Фрідріх Голльвіцер

Фрідріх Голльвіцер
нім. Friedrich Gollwitzer
Голльвіцер — крайній праворуч (28 червня 1944).
Народився	27 квітня 1889(1889-04-27) Bullenheimd, Іппесгайм, Нойштадт-на-Айші–Бад-Віндсгайм, Середня Франконія, Баварське королівство, Німецький Райх
Помер	25 березня 1977(1977-03-25) (87 років) Амберґ, Верхній Пфальц, Баварія, Німеччина
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Роки активності	з 1908
Військове звання	генерал від інфантерії
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Золотий німецький хрест Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Медаль принца-регента Луїтпольда Орден «За військові заслуги» 4-го класу (Баварія) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медіафайли у Вікісховищі

Фрідріх Голльвіцер (нім. Friedrich Gollwitzer; 27 квітня 1889, Булленгайм — 25 березня 1977, Амберг) — німецький воєначальник, генерал піхоти вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

1 серпня 1908 року вступив на службу в Баварську армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений у рейхсвері.

З 2 лютого 1940 по 10 березня 1943 року — командир 88-ї піхотної дивізії. Учасник Французької кампанії і німецько-радянської війни. З 22 березня 1943 року — командир 53-го армійського корпусу. Під час операції «Багратіон» 28 червня 1944 року взятий у полон радянськими військами. Визволений 6 жовтня 1955 року.

Звання

• Фанен-юнкер (1 серпня 1908)
• Фанен-юнкер-унтерофіцер (1 листопада 1908)
• Фенріх (12 березня 1909)
• Лейтенант (23 жовтня 1910)
• Оберлейтенант (1 червня 1915)
• Гауптман (18 серпня 1918)
• Майор (1 березня 1930)
• Оберстлейтенант (1 квітня 1934)
• Оберст (1 січня 1936)
• Генерал-майор (1 жовтня 1939)
• Генерал-лейтенант (1 жовтня 1941)
• Генерал піхоти (20 січня 1944)

Нагороди

• Бронзова ювілейна медаль для іноземців (Австро-Угорщина) (2 грудня 1908)
• Медаль принца-регента Луїтпольда (3 березня 1911)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (12 березня 1915)
  • 1-го класу (17 жовтня 1916)
• Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами (29 квітня 1915)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (1 лютого 1935)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) (21 жовтня 1936) — отримав 4 медалі одночасно.
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Німецький хрест в золоті (25 січня 1943)
• Лицарський хрест Залізного хреста (8 лютого 1943)

Література

• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
• Dermot Bradley (Hrsg.), Karl-Friedrich Hildebrand, Markus Rövekamp: Die Generale des Heeres 1921—1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 4: Fleck–Gyldenfeldt. Biblio Verlag, Osnabrück 1996, ISBN 3-7648-2488-3, S. 349—351.
• Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 342.