Нова Ірландія (провінція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 3°00′ пд. ш. 151°30′ сх. д. / 3.000° пд. ш. 151.500° сх. д. / -3.000; 151.500

Нова Ірландія
New Ireland Province
Flag of New Ireland.svg
Прапор
Статус:
провінція
Адмін. центр Кавіенг
Країна Папуа Нова Гвінея Папуа Нова Гвінея
Регіон Острови (Айлендс)
Включає в себе острови:
 
о. Нова Ірландія,
острови Сент-Маттайас
(Муссала, Еміралі та 8 ін),
о. Новий Ганновер,
Джаул, острови Табар
(Табар, Тата, Сімбері, Мабу,
Мару), острови Ліхір
(Самбіет, Малі, Манурі,
Масахет, Ліхір), острови
Танга (Малендок,
Боанг, Ліф, Тефа, Бітлік,
Бітбок), острови Фені
(Амбайтл, бабасу) та Анір
Райони Кавіенг,
Наматанаі
Населення
 - повне &&&&&&&&&0 194 067,&&&&&0194 067 (19-те) 2011 [1]
 - густота 20,31 осіб/км²
Площа
 - повна 9557 км² (16-те)
Висота
 - максимальна 2379 м
(Тарон)
Губернатор Джуліус Чень
Провінція Нова Ірландія на мапі Папуа Нової Гвінеї
Провінція Нова Ірландія на мапі Папуа Нової Гвінеї
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою:
Нова Ірландія (провінція)

Нова Ірландія (раніше Новий Мекленбург, нім. Neu-Mecklenburg) — крайня північно-східна провінція Папуа Нової Гвінеї. Адмін. центр провінції — місто Кавіенг (&&&&&&&&&&020665.&&&&&020 665 осіб — дані за 2013), розташоване на північній частині головного острова.

Фізико-географічний огляд[ред.ред. код]

Найбільшим островом провінції є Нова Ірландія. Також до її складу входить кілька дрібніших островів: острови Сент-Маттайас (Муссала, Еміралі та 8 ін), Новий Ганновер, Джаул, острови Табар (Табар, Тата, Сімбері, Мабу, Мару), острови Ліхір (Самбіет, Малі, Манурі,
Масахет, Ліхір), острови Танга (Малендок, Боанг, Ліф, Тефа, Бітлік, Бітбок), острови Фені (Амбайтл, бабасу) та Анір. Сумарна площа провінції становить 9557 км²[2]. Площа територіальних вод (включаючи виняткову економічну зону) провінції становить близько &&&&&&&&&0230000.&&&&&0230 000 км².

Господарсько-важливі види[ред.ред. код]

На зорі Великої Французької Революції під час пошуків зниклої наукової експедиції корабель La Recherche , На борту якого перебував видатний французький ботанік Жак-Жюльєн Оту де Лабілльярдіер, проплив поблизу від Нової Ірландії. Вчений зазначив у своєму щоденнику наявність гаїв цінного тикового дерева (лат. tectona grandis), яке поширене в Індії та Таїланді в материковій Азії, а так само на острові Ява (острів) (Індонезійський архіпелаг).

Історія освоєння[ред.ред. код]

Протягом останніх 40000 років можна виділити як мінімум три виражені хвилі міграції населення на острів. Приблизно 3300 років тому на острові існувала відома культура Лапіта. Контакти з Китаєм та цивілізаціями Південно-Східної Азії мають, судячи по виявленим артефактів, дуже давню історію. Голландські дослідниками першими з європейців виявили острова в 1616 році. Довгий час в Європі вважалося, що острів Нова Ірландія є частиною Нової Британії, однак підданий Її Величності Філіп Картерет виявив протоку між островами та назвав нинішню Нову Ірландію англ. Nova Hibernia. Протягом 1870-х та 1880-х років маркіз де Рейес, французький дворянин, безуспішно намагався колонізувати острів, проголошений ним колонією «Нова Франція» (фр. La Nouvelle France). Він організував чотири експедиції колоністів які провалилися (всі люди померли), найбільш відома закінчилася смертю 123 поселенців. Місіонерська активність за фактом була відсутня на острові до початку німецької колонізації (1877), в ході якої він під назвою Новий Мекленбург був включений в конгломерат німецьких володінь в північній частині сьогоднішньої Папуа Нової Гвінеї.

