Східна Нова Британія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Координати: 5°10′04″ пд. ш. 151°45′00″ сх. д. / 5.16778° пд. ш. 151.75000° сх. д. / -5.16778; 151.75000

Східна Нова Британія

Is Niu Briten

Flag of East New Britain.svg
Прапор
провінція
Адміні. центр Кокопо
Країна Папуа Нова Гвінея Папуа Нова Гвінея
Регіон Острови (Айлендс)
Межує з: сусідні адмінодиниці
Західна Нова Британія ?
Підрозділи Райони
Номерний знак Газелі
Кокопо
Поміо
Рабауле
Населення
 - повне &&&&&&&&&0 328 369,&&&&&0328 369 (11-те) 2011 [1]
 - густота 21,50 осіб/км²
Площа
 - повна &&&&&&&&&&015724.&&&&&015 724 км² (10-те)
Часовий пояс UTC+10
Дата заснування 1976
Губернатор Лео Діон (2000-)
Код ISO 3166-2 PG-EBR
Провінція Східна Нова Британія на мапі Папуа Нової Гвінеї

Провінція Східна Нова Британія на мапі Папуа Нової Гвінеї

Східна Нова Британія (англ. East New Britain, ток-пісін Is Niu Briten) — провінція Папуа Нової Гвінеї, розташована в північно-східній частині острова Нова Британія, а також включає в себе острови Дьюк-оф-Йорк. Адміністративний центр — місто Кокопо (&&&&&&&&&&039014.&&&&&039 014 осіб — 2013), яке знаходиться недалеко від колишньої столиці ровінції, міста Рабаул, яке сильно потерпіло в результаті вулканічного виверження 1994 року.

Географія[ред. | ред. код]

Загальна площа провінції — &&&&&&&&&&015724.&&&&&015 724 км²,[2] більша частина з якої являє собою гористі райони, вкриті густими тропічними лісами.[3] Чисельність населення Східної Нової Британії — 220 133 осіб (2000). Місцеві жителі розмовляють на шістнадцяти корінних австронезійських мовах, найпоширенішою з який є мова куануа.[3] Багато жителів вільно спілкуються англійською мовою. Основу місцевої економіки становить сільське господарство. Для експорту виробляються какао та копра. Активно розвивається туризм.

Населення[ред. | ред. код]

За результатами перепису населення у 2000 році чисельність жителів становила &&&&&&&&&0220133.&&&&&0220 133 осіб, що відповідало 10-му місцю серед провінцій країни. За переписом 2011 року населення провінції становило &&&&&&&&&0328369.&&&&&0328 369 осіб (11-те місце).

Таблиця демографії
(Джерело : [2][4])
1980199020002011
&&&&&&&&&0133197.&&&&&0133 197&&&&&&&&&0185459.&&&&&0185 459&&&&&&&&&0220133.&&&&&0220 133&&&&&&&&&0328369.&&&&&0328 369

Історія[ред. | ред. код]

Перші ради місцевого самоврядування з'явилися в регіоні ще в колоніальний період. В 19601970 роках вони були об'єднані в три великі ради — Газель, Грейтер-Тома та Менген. В 1976 році була сформована провінція Східна Нова Британія, в якій став діяти провінційний уряд у складі шістнадцяти осіб.[5]

Перші люди оселилися в районі сучасної провінції близько 12 тисяч років тому.[6] Представники племені толай, які складають дві третини населення Східної Нової Британії, які заселили цей регіон, імовірно, є вихідцями з південної частини острова Нова Ірландія. Європейськими першовідкривачами тутешніх земель стали німецькі мандрівники та торговці, які вже у 1874 році оселилися на острові Міоко (входить до складу островів Дьюк-оф-Йорк). Займалися вони переважно торгівлею, або організацією місцевих плантацій по вирощуванню кокосових пальм, плоди яких використовували для виробництва копри, що йшла на експорт. Перша плантація в регіоні з'явилася в 1883 році недалеко від сучасного міста Кокопо. В 1884 році німці підняли над островом Матупіт прапор Німецької імперії, оголосивши Нову Гвінею підопічною територією. В 1899 році було відкрито представництво німецької колоніальної влади в місті Хербертсхое (сучасний Кокопо), яке в 1910 році було переведено в місто Рабаул.[6]

В 1914 році острів Нова Британія перейшов під контроль Австралії, яка з 1921 року управляла ним як частиною підопічної території за мандатом Ліги націй. Тоді Рабаул став столицею підопічної Території Нова Гвінея. У роки Другої світової війни на території провінції велися великі бої австралійських та американських військ з озброєними силами Японії, які, тим не менше, були повністю розгромлені до 1945 року.[6]

В 1966 році острів Нова Британія був розділений на провінції Східна та Західна Нова Британія. З 1975 року вони є частиною незалежної держави Папуа Нова Гвінея.[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Перепис населення в Папуа Новій Гвінеї (2011) Geohive
  2. а б Перепис населення Папуа Нової Гвінеї — (2011) City Population
  3. а б East New Britain Provincial Administration. EAST NEW BRITAIN (англійською). Архів Gov.pg/ оригіналу за 2012-04-22. Процитовано 2010-04-03. 
  4. Перепис населення Папуа Нової Гвінеї (Png Nso)
  5. East New Britain Provincial Administration. BRIEF POLITICAL HISTORY (англійською). Архів Gov.pg/history.htm оригіналу за 2012-04-22. Процитовано 2010-04-03. 
  6. а б в г East New Britain Tourism Authority. East New Britain Province History (англійською). Архів Org. pg/abouteastnewbritain/enbhistory.html оригіналу за 2012-04-22. Процитовано 2010-04-03.