Цитрус дайдай
| Дайдай | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Citrus ×daidai Siebold ex Hayata | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Дайдай (яп. 橙 або 臭橙; кит. 酸橙; кор. 광귤) — азійський різновид померанцю. Дайдай виник у Гімалаях. Він поширився в районі долини річки Янцзи, а згодом і в Японії.
Японське слово для означення помаранчевого кольору дайдай-іро (яп. だいだい色,) походить від назви цього фрукта.
Це вічнозелене невелике дерево заввишки 4-5 метрів, що має колючки на гілках. Сезон цвітіння — початок літа (травень-червень). На кінчику гілки розпускається від однієї до декількох п’ятипелюсткових білих квіток. Плоди дозрівають взимку і набувають жовтого кольору. Колір плодів втрачає жовтуватий відтінок і навесні стає зеленішим[1].
Черешок має форму крила і має звуження на межі з пластинкою листа. Плоди мають діаметр 7-8 см, після зими вони не опадають з дерева, а залишаються на гілках дерева впродовж 2-3 років[2].
Існує два основних сорти — кабосу(яп. 臭橙) і кайсейто(яп. 回青橙) , причому останній дає менші плоди ніж перший[3]. Плід дуже гіркий, і його зазвичай не їдять, але його сушена шкірка використовується в кампо[en] (японська адаптація китайської медицини). Сушена шкірка молодих фруктів називається кіджіцу (яп. 枳実), і застосовується як шлунковий та відхаркувальний засіб[4], а також проносне. Шкірку дозрілого дайдаю називають тогі(яп. 橙皮) і використовують як запашний шлунковий та відхаркувальний засіб.
Сік дайдаю можна використовувати як інгредієнт для приготування понзу.
Назва дайдай, що спочатку означала "кілька поколінь" (і записувалася як 代代 або 代々), походила від незірваних плодів, що провисіли на дереві кілька років[5]; таким чином, дерево може мати плоди від більш ніж одного сезону чи з декількох років одночасно[3].
Інша гіпотеза походження назви стосується форми чашечки кайсеіто, яка виглядає ступінчастою і плід ніби лежить на двох п’єдесталахдайдай (яп. 台々,). Тому люди також називали його "дайдай на пьєдесталі" за-даїдай (яп. 座橙々,).
Дайдай використовується як прикраса під час святкування японського Нового року як символ сім'ї, яка продовжується поколіннями, люди кладуть фрукти поверх каґамі мочі — стосу з двох-трьох круглих і пласких мочі. Вважається, що ця традиція походить з періоду Едо[6].
Список рослин (база даних наукових назв рослин) досі не визначив дайдай як справжній вид[7].
- ↑ 田中孝治 (15 лютого 1995). 効きめと使い方がひと目でわかる 薬草健康法. ベストライフ. 講談社. с. 149. ISBN 4-06-195372-9.
- ↑ ダイダイ. had0.big.ous.ac.jp. Архів оригіналу за 2 лютого 2023. Процитовано 23 листопада 2020.
- ↑ а б 佐藤治雄 (15 лютого 2005). ダイダイ Citrus aurantium. 大阪百樹 [Osaka Hyakuju]. Архів оригіналу за 25 August 2007. Процитовано 2 жовтня 2017.
- ↑ Dolf De Rovira (28 лютого 2008). Dictionary of Flavors. John Wiley & Sons. с. 239. ISBN 978-0-470-38484-8.
- ↑ Yoshio Hada. ダイダイ Citrus aurantium（ミカン科ミカン属） [Daidai C. aurantium (Citrus Rutaceae)]. Ecology and Topics of Plants (яп.). Okayama University of Science. Архів оригіналу за 2 лютого 2023. Процитовано 2 жовтня 2017.
- ↑ From a botanical essay by (яп. 菩多尼訶). Botanica (January 2005). 第二十八話 ダイダイ [#28 Daidai]. Mampitsu Botanica [Botanica's Essays] (яп.). Процитовано 2 жовтня 2017.
- ↑ Citrus daidai Siebold ex Hayata is an unresolved name. Процитовано 18 січня 2017.