Блекбедінг (англ. Blackbirding) — насильницьке переміщення молодих людей аборигенних національностей для роботи на плантаціях — був широко поширений в Новому Мекленбурзі починаючи з кінця XIX століття.

Австралія почала контролювати островом на початку I Світової війни (1914) та перейменувала його в Нову Ірландію. Згідно з постановою Ліги Націй від 1921 року Нова Ірландія оголошувалася підмандатною територією Нової Гвінеї, керованою Австралією. Під час II Світової війни острів був окупований японськими збройними силами з січня 1941 по вересень 1945 року. Австралійська колоніальна адміністрація управляла територією аж до проголошення незалежності Папуа Нової Гвінеї в 1975 році.

Економіко-географічний огляд[ред.ред. код]

Карта мовних ареалів провінції Нова Ірландія.

Населення[ред.ред. код]

За результатами перепису населення у 2000 році чисельність жителів становила &&&&&&&&&0118350.&&&&&0118 350 осіб, що відповідало 20-му місцю серед провінцій країни. Рівень урбанізації вкрай низький — більш 90 % населення проживало в маленьких сільських населених пунктах. Населення дуже молоде — медіанний вік становить 18,7 року. Близько 40 % населення становлять особи молодого віку (менше 15 років), в той час як особи старших вікових груп (понад 65 років) лише 3 %[3]. За переписом 2011 року населення провінції становило &&&&&&&&&0194067.&&&&&0194 067 осіб (19-те місце).

Таблиця демографії
(Джерело : [2][4])
1980 1990 2000 2011
&&&&&&&&&&066028.&&&&&066 028 &&&&&&&&&&086999.&&&&&086 999 &&&&&&&&&0118350.&&&&&0118 350 &&&&&&&&&0194067.&&&&&0194 067

Наматанаї — друге за величиною місто острова (1630 осіб — 2013) після міста Кавіенг, розташоване в ⅔ протяжності острова від столиці. Міста з'єднує дорога Болумінскі-Хайвей, яка проходить по східному узбережжю. Населення провінції говорить на 20-ти мовах, кількість діалектів та субдіалектів оцінюється в 45. Всі мови належать до новоірландської мовної групи Західно—океанської гілки австронезійської мовної родини, за винятком єдиної ізольованої мови Куот.

Культура[ред.ред. код]

Культура Нової Ірландії (цим представляючи типову для Океанії ситуацію) є сумішшю старих та нових елементів: традиційні культові практики (звичаї) широко поширені та повсюдно шановані, проте останнім часом структура суспільства зазнає значних змін під впливом активності місіонерів, урбанізації та сучасної глобальної культури.

Найбільш відомою класичною культурою Нової Ірландії є культура Малаган — слово з мови налік, що позначає давню та шановану систему звичаїв та церемоній, яку практикують на більшій частині території острова. Слово «Малаган» також позначає вид мистецтва на острові, в якому померлі зображуються у вигляді різьблених дерев'яних масок. Маски Малаган мають символічне значення, поминання померлих здійснюється в спеціальній церемонії з їх допомогою: в маски, за повір'ями адептів, входять духи померлих членів племені. У колоніальні часи маски Малаган були предметом колекціювання європейців, нині їх можна побачити в багатьох музеях Старого Світу.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Адміністративна карта провінції Нова Ірландія.

Кожна провінція Папуа Нової Гвінеї розділена на один та більше районів, а кожний район на округи місцевого самоврядування (англ. Local Level Government (LLG) areas)[5][6].

Район Районний центр Округ місцевого самоврядування
Кавіенг Кавіенг Кавіенгский міський
Лавонгайский сільський
Мюраткий сільський
Тіканасский сільський
Наматанаі Наматанаі Коноагільский сільський
Наматаісский сільський
Німамарский сільський
Сентрал Ніу Аїла
Танірский сільський

Примітки[ред.ред. код]