Х-15
| Х-15 | |
 | |
| Кодове позначення НАТО | Kickback |
|---|---|
| Країна походження |
 СРСР |
| Виробник | МКБ «Радуга» |
| Тип системи наведення | інерціальна навігація |
| Розробник | Igor Seleznyovd |
| Конструктор | Igor Seleznyovd |
| Дата/час прийняття в експлуатацію | 1988 |
 Х-15 у Вікісховищі | |
Х-15 або РКВ-15 (НАТО: AS-16 Kickback) — радянська аеробалістична ракета класу «повітря-поверхня». Розроблялася з початку 1970-х у МКБ «Радуга», у 1980 році прийнята на озброєння. Літаками-носіями ракети були стратегічні бомбардувальники Ту-22М3, Ту-95МС6, Ту-160. Для підвіски ракет у вантажному відсіку літака монтувалася барабанна установка. Спочатку розроблена як протидіюча ядерна ракета повітря-поверхня, подібна до AGM-69 SRAM Повітряних сил США, а потім з'явилися версії зі звичайними боєголовками.
Ракета після запуску з носія летить балістичною траєкторією до висоти близько 40 км, а потім пікірує на ціль, розганяючись до швидкості 5 Мах. Ракета призначалася для застосування проти стратегічно важливих стаціонарних наземних цілей із заздалегідь відомими координатами.
Станом на початок 2019 року було невідомо, чи перебуває Х-15 на озброєнні, і ходили чутки, що ракету зняли з експлуатації або поставили на зберігання.[1]
Розробка[ред. | ред. код]
У 1967 році МКБ «Радуга» розпочало розробку Х-2000 як заміну важкої протикорабельної ракети Х-22 (AS-4 Kitchen).[2] Розробка Х-15 почалася, очевидно, на початку 1970-х років.[3] Витонченість конструкції зробила ракету придатною для інших ролей, і версія з ядерним боєприпасом була розроблена в тандемі з варіантом зі звичайним озброєнням.[2] Модернізація, що розроблялася, була скасована в 1991 році, але експерти в 1998 році припускали, що модернізована Х-15 може бути встановлена на тактичні літаки Су-35.[3]
Дизайн[ред. | ред. код]
Х-15 піднімається на висоту близько 40 000 м, а потім пікірує на ціль, розганяючись до швидкості приблизно 5 Мах[2]
Операційна історія[ред. | ред. код]
На озброєння надійшла у 1980 році. Ракету можуть нести Ту-95МС-6, Ту-22М3, Ту-160, Су-33, Су-34.[4]
Варіанти[ред. | ред. код]
- Х-15 (РКВ-15) — оригінальний варіант з ядерною боєголовкою та інерційним наведенням
- Х-15П — пасивна ГСН для протирадіолокаційного застосування
- Х-15С — активна радіолокаційна ГСН для протикорабельного використання[2]
Оператори[ред. | ред. код]
Поточний[ред. | ред. код]
Колишній[ред. | ред. код]
СРСР — передана державам-наступникам
Подібна зброя[ред. | ред. код]
- Х-47М2 «Кинджал» — російський гіперзвуковий ракетний комплекс
- КСР-5 — важка протиповерхня ракета, що несеться під крилами Ту-22М
- AGM-69 SRAM — 1000 кг американської ракети до 170 км дальності
Фотогалерея[ред. | ред. код]
-
Х-15 ззаду -
Профіль місії
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Kristensen, Hans M.; Korda, Matt (4 березня 2019). Russian nuclear forces, 2019. Bulletin of the Atomic Scientists. 75 (2): 73—84. Bibcode:2019BuAtS..75b..73K. doi:10.1080/00963402.2019.1580891.
- ↑ а б в г Kh-15, RKV-15 (AS-16 'Kickback'), Jane's Air-Launched Weapons, 1 серпня 2008, архів оригіналу за 18 жовтня 2019, процитовано 3 лютого 2009
- ↑ а б Kh-15 (AS-16 'Kickback'/RKV-15), Jane's Strategic Weapon Systems, 2 вересня 2008, архів оригіналу за 18 жовтня 2019, процитовано 6 лютого 2009
- ↑ АО "Корпорация Тактическое Ракетное Вооружение". Архів оригіналу за 6 серпня 2014. Процитовано 25 серпня 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Широкорад, А. Б. История авиационного вооружения. Краткий очерк / Под общей ред. А. Е. Тараса. — Минск: Харвест, 1999. — 560 с. — (Библиотека военной истории). — 11 000 экз. — ISBN 985-433-695-6.
- Марковский В., Перов К. Ракеты типа Х-15 // Авиация и космонавтика. — 2005. — № 9. — С. 38-43. — ISSN 1682-7759.
- Марковский В., Перов К. Советские авиационные крылатые ракеты // М-Хобби. — Экспринт, 2004. — № 9. — С. 28-32. — ISSN 0236-0586.
- Gordon, Yefim (2004). Soviet/Russian Aircraft Weapons Since World War Two. Hinckley, England: Midland Publishing. ISBN 1-85780-188-1.
- Healey, John K. (January–February 2004). Retired Warriors: 'Cold War' Bomber Legacy. Air Enthusiast. № 109. с. 75—79. ISSN 0143-5450.
