Ту-160

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ту-160
Tupolev Tu-160 in 1997.jpg
Ту-160
Призначення: Стратегічний бомбардувальник
Перший політ: 18 грудня 1981 р
Прийнятий на озброєння: 23 квітня 1987 р
Знятий з озброєння: в СРСР СРСР - 26 грудня 1991 (СРСР офіційно припинив існування)
Україна Україна — передані Росії, утилізовані, один екземпляр - музейний експонат
Період використання: 1987 - донині
На озброєнні у: Росія Росія
Розробник: Казанське авіаційне виробниче об'єднання імені С.П. Горбунова і КБ Туполєва
Виробник: КБ Туполев, СРСР
Всього збудовано: 35
Вартість одиниці: 250 мільйонів $
Модифікації: Ту-160В, Ту-160 НК, Ту-160М, Ту-160П, Ту-160ПП, Ту-160К, Ту-160СК
Конструктор: Туполєв Андрій Миколайович
Екіпаж: 4 особи
Максимальна швидкість (МШ): 2200 км/год
Бойовий радіус: 6000 км
Дальність польоту: 12300 км
Дальність польоту з ППБ: (Підвісний паливний бак — ППБ) км
Практична стеля: 15000 м
Швидкопідйомність: 70-73 м/с
Довжина: 54,1 м
Висота: 13,1 м
Розмах крила: 55,7/35,6 м
Площа крила: 232 м²
Кут стрілоподібності крила по лінії ¼ хорд: 90°
Шасі: триколісне з носовою стійкою, носова стійка прибирається по польоту, основні - у фюзеляж у напрямку до нього
Споряджений: 267600 кг
Двигуни: ТРДДФ НК-32
Тяга (потужність): 4 x 25000 кгс
Внутрішнє бомбове навантаження: Термоядерні і звичайні бомби, міни кг
Керовані ракети: 2 барабанні ПП з 6 СКР Х-55 та Х-55М
2 барабанні ПП з 12 КР малої дальності Х-15 КАБ різних типів до КАБ-1500

Ту-160 (за кодифікацією НАТО: Blackjack) — надзвуковий стратегічний бомбардувальник-ракетоносець зі змінною стрілоподібністю крила. Зараз є найпотужнішим надзвуковим бойовим літаком у світі. Перебував на озброєнні СРСР (з розташуванням у РРФСР та УРСР), зараз — Росії. В Україні є один музейний експонат — у Полтавському музеї дальньої авіації. Від пілотів отримав назву — «Білий лебідь».[1]

Історія[ред. | ред. код]

На початку 1960-х у СРСР не було стратегічної авіації, що могла б подолати опір систем ППО НАТО та США того часу. Початок робіт над новим багаторежимним стратегічним літаком можна віднести до 1967, коли над ним почали роботу ДКБ Сухого та ОКБ Мясіщева. Були поставлені вимоги створити літак-носій, що мав високі льотні характеристики. Наприклад, крейсерська швидкість визначалась як 3200-3500 км/год на висоті 18000 м, дальність перельоту на такому режимі визначалась у межах 11000-13000 км, дальність перельоту на великій висоті на дозвуковій швидкості та при поверхні землі становила 16000-18000 км та 11000-13000 км. Ударне озброєння визначалось як змінне та включало в собі ракети повітряного базування, а також вільнопадаючі та кориговані бомби різних типів та призначення, сумарна маса бойового завантаження досягала 45 тонн.

До 1970 підготовлено проекти від обох ОКБ. Вони пропонували чотиридвигунні літаки із крилом змінної стрілоподібності, проте різних схем. Із зміною у 1969 ВПС проектного завдання, з 1970 у роботу включилось ОКБ Туполєва. Першочергово спеціалістами ОКБ було відкинуто варіант із змінною стрілоподібністю крила. У 1972, після розгляду трьох проектів, найкращою була визнана схема ОКБ Мясіщева (роботу ДКБ Сухого зняли з конкурсу через побоювання керівництва щодо перепрофілювання КБ з штурмової на важку авіацію), однак, оскільки ОКБ Туполєва мало досвід з розробки літаків подібних розмірів, всі матеріали вирішено передати у ОКБ Туполєва. Проте там відхилили запропоновану документацію та знову включились у роботу з проектування літака, тепер у варіанті із змінною стрілоподібністю крила, варіанти компонування із фіксованим крилом більше до розгляду не приймались.

Літак «Ту-160» здійснив свій перший політ 18 грудня 1981.

Історія Ту-160 у Повітряних Силах України[ред. | ред. код]

Перші серійні машини надійшли у 184 Гвардійський Полтавсько-Берлінський Червонопрапорний ВБАП, що базувався у Прилуках Чернігівської області, 25 квітня 1987. Це була група з двох Ту-160. Один з літаків належав до дослідної другої серії, а другий був головним у військовій серії.

У 1991 на авіабазі у Прилуках в УРСР було угруповання з 19 літаків «Ту-160». Після розпаду СРСР літаки перейшли до Повітряних Сил України. Проте, стратегічна авіація не відповідала військовій доктрині України і тому в 1999 8 літаків «Ту-160» віддали росіянам «за газ». Ще 9 літаків було утилізовано, один літак «Ту-160» залишився в місті Полтаві в музеї Дальньої авіації.

Сучасний стан[ред. | ред. код]

Випробний політ Ту-160М в небі над Казанню недалеко від аеродрома Борисоглібське Казанського авіаційного заводу — 27 серпня 2016

19 вересня 2020 два Ту-160 встановили світовий рекорд по дальності та тривалості безпосадочного польоту для літаків даного класу. Пілоти ПКС Росії перебували в повітрі понад 25 годин, подолавши понад 20 000 км. Політ проходив в повітряному просторі над нейтральними водами акваторій центральної частини Північного Льодовитого океану, Тихого океану, Карського, Лаптєвих, Східно-Сибірського, Чукотського, Баренцева морів[2].

