
Заболочені береги озера Іссик-Куль
Іригація в районі Тамчи
Річки[ред. | ред. код]
Річки країни належать безстічним областям Центральної Азії. Значні річки: Чу, Нарин і Талас — беруть початок у високогір'ї. Чу протікає на півночі, по ній протягом 145 км проходить кордон Киргизстану та Казахстану. Річка Нарин, зливаючись з річкою Карадар'я, утворює Сирдар'ю, яка тече на схід, у Ферганську долину. Талас дренує північно-східний Киргизстан.
Річка Карадар'я
Річка Чу
Річка Аламедін у межінь
Озера[ред. | ред. код]
На території країни близько 3000 озер льодовикового, просадкового і тектонічного походження. Озеро Іссик-Куль — одне з найбільших високогірних озер світу (довжина 182 км, ширина до 58 км, максимальна глибина 702 м).
Болота[ред. | ред. код]
Льодовики[ред. | ред. код]
У Киргизстані у горах поширені льодовики.
Ґрунтові води[ред. | ред. код]
Ґрунти[ред. | ред. код]
Рослинність[ред. | ред. код]
Земельні ресурси Киргизстану (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 55,4 %,
- орні землі — 6,7 %,
- багаторічні насадження — 0,4 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 48,3 %;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — 5,1 %;
- інше — 39,5 %[1].
Тваринний світ[ред. | ред. код]
У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Нагірно-Азійської провінції Центральноазійської підобласті Голарктичної області[9].
Охорона природи[ред. | ред. код]
Киргизстан є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
- Конвенції про транскордонне забруднення повітря (CLRTAP),
- Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
- Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
- Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
- Конвенції ООН з боротьби з спустелюванням (UNCCD),
- Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
- Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
- Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь[11].
Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха:
- снігові лавини у горах;
- значні снігопади;
- раптові посухи внаслідок тривалих фенових вітрів з гір до долин;
- селі;
- землетруси[1].
Серед екологічних проблем варто відзначити:
- забруднення вод;
- водозабір питної води із забруднених джерел без очищення і підготовки;
- поширення інфекційних хвороб, пов'язаних з відкритими водоймами;
- зростаюче засолення ґрутів в місцях іригації.
Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]
У фізико-географічному відношенні територію Киргизстану можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и Kyrgyzstan, Geography. Factbook.
- ↑ а б Котляков В. М., 2006.
- ↑ Поспелов Е. М., 2005.
- ↑ Атлас світу, 2005.
- ↑ Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 7 January. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
- ↑ Киргизстан // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- ↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- ↑ а б в ФГАМ, 1964.
- ↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
- ↑ Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.
Література[ред. | ред. код]
Українською[ред. | ред. код]
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
- Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
- Киргизстан // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
- Фізична географія материків та океанів : підруч. для студ. вищ. навч. закл. : у 2 т / за ред. П. Г. Шищенка. — К. : Видавництво Київського нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2009. — Т. 1. : Азія. — 643 с. — ISBN 978-966-439-257-7.
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
Англійською[ред. | ред. код]
- (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
Російською[ред. | ред. код]
- (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
- (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
- (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
- (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
- (рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М. : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
- (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
- (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
- (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
- (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
- (рос.) Долгушин Л. Д., Осипова Г. Б. Ледники. — М. : Мысль, 1989. — 448 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00315-1.
- (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
- (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
- (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
- (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Киргизстан // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
- (рос.) Пфеффер П. Азия. — М. : Прогресс, 1982. — 316 с. — (Континенты, на которых мы живем)
- (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — ISBN 5-353-02443-5.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Киргизстану |
Вікісховище : Атлас Киргизстану.- Карти Киргизстану : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
- Kyrgyzstan : [англ.] : [арх. 28 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 7 January. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
- Добірка публікацій про Киргизстан : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
- European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Киргизстану.
| ||||||||||||||||||||||||||
