Харманський Здислав Юліанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Харманський Маріам-Йосиф-Здислав Юліанович
пол. Marian Józef Zdzisław Charmański
1900-1910-ті
Народження1859(1859)
Смерть1924(1924)
Варшава
Похованняцвинтар Расу[2]
Країна Російська імперія
НавчанняПетербурзький інститут цивільних інженерів
Діяльністьархітектор
Праця в містахНовочеркаськ, Харків
Архітектурний стильмодерн, Український архітектурний модерн, неокласицизм, необароко
Найважливіші спорудиХарківська селекційна станція, Харківський іподром
ЗакладНТУ «ХПІ»
БатькоХарманський Едуард Осипович
Брати, сестриХарманський Станіслав Юліанович
CMNS: Харманський Здислав Юліанович у Вікісховищі

Маріам-Йо́сиф-Зди́слав Юліа́нович Харма́нський (*1859(1859) — † 1924[3]) — український та польський архітектор, педагог, жив і працював у Харкові. Старший брат архітектора Станіслава Харманського.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Маріам-Йосиф-Здислав Юліанович Харманський народився у 1859 році. Середню освіту отримав в Катеринославському реальному училищі. У 1879-1885 роках навчався в Петербурзькому інституті цивільних інженерів (ІЦІ), де отримав звання цивільного інженера і І розряд. За розподілом потрапив до Новочеркаська. Після служби у новочеркаському будівельному відділенні у 1890 році переїхав до Харкова, де працював на посаді молодшого інженера при Харківському губернському правлінні.

З 1896 по 1917 роки був губернським земським інженером і завідувачем технічного відділу Міської управи.

З 1911 року і до 1919 викладав архітектурне креслення в Технологічному інституті. У 1919 році Харма́нський виїхав до Варшави, де й помер на початку 1924 року.[3]

Споруди

[ред. | ред. код]

Спочатку Харманський дотримувався стильових форм неокласицизму і необароко, згодом — модерну, модернізованих форм історичних стилів та українського модерну[4]. Виконував багато приватних замовлень наприкінці XIX століття[4]. У 1893 році у Харкові було побудовано Драматичний театр (нині Театр імені Шевченка), його зовнішню та внутрішню обробку виконано за участю тоді ще молодого архітектора Харманського[5].

Будівлі в Харкові, зведені за його проєктами:

№ п/п Охоронний № Адреса Початкове використання Співавтори Дата будівництв Сучасне використання Зображення
1 - майдан Іподрому, 2 Дерев'яні трибуни іподрому для кінних перегонів Олександр Гінзбург 1906-1907 не збереглися
2 114 майдан Іподрому, 2 Трибуни іподрому для рисистих перегонів (романтичний модерн[6]) - 1907-1914 Іподром — будівля трибун, нічний клуб
3 200 вул. Садова, 11 Особняк надбудова — за проектом Михайла Дашкевича 1903 Видавництво «Прапор»[7]
4 284 вул. Полтавський Шлях, 35 Будинок Торговельного товариства російсько-американської гумової мануфактури «Треугольник» - 1910 Не використовується
5 286 вул. Полтавський Шлях, 53/55 Прибутковий будинок Нерослєва з магазином - 1912-1914 Житловий будинок, магазин, аптека, банк
6 401 пр. Героїв Харкова, 142 Селекційна станція (український модерн) Євген Сердюк 1909-1911 Інститут рослинництва імені В. Я. Юр'єва НААН України
7 - пр. Героїв Харкова, 144/1 Житловий будинок при селекційній станції (український модерн) Євген Сердюк 1913 Житловий будинок
8 603 вул. Григорія Сковороди, 7 Прибутковий будинок і приватна лікарня доктора Ар'є - початок XX століття Житловий будинок, лікарня
9 - пл. Поезії, 5 Житловий будинок і приватна лікарня хірурга Моісея Фабриканта - 1900 Харківська наукова медична бібліотека
10 - пр. Героїв Харкова, 36 Ремісниче училище - - -
11 - вул. Григорія Сковороди, 20 Житловий будинок - - перебудований
12 - вул. Григорія Сковороди, 24 Надбудова житлового будинку на розі з пл. Поезії - початок XX століття Інститут удосконалення вчителів
13 - - 2-поверхова лікарня і камери для одиночного ув'язнення при Харківській в'язниці - 1890-1892 -

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. http://polish-kharkiv.dengleo.space/essay/1769/
  2. https://arch.kuriergalicyjski.com/rozmaitosci/7737-jak-polacy-charkow-budowali-czesc-li
  3. а б Zdzisław Charmański. polish-kharkiv.com.ua.
  4. а б Харманський Маріам-Йосиф-Здислав Юліанович // Тимофієнко В. Г. Зодчі України кінця XVIII-початку XX століть: Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — 477 с. — ISBN 966-7452-1.6-6.
  5. Кушлакова Н. М. Інженери-архітектори польського походження в харківському відділенні імператорського російського технічного товариства // Історичний архів. Наукові студії: Збірник наукових праць. — 2009. — Вип. 3. — С. 118-122.
  6. Пономаренко Н. Н. К 150-летию истории Харьковского ипподрома [Архівовано 2 лютого 2016 у Wayback Machine.]. — Харьков, 1998.
  7. Боровик Е. Прогулки по Харькову: улица врача, который спас голос Шаляпина // Харьков. Комментарии. — 2012. — 10 листопада.

Джерела

[ред. | ред. код]