Ференц Оршош
| Ференц Оршош | |
|---|---|
 | |
| Народився | 22 серпня 1879[1] Тімішоара, Румунія |
| Помер | 25 липня 1962 (82 роки) Майнц, ФРН |
| Країна |  Угорщина |
| Діяльність | судово-медичний експерт, викладач університету |
| Знання мов | угорська і німецька |
| Заклад | Будапештський університет, Майнцький університет і Дебреценський університет |
| Учасник | Перша світова війна |
| Членство | Угорська академія наук і Леопольдина |
Ференц Оршош (угор. Orsós Ferenc, 22 серпня 1879, Тімішоара — 25 липень 1962 Майнц) — угорський патологоанатом, один з дванадцяти лікарів Міжнародної комісії, спрямованої німцями в квітні 1943 року для розслідування скоєного в Катині злочину.
Ференц Оршош народився в 1879 році в місті Тімішоара в Трансільванії. Навчався на медика в Будапешті, потім працював в місті Печ. Під час Першої світової війни був полоненим в Росії. Після закінчення війни став директором відділу судової медицини в Будапештському університеті. З 1928 року член Угорської Академії Наук .
Заснував організацію медиків Угорщини («Magyar Orvosok Nemzeti Egyesülete, MONE»). Як голова MONE він вимагав відлучати євреїв від професії лікарів і здійснювати антисемітські заходи в Угорщині. У 1941 році виступав за те, щоб за прикладом німецького расового законодавства, яке діяло і в Угорщині, були заборонені шлюби між угорцями та євреями; угорцями і циганами. Після німецької окупації Угорщини керовані Оршошом організації лікарів видавали угорських лікарів єврейського походження і давали згоду на їхню висилку[2] .
До 1943 року виконав тисячі судово-медичних експертиз і розробив метод визначення часу смерті. У Катині брав участь у розтині убитих польських офіцерів і був одним з тих, хто підписався під підсумковим протоколом, де встановлювалося, що вбивства були скоєні навесні 1940 року. Виконував там також роль одного з перекладачів, з огляду на його знання російської мови.
У 1952 році, разом з Хельге Трамсеном і Вінченцо Маріо Пальміері, брав участь в слуханнях Комісії Конгресу США з катинської справи[3] .
У 1943 році разом з доктором Александру Біркле взяв участь в дослідженні німцями місць масових поховань в Вінниці.
У грудні 1944 році, з побоювання перед наближенням радянської армії, втік в Німеччину. З 1946 році проживав в Західному Берліні, в 1962 році помер в Майнці. Був заочно засуджений в Угорщині народним судом[2] .
- ↑ Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
- ↑ а б см.: Istvan Deák, «Missjudgment at Nuremberg»
- ↑ US Congress Hearings on Katyn War Crime (англ.). Архів оригіналу за 11 серпня 2012. Процитовано 23 марта 2010.
- Jessen Anna Elisabeth: Kraniet fra Katyn. Beretning om massakren i 1940. Høst & Søn, Kopenhaga 2008. ISBN 978-87-638-0703-6
- Magyar Életrajzi Lexicon [Архівовано 20 січня 2016 у Wayback Machine.] (Коротка біографія)
- Pamiętam. Katyń 1940
- Missjudgment at Nuremberg [Архівовано 30 серпня 2008 у Wayback Machine.]