Фармацевтичний патент
 |
| Патентне право |
|---|
| Об'єкти патентування |
| Винахід • Корисна модель • Промисловий зразок • Селекційне досягнення • Патент на програмне забезпечення • Біологічний патент • Генетичний патент • Патент на бізнес-метод • Податковий патент • Фармацевтичний патент |
| Охоронні документи |
| Патент • Авторське свідоцтво |
| Патентні законодавства різних країн |
| Патентне право України • Патентне право Росії • Патентне право США • Патентне право Китаю • Патентне право Білорусі • Патентне право Казахстану • Патентне право Німеччини |
| Міжнародні договори і конвенції |
| Паризька конвенція 1883 року • Договір про патентну кооперацію • Євразійська патентна конвенція • Європейська патентна конвенція • Договір про патентне право |
| Патентні відомства і організації |
| Всесвітня організація інтелектуальної власності • Державна служба інтелектуальної власності України • Європейська патентна організація • Євразійська патентна організація |
| Інше |
| Історія патентного права • Патентний повірений • Критика патентів • Відкритий патент |
Хімічний чи фармацевтичний патент — патент на винахід у хімічній чи фармацевтичній індустрії. У більшості юрисдикцій практично не існує різниці в процедурі отримання хімічного чи будь-якого іншого патенту. Хімічний патент не є особливим типом патенту.
До фармацевтичної індустрії патентного захисту лікарських засобів приділяється особлива увага, так як вони можуть бути легко скопійовані чи імітовані (шляхом аналізу фармацевтичної субстанції), а також через значні затрати на НДДКР та високих ризиків, зв'язаних з розробкою нового препарату[1][2][3].
Хімічні патенти відрізняються від інших тим, що в них можуть використовуватися структури Маркуша, названі в честь винахідника Юджина Маркуша, котрий у 1925 році виграв справу з поводу використання таких структур у патентних заявках[4].
Структури Маркуша являють собою формулу, в якій включені один чи декілька замісників. Структура Маркуша не вказує ні на яку конкретну сполуку, їй може відповідати дуже велика кількість сполучень[5][6].
- ↑ Oliver Gassmann, Gerrit Reepmeyer, Maximilian von Zedtwitz. Leading Pharmaceutical Innovation: Trends and Drivers for Growth in the Pharmaceutical Industry. — Springer, 2008. — P. 133-134. — ISBN 3540776354.
- ↑ Frederic M. Scherer. The economics of human gene patents : [арх. 25 квітня 2012] : [англ.] // Academic Medicine. — 2002. — Vol. 12, no. 77. — С. 1348-1367. — PMID 12480645.
- ↑ Європейська комісія. Pharmaceutical Sector Inquiry, Preliminary Report (DG Competition Staff Working Paper). — 2008. Архівовано з джерела 26 серпня 2020. Процитовано 18 лютого 2014.
- ↑ Міністерство торгівлі США. Decisions of Commissioner of Patents and U.S. courts in patent and trademark and copyright cases. — United States Government Printing Office, 1926. — 126 с.
- ↑ Lucille J. Brown. The Markush Challenge : [англ.] // Journal of Chemical Information and Computer Sciences. — Американське хімічне товариство, 1991. — Vol. 31, no. 1. — С. 2-4. — DOI:10.1021/ci00001a001.
- ↑ О.В.Челышева. Патенты на химические соединения: объем прав и их нарушение. — ИНФРА-М, 1996. — 64 с. — 2000 прим. — ISBN 5-86225-302-5.