Туркестанський хребет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Туркестанський хребет
Країна Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан
Довжина 340 км
Найвища точка
 - координати 39°35′ пн. ш. 69°45′ сх. д. / 39.583° пн. ш. 69.750° сх. д. / 39.583; 69.750
 - висота 5621 м
CMNS: Туркестанський хребет у Вікісховищі
Туркестанський хребет. Ріка Зеравшан.

Туркестанський хребет — гірський хребет Гісаро-Алайської системи в Центральній Азії.

Загальна інформація

[ред. | ред. код]

Хребет простягнувся від гірського вузла Матча(інші мови) на сході (звідси також розходяться Алайський та Зеравшанський хребти) до Самаркандської оази на заході, обмежує з півдня Ферганську долину та Голодний степ. Довжина 340 км, висоти до 5509 м, в найсхіднішій частині до 5621 м.

В західній частині від Туркестанського хребта відгалужується у північно-західному напрямку хребет Мальгузар, межа з яким проходить по долині річки Заамінсу(інші мови) та перевалу Гуралаш, що веде з долини Заамінсу в долину річки Санзар(інші мови). Верхня течія останньої спершу має широтне спрямування та відділяє найзахіднішу частину Туркестанського хребта, що носить назву Чумрактау, від хребта Мальгузар.[1][2]

Через перевал Шахрістан (3378 м) проходить автомобільний тракт Худжанд — Душанбе.

Геологічний склад

[ред. | ред. код]

Складається з різноманітних піщано-глинистих порід крейдової і третинної систем; подекуди виходять на поверхню палеозойські відклади; в області головного підняття(інші мови) виступають кристалічні породи та метаморфічні сланці;

У передгір'ях до 1500 м — напівпустельна і степова рослинність, на висоті 1500—2000 м — злакові луки та ліси з арчі, які вище (3000 м) переходять в альпійські луки.

Гідрографічна мережа

[ред. | ред. код]

Південний схил хребта обернений до витягнутої в широтному напрямку долини річки Зеравшан (відділяє Туркестанський хребет від Зеравшанського).

Північний схил хребта дренують, зокрема, такі річки як Басманда, Каттасой(інші мови), Шахристансай, Ходжимушкентсай, Заамінсу(інші мови) і численні ліві притоки Санзару, що належать до лівобережної частини сточища Сирдар'ї (втім, наразі Каттасой, Шахристансай, Ходжимушкентсай та Заамінсу повністю розбираються для господарських потреб). За рахунок стоку з північного схилу наповнюються такі водосховища, як Заамінське, Ходжамушкентське, Каттасойське та Даханасойське.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Путешествие в Заамин 14-15 января 2012 года: Заамин - Дугаба - Урикли. www.orient-tracking.com. Процитовано 6 липня 2024.
  2. Том_1_основні_2022 (PDF).