Фрі-джаз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Фрі-джаз (англ. free jazz) — течія сучасного джазу, що з'явилась у 1960-х роках.

Походження[ред. | ред. код]

Назва походить від назви платівки Орнетта Колмена Free Jazz, записаної 21 грудня 1960 року. Власне Орнетт Колмен і вважається відкривачем фрі-джазу.

Представники[ред. | ред. код]

Серед представників: Джон Колтрейн (початково починав у стилі хард боп, пізніше, після випуску у 1965 році платівки Ascension, і до смерті (1967), був одним з провідних артистів фрі-джазу, а багатьма критиками і фанатами вважався найяскравішим джазменом взагалі), Дон Черрі, Арчі Шепп, Сесіл Тейлор, Альберт Айлер, Петер Брьотцман, Тео Йоргенсмен, Сан Ра.

Тепер фрі-джаз став визнаним і популярним джазовим напрямком. Фрі-джаз підготував появу авангардного джазу, зокрема в творчості Еріка Долфі, Чарльза Мінгуса, музикантів з кругу AACM. перетворені елементи фрі-джазу присутні у пост-колмановському harmolodic (напр. Р.Ш Джексон[en]), або фанкової музики M-Base, започаткованої Стівом Колменом.

Значний вплив фрі-джаз справив на авангардний рок (Soft Machine, Френк Заппа, Captain Beefheart and His Magic Band, Gong, Fred Frith, King Crimson, Henry Cow та інші).

Особливості[ред. | ред. код]

Фрі джаз характеризується повною свободою в гармонії, колективною імпровізацією, значною інтенсивністю вираження, поліритмією, включенням впливів етнічної музики різних країв, розширенням палітри музичних звуків до скрипів і шумів.

Тема у фріджазовому творі звичайно включає лише кілька нот. Імпровізації не будуються за здалегідь вибудованим планом чи гармонічною послідовністю. Також не використовуються лади або тональні центри, які є орієнтирами для імпровізації в класичному джазі. Замість чіткого метру, у фрі-джазі виступає пульс, що підпорядковує перехресні ритми ударних та інших інструментів.

Попри поширену думку, фрі-джаз не має нічого спільного з музичним хаосом. Він вимагає від музикантів віртуозної майстерності, досконалого порозуміння, глибокого знання кожного елементу джазу. Для слухача сприйняття фрі-джазу є пригодою, де вони стають свідками народження і розвитку живого, неповторного твору.

Знакові платівки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Ефим Барбан Чёрная музыка, белая свобода. Музыка и восприятие авангардного джаза. — самиздат, 1977; Санкт-Петербург: Композитор, 2007.(рос.)
  • Андрей Горохов. Музпросвет. — Москва: Флюид, 2010. — С. 23-39 (Фри-джаз)(рос.)
  • Iain Anderson, This Is Our Music: Free Jazz, the Sixties, and American Culture, University of Pennsylvania Press, 2007.(англ.)
  • Philippe Carles, Jean-Louis Comolli, Free Jazz, Black Power, Editions Champ Libre, 1971.(фр.)
  • Todd S. Jenkins, Free Jazz and Free Improvisation: An Encyclopedia, 2 vols., Greenwood Press, 2004.(англ.)
  • David Keenan, "Fire Music", in Rob Young (ed.), The Wire Primers: A Guide to Modern Music, London: Verso, 2009, pp. 137-145.(англ.)