Географія Узбекистану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Географія Узбекистану M:
Географічне положення Узбекистану
Географічне положення Узбекистану
Географічне положення
Континент Азія
Регіон Центральна Азія
Координати 41°00′ пн. ш. 64°00′ сх. д. / 41.000° пн. ш. 64.000° сх. д. / 41.000; 64.000
Територія
Площа 447 400 км² (57-ме)
 • суходіл 90 %
 • води 10 %
Морське узбережжя 0 км
Державний кордон 6893 км
Рельєф
Тип рівнинний (захід),
гірський (схід)
Найвища точка гора Хазрат-Султан (4643 м)
Найнижча точка озеро Сарикамиш (-110 м)
Клімат
Тип помірний,
субтропічний
Внутрішні води
Найдовша річка Амудар'я (2540 км)
Найбільше озеро Аральське море (8300 км²)
Інше
Природні ресурси вуглеводні, кам'яне вугілля, золото, уранові руди, срібло, руди кольорових металів
Стихійні лиха землетруси
Екологічні проблеми забруднення вод, спустелювання, катастрофа Аральського моря

Узбекистан — центральноазійська країна, що знаходиться в глибині континенту і не має виходу до вод Світового океану [⇨]. Загальна площа країни 447 400 км² (57-ме місце у світі), з яких на суходіл припадає 425 400 км², а на поверхню внутрішніх вод — 22 тис. км²[1]. Площа країни приблизно дорівнює ⅔ площі України, трохи більша за площу Каліфорнії.

Назва[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Республіка Узбекистан, Узбекистан (узб. O'zbekiston Respublikasi, O'zbekiston)[2]. Назва країни походить від етноніма узбеки та перського слова «стан», що означає земля, край, країна, тобто Земля узбеків[3]. Походження етноніму узбек залишається спірним. За однією версією, це епонім від імені хана Узбека[4]. За іншою, це ім'я означає незалежний або пан сам по собі, від «оз» — сам і «бек/бай/бег» — дворянський титул. За третьою теорією «уз» виводиться від етноніму тюрків-огузів і слова бей, тобто угузбей — пан огузів[3].

Історія дослідження території[ред. | ред. код]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Узбекистан — центральноазійська країна, що межує з п'ятьма іншими країнами: на сході — з Киргизстаном (спільний кордон — 1314 км), Таджикистаном (1312 км), на півдні — з Афганістаном (144 км), на півночі — з Казахстаном (2330 км), на південному заході — з Туркменістаном (1793 км)[1]. Загальна довжина державного кордону — 6893 км[1]. Узбекистан має 4 анклави в Ферганській долині, відділених від основної території територією Киргизстану[5]. На території Узбекистану знаходяться анклави Таджикистану (Сарвак) і Киргизстану (Барак)[5].

Країна не має виходу до вод Світового океану[5][6]. Це єдина країна в світі, якщо не рахувати європейську мікродержаву Ліхтенштейн, що оточена з усіх сторін країнами, що теж не мають виходу до моря, тобто така собі суходільна країна другого порядку[5]. Довжина узбережжя внутрішнього висихаючого Аральського моря 420 км[1].

Крайні пункти[ред. | ред. код]

Час[ред. | ред. код]

Докладніше: Час в Узбекистані

Час в Узбекистані: UTC+5 (+3 години різниці часу з Києвом)[7].

Геологія[ред. | ред. код]

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Надра Узбекистану багаті на ряд корисних копалин: природний газ, нафту, кам'яне вугілля, золото, уранові руди, срібло, мідь, свинець, цинк, вольфрам, молібден[8].