У березні 2021 року у Росії заявили про завершення заводських випробувань стратегічного ракетоносця-бомбардувальника Ту-160М. Перший дослідний Ту-160М злетів у повітря 2 лютого 2020 року, літак створений шляхом модернізації стройового Ту-160 до Ту-160М. Заплановано модернізувати під цю версію решту російських бомбардувальників (15 шт.)[3][4]. Основна відмінність це нові двигуни серії НК-32, а також збільшений спектр озброєння. У Росії заявлено, що ці двигуни покращать технічні характеристики, які дозволять збільшити дальність польоту на 1 тисяч км.[5] Також на Ту-160М встановлюється нове пілотажно-навігаційне обладнання, бортовий комплекс зв’язку, система управління, станція радіолокації та комплекс радіоелектронної протидії.[4]

Літак Ту-160М2 (так деякі джерела називають виготовлені з нуля модернізовані літаки, на відміну від допрацьованих стройових літаків — Ту-160М) з модернізованими двигунами НК-32-02 (дальність польоту до 15 тисяч км), системами управління, навігації, управління озброєнням – на принципово новій (цифровій) технологічній базі.[6]

Бойове застосування[ред. | ред. код]

Інтервенція Росії в Сирію[ред. | ред. код]

Наразі відомо про застосування літаків під час бойових дій на території Сирії у 2015[7].

(2022; ВПС Російської Федерації)

Оператори[ред. | ред. код]

Сучасні[ред. | ред. код]

  •  Росія станом на 2017 у складі повітряно-космічних сил Росії перебувало 16 літаків Ту-160

Колишні[ред. | ред. код]

  •  СРСР до 1991 виготовили 35 літаків Ту-160 (27 серійних та 8 прототипів)
  •  Україна після розпаду СРСР Україна отримала у спадок 19 літаків Ту-160. У 1999 р. 8 літаків віддали росіянам «за газ». Ще 9 літаків було утилізовано, один літак «Ту-160» залишився в місті Полтаві в музеї Дальньої авіації.

Відновлення виробництва[ред. | ред. код]

Замовлення[ред. | ред. код]

25 січня 2018 Міністерство оборони РФ підписало в Казані з ПАТ «Туполев» контракт вартістю 160 млрд рублів на будівництво до 2027 десяти нових бомбардувальників Ту-160М2 (намічено мати 30 од.).[8]

Перший політ першого з них запланований на 2021 з початком поставок у 2023[5].

20 грудня 2020 МО РФ подало в суд на ПАТ «Туполев» через зрив строків виконання програми дослідно-конструкторських робіт під шифром «70М 506». «Виріб 70М» – це позначення в російській документації програми глибокої модернізації Ту-160М. Інформація стала публічною після публікації «Туполєвим» звіту за 4-ий квартал. [9]

Процес виробництва[ред. | ред. код]

Будівництво літака відбувається на Казанському авіаційному заводі імені С. П. Горбунова, що є філією ПАТ «Туполєв». Ракетоносець зберіг зовнішній вигляд, але створювався на новій технологічній базі. Для цього бомбардувальника виготовляють нову серію двигунів НК-32, які дозволять збільшити дальність польоту на тисячу кілометрів.

Для відтворення виробництва бомбардувальника було відновлено технологію вакуумного зварювання титанових виробів, відновлено виробництво агрегатів планера літака, сформовано кооперацію підприємств промисловості в галузі металургії, авіабудування, машинобудування та приладобудування.

У рамках виконання програми за державним контрактом було оцифровано конструкторську документацію на літак Ту-160М.

На початку вересня 2021 року були поширені фотографії будівництва першого корпусу літака[5].

Перший політ[ред. | ред. код]

12 січня 2022 з аеродрому Казанського авіаційного заводу здійснив свій перший політ, перший виготовлений з нуля з 1990-х, стратегічний ракетоносець в оновленій модифікації Ту-160М.[4]

Політ проходив на висоті 600 метрів і тривав близько 30 хвилин. Екіпаж з пілотів-випробувачів для перевірки стійкості та керованості літака у повітрі виконав ряд маневрів.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ukrainian Spotter's Site Aerovokzal. Архів оригіналу за 21 жовтня 2012. Процитовано 31 грудня 2011. 
  2. Летчики дальней авиации установили новый рекорд продолжительности полета (рос.). Минобороны России. 19 вересня 2010. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 20 вересня 2020. 
  3. У Росії заявили про завершення заводських випробувань Ту-160М. Мілітарний. Архів оригіналу за 14 березня 2022. Процитовано 11 січня 2022. 
  4. а б в Новозбудований бомбардувальник Ту-160М здійснив перший політ. Мілітарний. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022. 
  5. а б в Safronov Taras (2 вересня 2021). У Росії показали будівництво бомбардувальника Ту-160М2. Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 2 вересня 2021. Процитовано 2 вересня 2021. 
  6. Первый полет первого ракетоносца Ту-160М2: большой привет США и НАТО. https://lv.sputniknews.ru. Процитовано 13 березня 2022. 
  7. (рос.) Массированные авиационные удары крылатыми ракетами и авиабомбами по объектам ИГИЛ нанесли самолёты Дальней авиации ВКС России [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine.]
  8. Чим загрожують Україні російські ракетні комплекси "Искандер-М" та як з ними боротися (частина 1). https://defence-ua.com. 13 лютого 2022. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 13 березня 2022. 
  9. Міноборони РФ судиться з КБ "Туполєва" за зірвану програму Ту-160М. Мілітарний. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022. 

Джерела[ред. | ред. код]