Су-33

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Су-33
Су-33-ті на борту Адмірал Кузнєцов.
Су-33
Призначення: палубний винищувач 
Перший політ: 17 серпня 1987 
Прийнятий на озброєння: 31 серпня 1998[1] 
Період використання: 1994 — донині 
На озброєнні у: Росія 
Виробник: ДКБ Сухого 
Всього збудовано: 26 
Модифікації: Су-33УБ 
Конструктор: Симонов Михайло Петрович 
Екіпаж: 1 особа
Максимальна швидкість (МШ): 2300 км/год
МШ біля землі: 2300 км/год
МШ на висоті: 1300 км/год
Дальність польоту: 3000 км
Практична стеля: 17 000 м
Довжина: 21,185 м
Висота: 5,72 м
Розмах крила: 14,7 м
Площа крила: 67,84 м²
Кут стрілоподібності крила по лінії ¼ хорд: 42,5 °
Споряджений: 20 440 кг
Двигуни: 2 х (АЛ-31Ф серії 3) 
Тяга (потужність): 2 x 7670 кгс 
Тяга форсажна: 2 x 12500 кгс 
Гарматне озброєння: 1 х 30 мм, ГШ-30-1 
Боєзапас: 150 снарядів 
Кількість точок підвіски: 12 
Маса підвісних елементів: 6500  кг
Підвісне озброєння (8 × Р-27Е або 6 × Р-73

Су-33 (Су-27К, Т-10К; за кодифікацією НАТО: Flanker-D) — російський палубний винищувач четвертого покоління.

Конструкція[ред.ред. код]

Винищувач створений за нормальною аеродинамічною схемою з застосуванням переднього горизонтального оперення та має інтегральне компонування [2]. Трапецевидне крило, утворює єдиний тримальний корпус. Двоконтурні турбореактивні двигуни з форсажними камерами знаходяться в рознесених один відносно одного мотогондолах, що зменшує їх взаємний вплив. Повітрозабірники двигунів розміщені під центропланом. Переднє горизонтальне оперення встановлено в напливах крила і збільшує як маневрові характеристики літака, так і підйомну силу планера [2], що дуже важливо для палубного винищувача.

Крило і оперення[ред.ред. код]

Су-33 зі складеними крилами на виставці

У трапецевидного крила Су-33 кут стрілоподібності крила по передній кромці становить — 42,4°. Площа крила становить 67,84 м², розмах крила — 14,7 м (при підвісках ракет або обладнання на його краях — 14,948 м).

Механізація крила представлена флаперонами площею 2,4 м², які виконують функції закрилків та елеронів, двосекційними закрилками площею 6,6 м² і трьохсекційним поворотним носком площею 5,4 м².

Заднє горизонтальне оперення — два суцільноповоротні консолі стабілізатора з диференційним відхиленням. Розмах заднього горизонтального оперення становить 9,9 м, площею — 12,3 м², профіль стабілізатора — С9С. Переднє горизонтальне оперення також виконано суцільноповоротним. Кут стріловидності ПГО становить 53,5°, розмах консолей — 6,43 м, площа оперення — 2,99 м². Вертикальне оперення літака являє собою два трапецієвидних кіля з кутом стріловидності по передній кромці 40° і площею 15,1 м²[2]. Кілі мають профіль У3 і встановлені без розвалу, кожен кіль оснащений кермом напрямку з площею 3,49 м².

Крило винищувача може складатися, що дозволяє розмістити більшу кількість літаків на палубі і в ангарах авіаносця. Заднє горизонтальне оперення спочатку було виконано таким, що не складалося[3], ширина літака при цьому становила 9 м, що було на 1,2 м більше, ніж у конкурента, МіГ-29К. Із застосуванням горизонтального оперення, що складається, ширина літака зменшилася до 7,4 м, що навіть на 0,4 м менше, ніж у МіГ-29К.

Повітрозабірники і двигуни[ред.ред. код]

Двигун АЛ-31Ф

Винищувач оснащений регульованими повітрозабірниками[2], що дозволяє йому розвивати швидкість, яка більше ніж в 2 рази перевищує швидкість звуку. Повітрозабірники розміщені під напливами крила і оснащені захисними ґратами, які запобігають потраплянню сторонніх предметів у двигун на зліто-посадках. Захисні пристрої являють собою перфоровані титанові панелі з великим числом отворів діаметром 2,5 мм. Вони працюють в автоматичному режимі — опускаються із прибиранням шасі і піднімаються з його випуском.