Сейсмічність[ред. | ред. код]

Вулканізм[ред. | ред. код]

Рельєф[ред. | ред. код]

Середні висоти — дані відсутні; найнижча точка — уріз води озера Сарикамиш, яке може пересихати (-110 м); найвища точка — гора Хазрат-Султан (4643 м). Більша частина Узбекистану розташована у межах Туранської низовини, значну частину якої займає пустеля Кизилкум. На півн.-сході і півдні передгір'я і відроги Тянь-Шаню та Гіссаро-Алаю (висоти до 4643 м). Між ними розташовані міжгірські западини: Ферганська, Зеравшанська, Чирчик-Ангренська та ін. Висота хребтів понад 4000 м.

Клімат[ред. | ред. код]

Більша частина території Узбекистану лежить у помірному кліматичному поясі континентального типу, південна — у субтропічному[9]. На півночі превалюють помірні повітряні маси цілий рік, західний масоперенос[10]. Значні сезонні амплітуди температури повітря. Розподіл атмосферних опадів зменшується з півночі на південь можливе випадіння снігу. На півдні влітку переважають тропічні повітряні маси зі спекотною посушливою погодою, взимку — помірні, що приносять прохолоду[10].

Узбекистан є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].

Внутрішні води[ред. | ред. код]

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 48,87 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 42,15 тис. км² зрошуваних земель[1].

Річки[ред. | ред. код]

Докладніше: Річки Узбекистану

Річки країни належать безстічним областям Центральної Азії — басейни Амудар'ї та Сирдар'ї. Найдовші річки: Сирдар'я, Амудар'я, Нарин, судноплавна тільки Амудар'я.

Озера[ред. | ред. код]

Докладніше: Озера Узбекистану

Єдине велике озеро в Узбекистані — солоне Аральське море, розташоване на північному заході країни на кордоні з Казахстаном. Площа Аральського моря в 1980-1990-х роках сильно скоротилася, оскільки більша частина води річок, які в нього впадають, використовується для зрошування земель. До 1998 берегова лінія Аральського моря відступила місцями на 80 км, а саме море розпалося на три окремих водоймища. На сьогодні можна говорити про Аральське море як колишнє.

Льодовики[ред. | ред. код]

Ґрунтові води[ред. | ред. код]

Ґрунти[ред. | ред. код]

Рослинність[ред. | ред. код]

Докладніше: Флора Узбекистану

Земельні ресурси Узбекистану (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 62,6 %,
    • орні землі — 10,1 %,
    • багаторічні насадження — 0,8 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 51,7 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 7,7 %;
  • інше — 29,7 %[1].

Тваринний світ[ред. | ред. код]

Докладніше: Фауна Узбекистану

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Голарктичної області, рівнинні пустельні території заходу — до Ірано-Турецької провінції Середземноморської підобласті, гори сходу — до Нагірно-Азійської провінції Центральноазійської підобласті[10].

Охорона природи[ред. | ред. код]

Узбекистан є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

.

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: потенційні несприятливі метеорологічні умови; можливі землетруси[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

  • промислове забруднення у великих містах;
  • забор води на потреби вирощування бавовнику з Амудар'ї призвів до пересихання Аральського моря і найбільшої екологічної катастрофи Середньої Азії: колапс риболовлі, донна сіль разом з накопиченими пестицидами розноситься вітрами на великі відстані, спричинюючі проблеми зі здров'ям у населення;
  • спустелювання;
  • забруднення вод промисловими стоками і сільськогосподарськими хімікатами, що призводить до масових захворювань;
  • засолення ґрунтів;
  • забруднення ґрунтів радіонуклідами, хімікатами, пестицидами (ДДТ).

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію Узбекистану можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л Uzbekistan, Geography. Factbook
  2. Котляков В. М., 2006
  3. а б Поспелов Е. М., 2005
  4. (англ.) Calum MacLeod, Bradley Mayhew. Uzbekistan. Golden Road to Samarkand. —  — С. 31.
  5. а б в г Атлас світу, 2005
  6. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  7. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 25 June. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  8. Узбекистан // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  9. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  10. а б в ФГАМ, 1964
  11. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  12. Ramsar Sites Information Service : [арх. 8 березня 2019 року] : [англ.] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]