Нюрнберзькі расові закони — два расистські (в першу чергу антиєврейські) законодавчі акти («основні закони») — Закон про громадянина Рейху (нім.Reichsbürgergesetz) та Закон про охорону німецької крові і німецької честі (нім.Gesetz zum Schutze des deutschen Blutes und der deutschen Ehre), проголошені з ініціативи Адольфа Гітлера15 вересня1935 року на з'їзді Націонал-соціалістичної партії в Нюрнбергу, відповідно до таємної програми (1920) року та одноголосно прийняті сесією рейхстагу, спеціально скликаної в Нюрнберзі з нагоди з'їзду партії. Початково Нюрнберзькі расові закони стосувалися тільки євреїв. Пізніше німецькі націонал-соціалісти поширили дію Нюрнберзьких расових законів на циган, темношкірих та представників деяких інших народів.[1]
Згідно зі статтею другою «Закону про громадянина Рейху», громадянином Рейху може бути лише той, хто володіє «німецькою або спорідненої до неї кров'ю і хто своєю поведінкою доводить бажання і здатність віддано служити німецькому народові і рейху». Таке формулювання фактично означала позбавлення німецького громадянства, в першу чергу, євреїв та циган. Найбільш пильну увагу при створенні і виконанні цих законів приділялася євреям. Так, «Закон про охорону німецької крові і німецької честі» серед ряду заборон забороняв як «осквернення раси» шлюб і позашлюбне співжиття між євреями і «громадянами німецької чи спорідненої їй крові», наймання євреями домашньої прислуги з жінок «німецької або спорідненої їй крові» молодше 45 років, а також вивішування євреями національного або імперського прапорів та використання тканин подібною забарвлення. Порушення закону тягло кримінальне переслідування. Слід зауважити, що право євреїв на носіння національного одягу було під охороною держави (наприклад пункт 4.2 Закону про захист німецької крові і німецької честі), і не декларувалося окремо для інших національностей.
Закон про захист німецької крові і німецької честі
«Повні свідомістю того, що чистота німецької крові є запорукою існування німецького народу, а також непохитною рішучістю гарантувати існування німецької нації в усі часи, рейхстаг одностайно прийняв публікуються нижче закони»
1.1 Шлюби між євреями і державними підданими німецької або спорідненої крові заборонені. Укладенні всупереч цим законом шлюби не мають юридичної сили, навіть якщо вони оформлені в обхід цього закону за межами Німеччини.
1.2 Процедура анулювання такого шлюбу може бути здійснена тільки державним прокурором.
2. Статевий зв'язок між євреями і державними підданими німецької або спорідненої крові заборонена. 3. Євреїям забороняється наймати на роботу до себе в будинок жінок — державних підданих німецької або спорідненої крові, які не досягли 45 років. 4.1 Євреям заборонено вивішувати прапор Рейху як національний прапор, а також використовувати кольори Рейху для інших цілей.
4.2 Євреям дозволено носіння одягу єврейських кольорів. Це право охороняється державою.
5.1 Кожен, хто порушить заборону, встановлену в п.1, буде покараний тюремним ув'язненням в один рік і примусовими роботами.
5.2. Особа чоловічої статі, яка порушила заборону, встановлену в п.2, буде покарана тюремним ув'язненням без примусових робіт.
5.3. Кожен, хто порушить вказівки 3 і 4, буде покараний тюремним ув'язненням терміном до одного року і штрафом або однієї з цих мір покарання.
Так як в Нюрнберзьких законах не визначалося поняття «єврей», постановою від 14 листопада того ж 1935 була прийнята поправка до Закону про громадянство Рейху [2] :
4.
(1) Єврей не може бути громадянином Рейху. Він не має права голосувати з питань, що стосуються політики. Він не може займати громадські посади (…) 5. (1) Євреєм вважається той, у кого троє з батьків його батьків були чистокровними євреями. (2) Євреєм вважається також людина, яка народилася в змішаному шлюбі, підданий держави, що походить від двох чистокровних євреїв — батьків його батьків, якщо він:
А) в момент видання закону належить до юдейської громади або був прийнятий в неї пізніше;
Б) в момент видання закону був одружений з євреєм або вступив в такий шлюб пізніше;
В) походить із змішаної родини, описаної в підпункті 1, зареєстрованої після того, як був прийнятий Закон про захист німецької крові і німецької честі від 15 вересня 1935 роки;
Г) є позашлюбним дитиною, одним з батьків якого був єврей. [2]
Тим самим, були встановлені категорії євреїв і «осіб з домішкою єврейської крові», введено поняття «неарієць». Ця постанова замінило так званий «арійський параграф» (квітень 1933 р), що діяв раніше антиєврейського законодавства. Відповідно до цієї директиви, євреями вважалися тільки ті, хто мав, як мінімум, трьох єврейських дідусів-бабусь. «Половинки» вважалися євреями тільки в тому випадку, якщо сповідували юдаїзм або самі вступили в шлюб з євреєм, тобто зробили свідомий крок в сторону єврейського народу. «Четвертинки» ж євреями не вважалися. Вони піддавалися обмеженням, але зберігали повноцінне громадянство.[2]
Нюрнберзькі закони послідовно здійснювали ізоляцію євреїв за расовою ознакою. Значною частиною німецького суспільства і самих євреїв спочатку Нюрнберзькі закони сприймалися як юридичне обґрунтування подальшого проживання євреїв в Німеччині. Однак подальші постанови (останнє від 1 липня1943 року) закрили євреям доступ майже до всіх посад і професій, обмежили свободу їх пересування і ввели в їх посвідченні особи обов'язкову відмітку «єврей». Тим самим, євреї були поставлені поза законом, відданих на свавілля поліції, що стало прелюдією до «остаточного вирішення».
Згодом, правила щодо напівкровок (нім.Mischlinge) були посилені. У протоколі Ванзейської конференції записано:
«до цих полукровок 1-го ступеня існує особливе ставлення з боку вищих інстанцій партії і держави. Кожен подібний випадок повинен перевірятися індивідуально, і рішення повинне бути максимально несприятливим для напівкровки. Попередньою умовою, що враховуються при отриманні ними особливого дозволу, будуть завжди заслуги самого напівкровки — не заслуга його батьків або дружини німецької крові»
У деяких випадках (які мають «неповноцінний зовнішній вигляд з расової точки зору ») в євреї навіть зараховувалися напівкровки 2-го ступеня («четвертиники»). Але всі ці випадки вирішувалися індивідуально, а Нюрнберзькі закони змінені не були.
.svg){kind=small}