Су-33 оснащуються двома двоконтурними турбореактивними двигунами з форсажними камерами АЛ-31Ф серії 3 виробництва НВО «Сатурн». Від базового двигуна АЛ-31Ф їх відрізняє підвищена до 12800 кгс тяга. На офіційному сайті НВО «Сатурн» в розділі модернізованого двигуна АЛ-31Ф-М1 зображена фотографія хвостової частини Су-33[4], що може свідчити про застосування цих двигунів на даному винищувачі.

Особливості Су-33[ред.ред. код]

В порівнянні із базовим винищувачем Су-27, палубний винищувач Су-33 має ряд особливостей:

  • Поліпшена тримкість крила на злітно-посадочних режимах за рахунок збільшення площі, застосування механізації і ПГО
  • Посилені стійки шасі та встановлений посадковий гак для забезпечення посадки з великими перевантаженнями і вертикальними швидкостями
  • Встановлена система дозаправки в повітрі для збільшення бойового радіусу і часу патрулювання
  • Застосування пілотажно-навігаційного обладнання для заходу на посадку на палубу авіаносця, забезпечена взаємодія з корабельними радіоелектронними системами
  • Збільшена кількість точок підвіски із 10 до 12
  • Складання консолей крила і горизонтального оперення з метою знизити габарити літака
  • Застосований захист від корозії конструкції і систем літака для забезпечення тривалого терміну експлуатації в умовах морського клімату
  • Можливість ефективного обстрілу надводних цілей

Бойове застосування[ред.ред. код]

Інтервенція Росії в Сирію[ред.ред. код]

Щонайменше восьмеро, обладнаних прицільними пристосуваннями СВП-24 «Гефест», винищувачів Су-33 входили до складу авіакрила авіаносного крейсера «Адмірал Кузнєцов» під час походу до берегів Сирії восени 2016 року[5][6].

Аварії[ред.ред. код]

Всього з моменту першого польоту Су-33 сталося 8 аварій, 5 з яких були викликані технічними несправностями літака.

  • 28 вересня 1988 перший дослідний екземпляр Т10К-1 (б/н 37) під управлінням льотчика-випробувача Миколи Садовнікова на висоті 2000 м і швидкості 1270 км/год втратив керування внаслідок відмови гідросистем. Пілот катапультувався.
  • 11 липня 1991 через відмову ЕДСУ загублений один з літаків дослідної партії (Т10К-8). Пілот полковник Тимур Апакідзе катапультувався.
  • 17 червня 1996 під час виконання тренувального польоту в складних метеоумовах зазнав катастрофу Су-33 (б/н 65). Пілот Віталій Кузьменко загинув.
  • 11 травня 2000 при виконанні планових польотів окремого корабельного авіаційного полку Північного флоту зазнав аварію палубний винищувач Су-33 (б/н 71), який пілотував льотчик першого класу полковник Павло Кретов. Льотчикові вдалося катапультуватися з падаючої машини і приземлитися приблизно за 54 кілометрів від базового аеродрому Сєвєроморськ-3. На літаку сталася відмова бортової системи управління.
  • 17 липня 2001 під час авіашоу, присвяченому дню морської авіації в гарнізоні «Острів» під Псковом, впав Су-33 (б/н 70), яким керував Тимур Апакідзе. Пілот загинув.[7]
  • 5 вересня 2005 втрачений літак Су-33 (б/н 82) під управлінням підполковника Юрія Корнєєва. Пілот успішно катапультувався. Пригода сталася під час посадки на палубу АК «Адмірал Кузнєцов». Через обрив троса аерофінішера (гальмівний пристрій) літак продовжив рух по палубі, впав у море і затонув.[8]
  • 5 грудня 2016 втрачений літак Су-33 під час посадки на палубу АК «Адмірал Кузнєцов». Пілот успішно катапультувався. Через обрив троса літак продовжив рух по палубі, впав у море і затонув.[9]

Див. також[ред.ред. код]

Пов'язані моделі[ред.ред. код]

Інші палубні винищувачі[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]