Центральна провінція (Папуа Нова Гвінея)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Центральна провінція
Прапор
'Столиця' Порт-Морсбі → Баутама
Країна Папуа Нова Гвінея Папуа Нова Гвінея
Регіон Папуа
Межує з: сусідні адмінодиниці
Національний столичний округ (Папуа Нова Гвінея), Галф, Моробе, Оро, Мілн-Бей ?
Райони Абау, Гоілала,
Кайруку-Хірі, Ріґо
Офіційна мова гірі-моту, ток-пісін
Населення
 - повне 269 756 (13-те) 2011 [1]
 - густота 8,99 осіб/км²
Площа
 - повна 29 998 км² (6-те)
Часовий пояс UTC+10
Губернатор Кайла Гаода (2012-)
Код ISO 3166-2 PG-CPM
Центральна провінція на мапі Папуа Нової Гвінеї
Центральна провінція
на мапі Папуа Нової Гвінеї

Центральна провінція
на мапі Папуа Нової Гвінеї
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Центральна провінція

Центра́льна прові́нція (англ. Central Province, ток-пісін Sentral Provins) — провінція Папуа Нової Гвінеї, розташована на південно-східному узбережжі країни. Населення її становить 183 983 особи (перепис 2000 року), що становить 16-те місце серед всіх провінцій країни, площа становить 29 500 км² (6-те місце). Адміністративний центр знаходиться в Конедобу, передмісті міста Порт-Морсбі, яке також є і столицею держави. 9 жовтня 2007 року було оголошено про плани створення нового адміністративного центру — Баутама, який знаходиться недалеко від Порт-Морсбі в центрі провінції.[2] Незважаючи на це, значного прогресу у його будівництві, досягнуто не було.[3]

Населення

[ред. | ред. код]

У провінції поширені близько 32 місцевих мов, але переважає — дві: ток-пісін і гірі-моту. У той час як ток-пісін є основною мовою спілкування у всіх містах Папуа Нової Гвінеї, в південно-східній частині країни, у прибережних районах, де знаходиться і Центральна провінція, переважає мова гірі-моту, за винятком столиці — Порт-Морсбі.

Населення живе переважно в маленьких, розкиданих селищах. На узбережжі є кілька більших поселень.

Географія, клімат, рослинність

[ред. | ред. код]

Провінція омивається з південного заходу і півдня Кораловим морем. Межує із провінціями: на північному заході — Ґулф, на півночі — Моробе, на північному сході — Оро, на сході — Мілн-Бей.

На території провінції розташований хребет Оуен-Стенлі, який має кілька високих вершин: це гори Вікторія (4038 м) і Альберт-Едвард (3990 м). Тут є 352 озера і 33 острова. Вздовж узбережжя розкинулися коралові рифи. Залежно від регіону щорічне випадання опадів коливається від 1147 міліметрів (Квікіла) до 3180 міліметрів (Войтапе).

Рослинність у провінції різноманітна і варіює від мангрових лісів, вздовж берега до тропічних лісів в центральній частині і альпійських луків в горах.

Адміністративний поділ

[ред. | ред. код]

Кожна провінція в Папуа Нова Гвінея має один або кілька районів, кожен район має кілька одиниць місцевого самоврядування (LLG).[4] Для зручності виконання перепису, використовується поділ на відділення в кордонах тих же одиниць місцевого самоврядування.[5]

Центральна провінція ділиться на 4 райони:

Район Адміністративний
центр
Назва LLG[6]
Абау Абау Амазон Бай (сільський)
Арома (сільський)
Цлоуді Бай (сільський)
Гоілала Тапіні Ґуарі (сільський)
Тапіні (сільський)
Войтапе (сільський)
Кайруку-Хірі Берейна Хірі (сільський)
Кайруку (сільський)
Коярі (сільський)
Мекео Куні (сільський)
Ріґо Квікіла Ріґо Центральний (сільський)
Ріґо Прибережний (сільський)
Ріґо Внутрішній (сільський)

Транспорт

[ред. | ред. код]

Центральна провінція має розгалужену мережу автомобільних доріг, проте, вони мало пов'язані з автомобільними дорогами інших частині країни, де автомобільний транспорт розвинутий слабо.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Перепис населення в Папуа Новій Гвінеї (2011) Geohive
  2. K300m Central capital to emerge at Bautama. The National. 9 жовтня 2007. (англ.)
  3. Pascoe, Noel (20 серпня 2010). Donor agencies to fund hospital. PNG Post-Courier. Архів оригіналу за 23-03-2012. Процитовано 26-04-2012. (англ.)
  4. Local Level Government (LLG) — одиниці місцевого самоврядування.
  5. National Statistical Office of Papua New Guinea. Архів оригіналу за 2 січня 2016. Процитовано 26 квітня 2012.
  6. LLG Names List. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 27 квітня 2012.