Туркестанський хребет
Туркестанський хребет
| ||||
Країна | Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан | |||
---|---|---|---|---|
Довжина | 340 км | |||
Найвища точка | ||||
- координати | 39°35′ пн. ш. 69°45′ сх. д. / 39.583° пн. ш. 69.750° сх. д. | |||
- висота | 5621 м | |||
Туркестанський хребет у Вікісховищі |
Туркестанський хребет — гірський хребет Гісаро-Алайської системи в Центральній Азії.
Хребет простягнувся від гірського вузла Матча на сході (звідси також розходяться Алайський та Зеравшанський хребти) до Самаркандської оази на заході, обмежує з півдня Ферганську долину та Голодний степ. Довжина 340 км, висоти до 5509 м, в найсхіднішій частині до 5621 м.
В західній частині від Туркестанського хребта відгалужується у північно-західному напрямку хребет Мальгузар, межа з яким проходить по долині річки Заамінсу та перевалу Гуралаш, що веде з долини Заамінсу в долину річки Санзар . Верхня течія останньої спершу має широтне спрямування та відділяє найзахіднішу частину Туркестанського хребта, що носить назву Чумрактау, від хребта Мальгузар.[1][2]
Через перевал Шахрістан (3378 м) проходить автомобільний тракт Худжанд — Душанбе.
Складається з різноманітних піщано-глинистих порід крейдової і третинної систем; подекуди виходять на поверхню палеозойські відклади; в області головного підняття виступають кристалічні породи та метаморфічні сланці;
У передгір'ях до 1500 м — напівпустельна і степова рослинність, на висоті 1500—2000 м — злакові луки та ліси з арчі, які вище (3000 м) переходять в альпійські луки.
Південний схил хребта обернений до витягнутої в широтному напрямку долини річки Зеравшан (відділяє Туркестанський хребет від Зеравшанського).
Північний схил хребта дренують, зокрема, такі річки як Басманда, Каттасой , Шахристансай, Ходжимушкентсай, Заамінсу і численні ліві притоки Санзару, що належать до лівобережної частини сточища Сирдар'ї (втім, наразі Каттасой, Шахристансай, Ходжимушкентсай та Заамінсу повністю розбираються для господарських потреб). За рахунок стоку з північного схилу наповнюються такі водосховища, як Заамінське, Ходжамушкентське, Каттасойське та Даханасойське.
- ↑ Путешествие в Заамин 14-15 января 2012 года: Заамин - Дугаба - Урикли. www.orient-tracking.com. Процитовано 6 липня 2024.
- ↑ Том_1_основні_2022 (PDF).
Це незавершена стаття з географії Киргизстану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття з географії Таджикистану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття з географії Узбекистану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Ця стаття не містить посилань на джерела. (серпень 2012) |