Фриз Микола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Фриз
 Сотник
Загальна інформація
Народження7 грудня 1914(1914-12-07)
с. Залокоть, Дрогобицький район, Львівська область
Смерть26 лютого 1969(1969-02-26) (54 роки)
м. Йонкерс, США США
Псевдо«Вернигора»
Військова служба
Приналежність Українська держава (1941)
ОУН
Вид ЗС УПА
Командування
тереновий провідник ЗЧ ОУН у Франції

Мико́ла Фриз (псевдо: «Верни́гора» (нар. 1914, Залокоть, Австро-Угорщина нині Дрогобицький район, Львівська область — пом. 1969, Йонкерс, США) — діяч ОУН, командир УПА, керівник пропаганди на Лемківщині.

Життєпис

[ред. | ред. код]
(м. Регенсбург, 3.03.1948). Зліва направо: Микола Фриз («Вернигора»)Петро Миколенко («Байда»), Михайло Озимко (“Залізняк”), Роман Боднар («Сагайдачний»), Михайло Борис («Жан»)Модест Ріпецький («Горислав»), Степан Ґоляш («Мар»)Михайло Дуда («Громенко»), Зиновій Соколюк (“Семенів”).

Микола Фриз народився 1914 року в селі Залокоть, нині Дрогобицького району Львівської області[1].

Закінчивши в рідному селі початкову школу, вчився в Українській гімназії в Дрогобичі. 1932 року став членом юнацтва ОУН. Успішно здавши 1934 року матуру, вступив до Духовної семінарії в Перемишлі. Успішно закінчив її в травні 1939 року. Після цього був висвячений на диякона. Того року був покликаний до обласного проводу ОУН на пост референта Юнацтва ОУН.

У 1943—1944 роках працював директором дівочої бурси в Ліську і продовжував підпільну працю в ОУН, особливо серед інтелігенції повіту.

Від липня 1944 року як окружний референт пропаганди під псевдонімом «Вернигора» проводив виховну роботу серед новоорганізованих сотень УПА. Того ж року одружився з Катериною Білани із Волі Матіяшової.

У травні 1945 року призначений референтом пропаганди надрайону «Бескид», який охоплював усю Лемківщину.

1947 року сотник Вернигора перейшов із групою бандерівців на Захід. Їздив різними країнами з доповідями про український визвольний рух та працював у Проводі ЗЧ ОУН.

1948 року нелегально перейшов кордон Франції, де став провідним діячем ОУРФ, а також крайовим провідником ОУН у Франції (1948—1961 роки). Одночасно займався виданням часопису «Українець».

Більшовицька агентура весь час вела підступну роботу проти Вернигори. 1967 року із дружиною, дочкою Богданою і трьома синами Володимиром, Ігорем і Михайлом емігрував до США і поселився в Йонкерсі біля Нью-Йорку.

Микола активно включився в суспільно-громадське життя, працюючи в фармацевтичній фірмі. 1969 року несподівано помер на 54-му році життя. Похований на цвинтарі Ґейт оф Гевен у Гановер, Нью-Джерсі.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Улітку 2002 року в селі Залокоть відкрито пам'ятник Миколі Фризу. На відкриття приїхав із Йонкерса син Ігор із мамою — дружиною Миколи Фриза.

Праці

[ред. | ред. код]
  • Микола Вернигора. «Про рейди УПА» // УПА в світлі документів з боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу. 1942—1950. — Видання Закордонних Частин Організації Українських Націоналістів, 1957. — Т. 1. — С. 67—76.

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Дайджест «Видатні постаті Дрогобиччини» Військові діячі. Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 2 жовтня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]